Формува́льне оці́нювання, формува́льний зворо́тний зв'язо́к або оці́нювання для навча́ння (), включно з діагностичним тестуванням (), — це низка формальних і неформальних процедур оцінювання, які проводять учителі під час навчального процесу, щоби видозмінювати навчальні та викладацькі дії задля поліпшення навчальних досягнень учнів. Мета формувального оцінювання полягає у відслідковуванні навчання учнів через постійний зворотний зв'язок, що допомагає учням виявляти свої сильні та слабкі сторони й визначати області, які потребують доопрацювання. Це також допомагає викладачам розпізнавати, де учні мають труднощі, й негайно їх розв'язувати. Зазвичай формувальне оцінювання передбачає якісний зворотний зв'язок (а не бали) як для учня, так і для вчителя, з акцентом на деталях змісту та успішності. Його зазвичай протиставляють підсумковому оцінюванню, спрямованому на відслідковування навчальних результатів, часто для цілей зовнішньої звітності.

Визначення

Формувальне оцінювання передбачає безперервний процес стримувань та противаг у процесі викладання—вивчання. Цей метод дозволяє вчителям часто перевіряти поступ своїх учнів та ефективність власної методики, відтак даючи учням можливість самооцінювання. Класна методика формувальна настільки, наскільки свідчення про досягнення учнів вивідують, інтерпретують і використовують учителі, учні або їхні однокласники для ухвалення рішень щодо наступних кроків у навчанні, які ймовірно будуть кращими або краще обґрунтованими, ніж ті, які ухвалили би без цих вивіданих свідчень.

Формувальні оцінювання надають поточний зворотний зв'язок щодо того, що учні засвоюють чи не засвоюють, щоби методи викладання, навчальні матеріали та академічна підтримка могли бути видозмінені відповідно до потреб учнів. Вони не оцінюються балами, можуть бути неформальними за своєю природою, та можуть мати різноманітний вигляд.

Формувальні оцінювання зазвичай низькоставкові, тобто мають невелику вагу в загальній оцінці, або не мають її взагалі. Прикладами формувальних оцінювань є прохання до учнів намалювати асоціативну карту на уроці для відображення їхнього розуміння теми, подати одне чи два речення з визначенням головної думки лекції, або пропозицію дослідження для раннього зворотного зв'язку.

Походження терміна Терміни формувальне та підсумкове оцінювання запровадив 1967 року, підкресливши їхні відмінності як у цілях отримуваної інформації, так і в тому, як її використовують. Для Скрівена формувальне оцінювання полягало у зборі інформації для оцінки ефективності навчальної програми та допомоги шкільній системі у виборі програми, яку слід впровадити, і в тому, як її вдосконалити. Бенджамін Блум 1968 року використав цей термін у книзі Learning for Mastery, де розглядав формувальне оцінювання як інструмент для поліпшення процесу викладання—вивчання для учнів. Його наступна книга 1971 року Handbook of Formative and Summative Evaluation, написана спільно з Томасом Гастінгом та Джорджем Мадаусом, продемонструвала, як формувальні оцінювання можуть бути пов'язані з навчальними модулями в різних навчальних предметах. Саме цей підхід відображає загальноприйняте значення цього терміна сьогодні.

Для Скрівена та Блума оцінювання, незалежно від його інших застосувань, є формувальним лише тоді, коли його використовують для зміни наступних освітніх рішень. Проте згодом Пол Блек та запропонували думку, що це визначення надто обмежене, оскільки формувальні оцінювання можна також використовувати для підтвердження того, що передбачені заходи були дійсно доречними. Вони запропонували вважати класну методику формувальною настільки, наскільки свідчення про досягнення учнів вивідують, інтерпретують і використовують учителі, учні або їхні однокласники для ухвалення рішень щодо наступних кроків у навчанні, які, ймовірно, будуть кращими або краще обґрунтованими, ніж ті, які ухвалили би без цих вивіданих свідчень.

