«Царівна-жаба» (рос. Царевна-лягушка)- російська народна чарівна казка, варіація мандрівного сюжету про зачаровану наречену. Казки з подібним сюжетом відомі також у деяких європейських країнах - наприклад, в Італії та в Греції, а також у бурятів, башкир, татар. У збірнику "Народні російські казки" А. Н. Афанасьєва знаходиться під номером 267-269. За класифікацією Аарне-Томпсона сюжету надано номер 402. Сюжет Цар наказав своїм трьом синам одружитися, а наречених вибрати так: стати в чисте поле, вистрілити навмання з лука по одній стрілі, — на чий двір стріла потрапить, на тій дівчині й одружитися. Стріла молодшого Івана-царевича потрапила на болото. Він знайшов свою стрілу біля жаби, з якою йому довелося одружитися. Із завданнями царя для невісток жаба, на відміну від дружин братів Івана Царевича, добре справляється за допомогою чаклунства (в одній версії казки), або за допомогою «мамок-няньок» (в іншій). Коли цар запрошує Івана з дружиною на бенкет, вона приїжджає у вигляді прекрасної дівчини. Іван-царевич таємно спалює її шкіру жаби, чим накликає зле прокляття — Жаба зникає. Іван вирушає на пошуки дружини, знаходить її у Кощія Безсмертного. Звільняє кохану із ув'язнення, вбивши при цьому Кощія. У інших народів Сюжет про царівну-жабу перейшов із російських казок з деякими змінами до казкового фольклору низки інших народів Росії, наприклад башкир і татар. Схожа казка - опублікована в 1930 році в збірці "Легенди та казки Азербайджану" під назвою "Царевич і жаба", записана інспектором нухінського міського училища В. А. Ємельяновим в 1899 році, в місті Нухе (нині Шекі, Азербайджан). В азербайджанській версії казки принци не стріляють із лука, щоб обрати наречену, вони кидають дівчатам яблука. І справді, такий звичай існував у монголів, котрі жили біля сучасного Азербайджану в 17 столітті.
У заключному сюжеті багатошарової бурятської казки "Ута-Саган-батор", опублікованій вперше в 1903 році, також наводиться аналогічний сюжет. При цьому як помічниця жаби у виконанні завдання свекра (шиття шовкової сорочки) виступають чорний собака і біла корова з чорною плямою на лопатці.
В українській версії Царівна-жаба, увійшла у збірку Івана Рудченка "Народные южнорусские сказки", 1869 - 1870 рр. Серед відмінностей сюжету: одне з завдань царя невісткам – наткати рушник, інше – напекти гречаники; завдання жабі допомагають виконати прислужниці-дівки; на бенкеті жаба робить дива, серед яких кіт, що ходить по стовпі: «угору йде — пісні співа, а вниз іде — казки каже»; перед тим, як знайти жінку, Іван-царевич відкриває три двері: залізні, срібні і золоті; та ін.
Адаптації 1939-1940 - фільм «Василиса Прекрасна» 1954 - мультфільм «Царівна-Жаба» 1971 - ляльковий мультфільм-вистава за мотивами казки «Царівна-жаба» 1977 - мультфільм «Василиса Прекрасна» 1994 — «Кащей Бессмертный» — панк-опера групи «Сектор Газа» за мотивами казки 2000 - фільм «Царівна-жаба» 2012 — «Царівна-жаба», 8 серія мультсеріалу «Машини казки» 2015 - вистава «Царівна-жаба» Архангельського театру драми імені М. В. Ломоносова 2018-2023 - мультсеріал «Царівни» 2023 - "Prince Ivan and the Clockwork Heart", короткометражний мультфільм за мотивами казки, виконаний в стилістиці [стимпанк]]а. Література Сюжет № 402. «Царевна-лягушка» // Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка
Український варіант народної казки про царівну-жабу Російський варіант народної казки про царівну-жабу