Геогра́фія, або заст. земле́пис (від — опис Землі; де — Земля і — писати, описувати) — система наук, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, господарство і населення планети, окремих її регіонів і країн, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини. В сучасному розумінні поняття «географія» заміщено поняттям «географічні науки».
Поняття Уперше термін «географія» ввів давньогрецький географ Ератосфен (276—194 до н. е.).
Структура Основне завдання сучасної географії полягає у дослідженні законів і закономірностей розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. Водночас окремі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий спосіб починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX століття, набули сучасних рис. Відповідно до об'єктів вивчення в сучасній географії виділяють природничо-географічні і суспільно-географічні науки, які тісно між собою пов'язані спільними завданнями всебічного вивчення природно- і та їхніх компонентів.
Природничо-географічні (фізико-географічні) науки досліджують закономірності будови й розвитку географічної оболонки та її окремих складових (рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ). До них належать загальна фізична географія (землезнавство), ландшафтознавство, палеогеографія та галузеві фізико-географічні дисципліни — геоморфологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, гляціологія, геокріологія, географія ґрунтів, біогеографія.
До суспільно-географічних (соціально-економічних) належать науки, що вивчають географічне розміщення виробництва, умови й особливості його розвитку в різних країнах і регіонах — економічна, політична, географія населення, галузей економіки (промисловості, сільського господарства, транспорту тощо).
До система географічних наук належать також інтегральні наукові дисципліни: геоекологія, історична географія, картографія, країнознавство та ін. Крім того, до географії належать дисципліни прикладного характеру: військова, інженерна, космічна, меліоративна, медична, рекреаційна географія тощо.
Фізична географія
Фізична географія вивчає закономірності будови і розвитку географічної поверхні та її окремих частин. Об'єктом вивчення фізичної географії є географічна оболонка загалом або окремі її «сфери»: атмосфера, літосфера, гідросфера, педосфера, біосфера. Основу фізичної географії становить загальне землезнавство і ландшафтознавство. Існує значний перелік географічних фізичних дисциплін, які створюють поняття «науки про Землю». До фізичної географії належить також картографія, хоча інколи її виділяють як окрему географічну дисципліну.
До фізико-географічних наук належать: Землезнавство (загальна фізична географія) — наука, що вивчає закономірності географічної оболонки загалом. Ландшафтознавство — наука, що вивчає природно-територіальні комплекси (ландшафтні), сформовані в межах географічної оболонки.
Палеогеографія (від — древній) — наука, що вивчає давноминулий стан географічної оболонки Землі, тобто древні фізико-географічні умови, їхню динаміку та фактори в геологічному минулому (зміни клімату, тектонічні рухи, кори вивітрювання, зниклі екотопи). Існує два підходи, які розглядають науку або в комплексі геологічних наук як розділ історичної геології (займається вивченням історії розвитку земної кори і Землі загалом), або географічних — як частину фізичної географії (займається вивченням фізико-географічних умови минулого). Поділяють на палеогеоморфологію, ~педологію, ~кліматологію, ~гідрологію, ~біогеографію, ~ландшафтознавство та ін. Тісно пов'язана із землезнавством, геологією, біологією й іншими природничими науками. Давню природу земної поверхні відтворюють шляхом дослідження решток, що збереглися (палеогеографічних пам'яток), та слідів (палеогеографічних індикаторів), що спільно утворюють категорію палеогеографічних документів. Палеогеографія широко застосовує загальногеографічні методи й інструменти в історичному аспекті, виробивши на їхній основі власні спеціальні: палеогеоморфологічний, ~педологічний, ~кліматичний, ~ландшафтний та інші. Практичне завдання палеогеографії полягає у розробленні палеогеографічних аспектів раціонального природокористування під час розвідки корисних копалин, меліорації земель, для прогнозування змін сучасного стану довкілля тощо.
Галузеві дисципліни: Геодезія — . Геоморфологія — . Берегознавство — . Карстознавство — . Спелеологія — .
Метеорологія — .
Кліматологія — . Гідрологія — . Гідрологія суходолу — . Океанологія — . Кріологія — . Геокріологія — . Гляціологія — . Ґрунтознавство — . Географія ґрунтів — . Біогеографія — . Фітогеографія (географія рослин) — . Зоогеографія (географія тварин) — .
Палеогеографічний цикл дисциплін: Четвертинна геологія — . Палеогеоморфологія — . Палеокліматологія — . — . Палеогідрологія — . — . Палеоландшафтознавство — .
{| style="border:1px solid #ddd; text-align: center; margin: auto;" cellspacing="15"
| Біогеографія || Кліматологія та Метеорологія || Берегознавство || Екологічний менеджмент
| Геодезія || Геоморфологія || Гляціологія || Гідрологія та Гідрографія
| Ландшафтна екологія || Океанографія || Ґрунтознавство || Палеогеографія
| Четвертинна геологія |} Суспільна географія
Економічна та соціальна географія (у деяких країнах суспільна географія отримала назву «антропогеографія» — людська географія) — це розділ географії, який вивчає особливості людського існування на об'єкті Земля, що передбачає глибоке вивчення процесу взаємодії суспільства з природою, розміщення виробництва, розселення населення, умови та особливості їхнього розвитку в різних країнах і регіонах, організації території з урахуванням природних, соціальних, економічних і екологічних чинників. Виокремлюють окремі галузі суспільної географії: географія населення, промисловості, сільського господарства, транспорту, невиробничої сфери та інші. Соціальну географію часто розглядають у комплексі з економічною географією.