Порівняння з підсумковим оцінюванням Тип оцінювання, з яким люди можуть бути знайомі краще, — підсумкове оцінювання. Наведена нижче таблиця показує деякі основні відмінності між цими двома типами оцінювання.

Підсумкове оцінювання Формувальне оцінювання Коли Наприкінці навчальної діяльності Під час навчальної діяльності Мета Ухвалення рішення Поліпшення навчання Зворотний зв'язок Остаточне судження Повернення до матеріалу Відносність оцінювання Іноді нормативне (порівняння кожного учня з усіма іншими); іноді критерійне Завжди критерійне (оцінювання учнів за тими ж самими критеріями)

Принципи Одні з найповніших переліків принципів оцінювання для навчання складені Кваліфікаційною та навчальною адміністрацією (). Ця адміністрація, спонсорована Великої Британії, відповідає за національну навчальну програму, оцінювання та іспити. Її основна увага зосереджена на ключових аспектах оцінювання для навчання, зокрема на тому, що таке оцінювання має вважатися центральним елементом навчального процесу, а всі вчителі мають розглядати оцінювання для навчання як ключову професійну навичку.

визначає «Великі 5 принципів оцінювання для навчання»:

Забезпечення ефективного зворотного зв'язку учням. Активне залучення учнів до власного навчання. Коригування викладання з урахуванням результатів оцінювання. Визнання глибокого впливу, який оцінювання має на мотивацію та самооцінку учнів, обидва з яких є критичними чинниками навчання. Необхідність того, щоб учні могли самостійно оцінювати себе та розуміти, як поліпшити свої результати.

У Сполучених Штатах Проєкт оцінювання для навчання () визначив чотири «основні зміни» та десять «нових принципів» оцінювання для навчання:

Основні зміни Мета оцінювання: від виявлення нерівності до впровадження рівності Процес оцінювання: від ізольованої події до інтегрованого процесу Пріоритети оцінювання: від оцінювання учнів до заохочення рефлексії та зворотного зв’язку Продукт оцінювання: від середніх оцінок і балів до сукупності свідчень навчання

Нові принципи Змістовні завдання, гідні свідчення та автентична перевірка Узгодженість між навчальною програмою, навчанням та оцінюванням Чіткі та прозорі навчальні цілі Доступний та інклюзивний дизайн для всіх учнів Активна участь учнів із структурованою рефлексією Конкретний, дієвий зворотний зв'язок Підтримка позитивних установок та ідентичностей Визначення готовності із залученням спільноти Професійна експертиза, співпраця та узгодження Системи оцінювання, розроблені з орієнтацією на учня

Обґрунтування та методика Формувальне оцінювання слугує кільком цілям: Надавати зворотний зв'язок учителям для видозміни подальших навчальних заходів і досвіду; Виявляти й усувати групові чи індивідуальні прогалин; Переносити фокус із досягнення оцінок на процеси навчання з метою підвищення та зменшення негативного впливу ; Поліпшувати метакогнітивну обізнаність учнів щодо того, як вони навчаються. «Часте й постійне оцінювання дозволяє як здійснювати тонке настроювання навчання, так і спрямовувати увагу учнів на поступ».

Характеристики формувального оцінювання:

За словами , формувальне оцінювання: має позитивний намір, оскільки спрямоване на сприяння навчанню; тому воно є частиною навчального процесу; враховує поступ кожного окремого учня, зусилля, які він докладає, та інші аспекти навчання, які можуть бути не передбачені навчальною програмою; іншими словами, воно не є суто критерійним; повинно враховувати кілька випадків застосування певних навичок та ідей, при цьому можливі як невідповідності, так і закономірності у поведінці; такі невідповідності могли би бути «помилками» у підсумковому оцінюванні, але у формувальному оцінюванні вони надають діагностичну інформацію; валідність і корисність мають першорядне значення у формувальному оцінюванні й повинні переважати над турботою про надійність; навіть більше, ніж оцінювання для інших цілей, формувальне оцінювання вимагає, щоб учні відігравали центральну роль у ньому; учні мають бути активними у власному навчанні (вчителі не можуть навчатися за них), і якщо вони не навчаться розуміти свої сильні та слабкі сторони, а також способи їх вдосконалення, вони не зможуть досягнути прогресу.

