Пре́мія Га́рольда Пе́ндера () — найвища нагорода факультету інженерії та прикладної науки Пенсільванського університету, названа на честь засновника та її першого декана . Вручається представникам інженерної професії, які досягли видатних результатів для користі суспільства. Заснована у 1972 році. Нагорода включає в собі гостьову лекцію, церемонію вручення і урочистий прийом. Серед нагороджених є п'ять нобелівських лауреатів.
Лауреати Премію отрималиThe Harold Pender Award Lecture // University of Pennsylvania. School of Engineering And Applied Science:
2018: Ян ЛеКун — за новаторський внесок у розробку глибоких згорткових нейронних мереж. 2013: Барбара Лісков — за новаторський внесок у розробки мов програмування та систем програмного забезпечення. 2010: Роберт Елліот Кан і Вінтон Серф — за їхній новаторський і основоположний внесок у мережеву інформаційну технологію, а особливо за розробку та впровадження набору протоколів TCP/IP, який продовжує забезпечувати основу для зростаючого Інтернету. 2006: Мілдред Дресселгауз — за новаторський внесок і лідерство в галузі вуглецевих наноструктур і нанотехнологій, а також за сприяння можливостям для жінок у науці та інженерії. 2003: Денніс Рітчі і Кен Томпсон — за розробку операційної системи UNIX та мови програмування C. 2002: Джон Гопфілд — за його піонерські досягнення в галузі обчислювальної нейронауки та нейроінженерії. 2000: Джек Кілбі — за його внесок у винахід інтегральної схеми або мікрочипа. 1999: Джон Генрі Голланд — як основоположник генетичних алгоритмів та інноваційних досліджень у науці про складність та адаптацію. 1995: Джордж Данціг — як розробник симплекс-алгоритму, що породило галузь лінійного програмування. 1993: — як лідер у досягненнях у галузі цифрових комунікацій і за покращення нашого розуміння впливу потоку інформації на суспільство. 1991: Арно Аллан Пензіас — як відкривач фонового мікрохвильового випромінювання абсолютно чорного тіла Всесвіту. 1990: Дана Скотт — як новатор у застосуванні концепцій логіки та алгебри до розробки математичної семантики мов програмування. 1989: Лео Есакі — як новатор у дослідженнях явища тунелювання у напівпровідниках і розробці структур квантових ям. 1988: Джон Бардін — як співвинахідник транзистора та автор теорії надпровідності. 1987: Герберт Саймон –як учасник міждисциплінарної роботи між інформатикою, психологією, економікою та менеджментом, включаючи розвиток штучного інтелекту та когнітивної науки. 1986: — за лідерство у розробці теорії електромагнітних антен. 1985: — як новатор у квантовій електроніці та інтегральній оптиці. 1984: і — як розробники техніки САПР для технології НВІС та автори першого підручника по НВІС. 1983: Джон Бекус — як розробник мов програмування і FORTRAN. 1982: Моріс Вілкс — як розробник другого у світі великомасштабного електронного цифрового комп'ютера загального призначення та автор першого підручника для програмістів цифрових комп'ютерів. 1981: Річард Геммінг — як батько теорії алгебраїчного кодування. 1980: Роберт Нойс — як розробник інтегральної схеми. 1979: Едвін Герберт Ленд — як винахідник моментальної фотографії. 1978: Клод Шеннон — як творець кількісної філософії інформації. 1977: — за електронні та комп'ютерні дослідження. 1976: — як творець атомного флоту ВМС США. 1975: — як директор (Electric Power Research Institute, EPRI). 1974: Пітер Карл Голдмарк — як розробник довгогральної платівки 33⅓ об/хв. (серед іншого). 1973: Джон Моклі і Джон Преспер Екерт як творці комп'ютера ENIAC. 1972: — як науковий радник Президента США.
Примітки
Посилання Сайт премії