Єврейський фемінізм — це рух в юдаїзмі, який прагне зрівняти релігійний, правовий та соціальний статус єврейських жінок з єврейськими чоловіками. Феміністичні рухи, з різними підходами та успіхами, виникли в усіх основних гілках єврейської релігії.
У його сучасній формі єврейський феміністичний рух можна простежити у Сполучених Штатах до початку 1970-х років. За словами Джудіт Пласков, головними вимогами ранніх єврейських феміністок було виключення жінок із чоловічої молитовної групи або міньян, звільнення жінок від позитивних обмежених у часі міцви (міцва — це 613 заповідей, даних Торою на горі Синай, і сім рабинських заповідей, встановлених пізніше, загалом 620), а також неможливість жінок виступати свідками та ініціювати розлучення в єврейських релігійних судах.Plaskow, Judith. «Jewish Feminist Thought» in Frank, Daniel H. & Leaman, Oliver. History of Jewish Philosophy, Routledge, first published 1997; this edition 2003.
За словами історика Паули Гайман, дві статті, опубліковані в 1970-х роках, були новаторами в аналізі статусу єврейських жінок за допомогою фемінізму: «Несвобода єврейських жінок», опублікована в 1970 році в Jewish Spectator її редактором Труде Вайс-Росмарін, і стаття Рейчел Адлер, тоді ортодоксальної юдейки, а нині професорки реформаторської семінарії Hebrew Union College — Єврейського інституту релігії, під назвою «Єврей, якого там не було: Галаха та єврейська жінка», опублікована в 1971 році в Davka. Також у 1973 році в Нью-Йорку відбулася перша [американська] Національна конференція єврейських жінок, яку відкрила Блу Ґрінберґ.
Єврейська феміністична теологія У єврейській громаді існують різні версії феміністичної теології.
Деякі з цих теологій просувають ідею, що важливо мати жіночу характеристику Бога та/або більш феміністичну мову загалом у сіддурі (єврейському молитовнику) та богослужінні.
У 1946 році новий сидур Сільвермана консервативного юдаїзму змінив традиційні слова подяки Богові за те, що «не зробив мене жінкою», замість цього використав слова подяки Богові за те, що «зробив мене вільною людиною».
У 1976 році Ріта Ґросс опублікувала статтю «Жіноча мова Бога в єврейському контексті» (Davka Magazine 17), яку єврейська учена і феміністка Джудіт Пласков вважає «імовірно першою статтею, яка теоретично розглядає питання жіночої мови Бога в єврейському контексті». У той час Ґросс сама була юдейкою.
Реконструкційна рабинеса Ребекка Альперт (реформований юдаїзм, зима 1991 р.) коментує:
1990 році рабиня Маргарет Веніґ написала проповідь «Бог є жінкою, і вона старіє», яка станом на 2011 рік була опублікована десять разів (тричі німецькою мовою) і проповідувалась рабинами від Австралії до Каліфорнії.
Рабикан Паула Реймерс («Фемінізм, юдаїзм і Бог-Мати», Conservative Judaism 46 (1993)) коментує:
Ахува Заке стверджує, що використання як чоловічої, так і жіночої мови для Бога може бути позитивним, але нагадує своїм читачам-реформістам, що Бог є поза межами статі (Бог є чоловіком, жінкою, обома чи ніким? Як ми повинні формулювати наші молитви у відповідь на стать Бога?, в iTora Союзу за реформований юдаїзм, ):
Ці погляди є дуже суперечливими навіть у ліберальних єврейських рухах«This genderless God also represents a profound betrayal of the Torah narrative.» Matthew Berke, «God and Gender in Judaism», in Copyright (c) 1996 First Things 64 (June/July 1996): 33–38. Ортодоксальні юдеї та багато консервативних юдеїв вважають неправильним використовувати англійські жіночі займенники для Бога, розглядаючи таке вживання як вторгнення сучасної західної феміністської ідеології в єврейську традицію. Ліберальні молитовники все частіше уникають слів і займенників чоловічого роду, прагнучи, щоб усі згадки про Бога в перекладах були зроблені гендерно нейтральною мовою. Наприклад, «Сідур Лев Чадаш» (1995) представник Ліберального руху Великої Британії робить це так само, як і «Форми молитви» Реформаційного руху Великої Британії (2008) Siddur Lev Chadash . У «Mishkan T'filah», американському реформаторському єврейському молитовнику, виданому в 2007 році, посилання на Бога як «Він» були видалені, і щоразу, коли вказуються єврейські патріархи (Авраам, Ісак і Яків), також згадуються і матеріархи (Сара, Ребекка, Рейчел і Лія). У 2015 році був випущений молитовник Реформованих єврейських Великих святих днів «Мішкан ха-Нефеш»; він призначений як додаток для «Mishkan T'filah». Він містить версію молитви на Великі Святі Дні Авіну Малкейну, в якій Бог згадується як «Люблячий Батько» та «Співчутлива Матір». Іншими помітними змінами є заміна рядка з попереднього молитовника Реформаторського руху «Ворота покаяння», в якому згадується радість нареченого і нареченої, на рядок «радіти з парами під хупою [весільний балдахін]», а також додавання по-третє, негендерний варіант того, як віруючих закликають до Тори, пропонуючи «мібеїт», що на івриті означає «з дому», на додаток до традиційних «син» або «дочка».