До соціально-економічних географічних наук належать: Економічна географія — наука, що вивчає . Соціальна географія — наука, що вивчає . Політична географія — наука, що вивчає . Географія населення — наука, що вивчає .
Галузеві дисципліни:
Соціальний цикл дисциплін: Гуманітарна географія — наука, що вивчає . Географія культури — наука, що вивчає . Географія релігії — дисципліна, що вивчає . Географія спорту — дисципліна, що вивчає . Етнографія — наука, що вивчає . — наука, що вивчає .
Політичний цикл дисциплін: Геополітика — наука, що вивчає . — наука, що вивчає . Електоральна географія — наука, що вивчає територіальні (просторові) особливості (закономірності) поведінки населення в зв'язку з виборами до основних представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування. Регіоналістика — наука, що вивчає об'єктивні процеси регіоналізації (географічної, політичної, економічної, культурної).
Економічний цикл дисциплін: — дисципліна, що вивчає . Географія світового господарства — дисципліна, що вивчає . Географія промисловості — дисципліна, що вивчає . Географія сільського господарства — дисципліна, що вивчає . Географія сфери послуг — дисципліна, що вивчає . Географія торгівлі — дисципліна, що вивчає . Географія транспорту — дисципліна, що вивчає . Географія туризму — дисципліна, що вивчає .
Демографічний цикл дисциплін: Демографія — наука, що вивчає . Геоурбаністика — наука, що вивчає .
{| style="border:1px solid #ddd; text-align: center; margin: auto;" cellspacing="15"
|Географія культури || || Економічна географія || Медична географія
| Історична географія та || Політична географія та Геополітика || Географія населення або Демографія || Географія релігії
| Соціальна географія || Транспортна географія || Географія туризму || Геоурбаністика
Політична географія
Політична географія — суспільно-географічна дисципліна, яка займається вивченням територіальної (геопросторової) організації та дослідженням географічних закономірностей формування і розвитку політичної сфери життя суспільства.
Основним об'єктом дослідження політичної географії є елементарні та інтегральні територіально-політичні системи — об'єктивно взаємопов'язані поєднання різноманітних елементів політичної сфери, що склалися на певній території — у їх взаємодії між собою і з географічним простором: просторові особливості формування і розвитку суспільних інститутів, які реалізують різноманітні функції політичної влади (законодавчі, виконавчі, судові, примусу і ін.), як державних (центральні і місцеві органи державного управління, міжнародні міжурядові організації), так і недержавних (політичні партії, профспілки, суспільні рухи, громадські об'єднання тощо); територіальні аспекти політичних відносин, які складаються між соціальними групами, націями і етносами, політичними партіями, суспільними рухами, державними і місцевими органами влади та іншими суб'єктами політичної діяльності з приводу завоювання, утримання і використання політичної влади; територіальна організація діяльності, внаслідок якої окремі особи, суспільні спільноти, у тому числі територіальні, і суспільні інститути відстоюють свої політичні інтереси (організація, проведення і участь у виборах й референдумах, страйках, демонстраціях, терористичних акціях, збройних виступах тощо).
Регіональна географія
Інтегральна географія
До інтегральних географічних наук належать: Геоекологія — наука, що вивчає . Екологічний менеджмент — дисципліна, що вивчає . Ландшафтна екологія — наука, що вивчає . Енвайронментологія — наука, що вивчає . Ландшафтна архітектура — дисципліна, що вивчає . Ландшафтна екологія — дисципліна, що вивчає . Енвайроментальний менеджмент — дисципліна, що вивчає . Історична географія — наука, що вивчає . — наука, що вивчає .
Картографія — наука, що охоплює вивчення, створення і використання картографічних творів. Відображає і досліджує положення в просторі, поєднання, взаємозв'язки і розвиток у часі природних і суспільних об'єктів, явищ і процесів за допомогою картографічних зображень (топографічних і загальногеографічних карт, глобусів тощо). Картографічними символами на картах відображають об'єктивну дійсність. Термін «картографія» застосовують і до картографічного виробництва як галузі, яке забезпечує потреби суспільства в картографічних зображеннях. Розділами картографії є картознавство, географічна, математична, та цифрова картографії, , складання та редагування карт, видання карт та , організація і економіка картографічного виробництваКартографія // .
Країнознавство — наука, що вивчає . Теоретична географія — наука, що вивчає .
Енвайронментальна географія та геоекологія
Прикладна географія
Прикладні географічні дисципліни пов'язані як з природничими, так і з соціально-економічними географічними науками. Вони обслуговують практичні завдання людської діяльності.
До прикладних географічних наук належать: Військова географія — наука, що вивчає . Інженерна географія — наука, що вивчає . Космічна географія — наука, що вивчає . Медична географія — наука, що вивчає . Меліоративна географія — наука, що вивчає . Радикальна географія — наука, що вивчає . Рекреаційна географія — наука, що вивчає . Феміністична географія — наука, що вивчає .
Пов'язані області
Об'єкт Об'єкт вивчення географії — закони і закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища і поєднань на різних рівнях. Об'єктом вивчення фізичної географії є як географічна оболонка загалом, так і окремі її компоненти (атмосфера, літосфера, гідросфера, педосфера, біосфера) як окремі системи.