Джордж Аугусто Рікарті (, ) — американський науковець, професор неврології, знаний своїми дослідженнями нейротоксичності амфетамінів й експертними висновками щодо них. До початку 2000-х років вважався головним фахівцем з нейротоксичності MDMA у світі, але у 2003 році став центральною фігурою потужного скандалу, коли його лабораторія була змушена через виявлену помилку відкликати кілька робіт, зокрема широко розрекламовану раніше статтю про дофамінергічну нейротоксичність MDMA, опубліковану у журналі «Science». Скандал завдав репутації Рікарті істотної шкоди.

Біографія Народився у 1953 році в Еквадорі та вільно володіє іспанською мовою.

Учень та Льюїса Сейдена (), відкрив разом з ними у 1985 році нейротоксичність MDA, аналога MDMA, що відіграло серйозну роль у забороні останнього. Здобув ступінь доктора медицини у Північно-Західному університеті (1981) та ступінь доктора філософії в Чиказькому університеті (1979).

До початку 2000-х років визнано фахівцем з дослідження нейротоксичності, зокрема, MDMA (напівсинтетична психоактивна сполука амфетамінного ряду, що належать групі фенілетиламінів, широко відома під сленговою назвою таблетованої форми екстазі); вибудував одну з найвідоміших і добре фінансованих лабораторій з нейротоксичності, яка займалася в основному питаннями MDMA, яку й очолює (2016). Його дружина — Уна Макканн () — також є фахівцем з нейронаук і вони іноді працюють разом.

Рікарті працює у школі медицини Джонса Гопкінса у відділенні неврології. Його дослідження спрямовані на вивчення хвороби Паркінсона й інших рухових розладів, зокрема впливу MDMA й інших амфетамінів на дофамінові нейрони і, відповідно, на розвиток хвороби Паркінсона.

Скандал зі статтею у «Science» Стаття «Сильний нейротоксичний ефект щодо дофамінергічних нейронів у приматів, спричинений звичайним рекреаційним дозуванням MDMA (екстазі)» () авторства Джорджа Рікарті зі співробітниками вийшла в журналі «Science» у 2002 році і її результати були широко розрекламовані в пресі, склавши частину наркотичної моральної паніки 2000—2002 років, викликаної поширенням екстазі у США, — стаття оцінюється як найвідоміша наукова робота про шкоду MDMA й екстазі . Основним результатом статті було твердження, що навіть одна доза MDMA, порівняна зі звичайною рекреаційною, може спричинити сильне ушкодження дофамінових нейронів головного мозку у приматів; робився висновок, що таке ушкодження викликає хворобу Паркінсона у людей. Через рік статтю (і ще кілька досліджень) було відкликано, тому що виявилося, що замість MDMA дослідженим мавпам вводили метамфетамін у навкололітальних дозах. Це викликало великий скандал, який зруйнував репутацію Рікарті як експерта — Фреє називає його «Темним Принцом сумнівної науки» (). Критики звинуватили його в політичній ангажованості та бажанні відповідно до очікувань грантодавця — американського  — систематично завищувати шкоду MDMA . Скандал призвів до широкої переоцінки тверджень про шкоду MDMA й екстазі.

Примітки

Посилання