У 2003 році була опублікована книга «Жіноче обличчя Бога в Освенцімі: єврейська феміністична теологія Голокосту», перша повноцінна феміністична теологія Голокосту, написана Мелісою Рафаель. «Знову стоячи на Синаї: юдаїзм з феміністської точки зору» Джудіт Пласков (1991) і «Породження юдаїзму: інклюзивна теологія та етика» (1999) Рейчел Адлер є єдиними двома повноцінними єврейськими феміністськими роботами, які повністю зосереджені на теології в загальні (а не конкретні аспекти, такі як теологія Голокосту). Таким чином, «Стоячи знову на Синаї: Юдаїзм з феміністської точки зору» (1991) є першою коли-небудь написаною книгою юдейською феміністської теології.
У вивченні гендеру та юдаїзму зростає кількість підгалузей, які розглядають бінарність чоловічого та жіночого як вирішальні побудови єврейської думки.Kosman, Miriam, Circle, Arrow, Spiral, Exploring Gender in Judaism, Menucha Publishers, 2014. ^Steven F. Friedell, "The 'Different Voice' in Jewish Law: Some Parallels to a Feminist Jurisprudence, " Indiana Law Journal, October 1992Neusner, Jacob, 'Androgynous Judaism: Masculine and Feminine in the Dual Torah,' Wipf and Stock Publishers, 1993. ^
Хоча діалектика чоловічого та жіночого вперше з'являється в історії створення світу, Талмуд наполягає на тому, що ідея чоловічого та жіночого виходить далеко за межі статевих ролей: «Усе, що Бог створив, Він створив як чоловіка і жінку…» (Баба Батра 74b)
Ця діалектика набуває ще більшого богословського значення у світлі біблійної книги «Пісня над піснями», яка традиційно інтерпретується як метафора стосунків між Богом та ізраїльським народом, де ізраїльський народ постає як жіноче начало по відношенню до Бога, який в цій історії представлений чоловіком-коханцем.
Інші приклади тем, в яких чоловіча/жіноча динаміка використовується метафорично, включають: зв'язок між шабатом і днями тижня, зв'язок між усним і письмовим законом, зв'язок між цим світом і потойбічним, взаємодія між правовими і позаправовими аспектами Талмуду (Галаха і Аггада), а також єврейський календар, в якому використовується як Сонце (традиційно символізує чоловічу силу), так і Місяць (традиційно символізує жіночу силу).Heshelis, Devorah, The Moon's Lost Light, Targum Press, 2004
Гендерна полярність твердо підтримується як у Біблії, так і в Усному Законі (Второзаконня, 22:5, навіть забороняє переодягання), і дотримання цієї полярності вважається критично важливим для досягнення синтезу між чоловічим і жіночим началами.