Центральною функцією формувального оцінювання є зворотний зв'язок. Він зазвичай зосереджується на докладному змісті того, що вивчається, а не лише на оцінці за тест чи інших способах вимірювання того, наскільки учень відстає від очікуваного стандарту.

Приклади Час між формувальним оцінюванням та коригуванням навчання може становити від кількох секунд до кількох місяців. Деякі приклади формувального оцінювання:

Учням пропонують самостійно оцінити свої навчальні здобутки за допомогою переліку критеріїв, тим самим породжуючи зворотний зв'язок для їхнього власного процесу навчання. Було виявлено, що це поліпшує навчання в галузі природничих наук, коли учні мають самостійно оцінити власні уявлення про якусь природничо-наукову тему. Учителька мови пропонує учням обрати найкращу тезу з кількох варіантів; якщо всі обирають правильно, вона переходить до наступної теми; якщо лише деякі обирають правильно, вона може розпочати обговорення класом; якщо більшість відповідає неправильно, вона може повернутися до роботи над тезами. Учителька пропонує своїм учням під час мозкового штурму записати все, що вони знають про те, як працюють повітряні кулі, щоби дізнатися, що учні вже знають про ту область науки, яку вона має намір викладати. Куратор з природничих наук переглядає результати тестів учнів попереднього року, щоби допомогти у плануванні вчительських семінарів під час літніх канікул з метою подолання слабких місць в успішності учнів. Учитель документує роботу учнів і учнівські конференції, щоби допомогти у плануванні автентичних заходів для задоволення потреб учнів. Учням можуть давати по три «світлофорні картки» для вказування рівня розуміння якогось поняття під час уроку. Зелений колір означає, що учень розуміє поняття, і вчитель може рухатися далі; жовтий колір вказує на те, що викладачеві слід сповільнитися, оскільки учень лише частково розуміє поняття; червоний колір означає, що учень хоче, аби вчитель зупинився й чіткіше пояснив конкретне поняття, оскільки він його не розуміє. Коли учні виходять із класу, вчитель просить їх відповісти на наступне питання й подати відповідь зі своїм ім'ям: «Назвіть одну важливу річ, яку ви вивчили на сьогоднішньому уроці». Це допомагає учням синтезувати те, що вони зробили цього дня, і надає зворотний зв'язок учителю щодо цього уроку. Учитель просить учнів намалювати асоціативну карту на уроці для подання їхнього розуміння теми. Учитель просить учнів подати одне або два речення з визначенням головної думки лекції. Учитель просить учнів подати пропозицію дослідження для раннього зворотного зв'язку. Використання «вихідного квитка» наприкінці уроку для підсумування того, що учні вивчили. Учитель використовує «вхідний квиток» на початку уроку, ставлячи учням швидке питання щодо уроку попереднього дня. Учитель просить учнів намалювати ескіз, візуально подавши нові знання.

Свідчення Метааналіз досліджень формувального оцінювання виявив значні поліпшення у навчанні за його застосовування у всіх областях змісту, типах знань і навичок, та на всіх рівнях освіти. Освітній дослідник Роберт Дж. Марцано зазначає:

Водночас із тим, що емпіричні свідчення показали значний вплив формувального оцінювання на підвищення досягнень учнів, воно також «визнане одним із найпотужніших способів підвищення мотивації учнів». Віра учнів у свої здібності до навчання, приписування навчальних успіхів особистим зусиллям і здібностям, акцентування уваги на поступі до навчальних цілей замість числових оцінок, а також оцінювання «характеру їхнього мислення для визначення стратегій, що поліпшують розуміння» — усе це способи підвищення мотивації через ефективне використання формувального оцінювання.

Проте, щоби ці поліпшення стали очевидними, формувальне оцінювання мусить уточнювати й поширювати навчальні цілі й критерії успіху; створювати ефективні обговорення в класі та інші завдання, які демонструють свідчення розуміння учнів;