Це дослідження гендерних конструктів у першоджерелах виявляє дивовижну оцінку жіночого прототипу в каббалістичних джерелах, що спонукає дослідити в єврейській думці соціальні, етичні, екологічні, моральні та філософські наслідки жіночої перспективи.. Rinder Sarah, «A New, Sophisticated, Haredi View on Gender» The Forward, 24 November 2015
Ортодоксальний юдаїзм Позиція щодо фемінізму в ортодоксальній деномінації юдаїзму широко розділена за фракційними лініями сучасної ортодоксальної та харедімської спільнот, причому сучасні ортодокси схиляються до певних поступок для жінок, за умови, що вони зберігаються в рамках юдейського закону (галаха). Юдаїзм Харедіму дотримується більш суворої позиції щодо питань, пов'язаних з фемінізмом.
Сучасні ортодоксальні підходи Ортодоксальний фемінізм працює в рамках галахічної системи і співпрацює з рабинами та рабинськими інституціями для створення більш інклюзивних практик у ортодоксальному громадському житті та лідерстві. Ортодоксальний фемінізм, як правило, зосереджується на таких питаннях, як проблеми агуни, сприяння жіночій освіті, лідерству та участі в ритуалах, жіночому лідерству та створенню синагоги більш дружньої до жінок. На відміну від інших конфесій, ортодоксальні феміністки зберігають перегородку в синагозі і не рахують жінок на міньяні. Жіноча молитовна група — «Жіноча тефіла» — це ортодоксальна практика, яка почалася в 1970-х роках і продовжується донині.
З кінця ХХ століття різко зросли освітні можливості для ортодоксальних юдейок. Раніше вивчення Талмуду та єврейського права було звичайною справою лише для хлопчиків та чоловіків, але тепер це стало нормою і для дівчаток. Першою установою, яка надала жінкам доступ до вивчення Талмуду на поглибленому рівні і провела навчання з Галахи, яке раніше було доступне лише для чоловіків, став інститут єврейської освіти «Дріша». У наш час до Дріші приєдналося кілька інституцій, які тепер пропонують жінкам можливість навчатися. Ортодоксальні єврейки тепер також мають доступ до лідерських ролей як священнослужительки та радниці з питань єврейського права. Нові освітні програми дозволили сучасним ортодоксальним жінкам вивчати Талмуд та іншу рабинську літературу на рівні, який можна порівняти з єшивою або колелем для чоловіків, включаючи Інститут «Дріша» (заснований у 1979 році), Інститут єврейських студій Пардес та Жіночий інститут вивчення Тори Матан.
Великий вплив на погляд ортодоксальних жінок на фемінізм мала Блу Ґрінберґ. У своїй книзі «Про жінок та юдаїзм», опублікованій у 1981 році, вона заохочувала жінок брати на себе нові лідерські ролі, дотримуючись при цьому єврейських законів. Ґрінберґ була названа «праматір'ю» ортодоксального єврейського фемінізму. Щоб виступати за розширення участі та лідерства жінок у сучасному ортодоксальному єврейському житті та створити спільноту жінок і чоловіків, присвячену таким змінам, у 1997 році Блу Ґрінберґ заснувала Єврейський ортодоксальний феміністичний альянс (JOFA).Jewish Orthodox Feminist Alliance. Jofa.org (14 April 2011). Retrieved on 18 October 2011. JOFA зосередилася на таких питаннях, як агуна, бат-міцва, жіноча стипендія, жіноча молитва, ритуал, жіноче лідерство в синагозі та жіноче релігійне лідерство. Організація має місію «виступати за розширення прав і можливостей жінок в рамках Галахи, будувати активну і справедливу ортодоксальну громаду». Вона прагне бути ресурсом і натхненням для жінок у своїй громаді, одночасно заохочуючи їх слідувати шляхам ортодоксального життя. JOFA вдалося здійснити багато важливих змін, і організація продовжує свої зусилля, спрямовані на розширення та подолання бар'єрів у ортодоксальній громаді.
У 1997 році першою жінкою-президенткою великої ортодоксальної синагоги в конгрегації Ахават Тора в Енґлвуді, Нью-Джерсі стала Ґейл Білліґ.Klein, Abigail. (13 July 2007) Leaders Lift Spirit in Orthodox Women's Section. Women's eNews. Retrieved on 18 October 2011.