Багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини Харківського національного університету радіоелектроніки, також відомий як Балаклійський експериментальний полігон, — наукова база в Харківській області, біля села Вільхуватка, яка спеціалізувалась на експериментальному дослідженні метеорів методами радіолокаційної астрономії. Полігон підпорядкований Лабораторії радіоастрономії ХНУРЕ. Обладнання полігону включено до реєстру національного наукового надбання України.
Історія Комплекс був створений 1956 року в межах підготовки до Міжнародного геофізичного року (1957—1958), в програму якого входили, зокрема, дослідження атмосфери і метеорів. В 1958 році на полігоні був встановлений розроблений в Харкові метеорний радар, і за програмою Міжнародного геофізичного року було розпочато спостереження кількості радіометеорів та їхніх індивідуальних швидкостей.
В 1968 року під керівництвом Бориса Кащеєва була створена метеорна автоматична радіолокаційна система МАРС, а 1972 року — система МАРС другого покоління. Ці системи дозволили значно збільшити кількість реєструємих радіометеорів.
В 2004 року Модернізований багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини ХНУРЕ, розташований на Балаклійському науковому полігоні, був включений до реєстру національного наукового надбання України.
Прилади
МАРС (метеорна автоматична радіолокаційна система) — надчутлива радіолокаційна система, яка за багато років спостережень зареєструвала 200 000 окремих метеорів і зібрала дані про стан атмосфери на висотах 80-105 км. СТ РЛС (стратосферно-тропосферна радіолокаційна станція) — радіолокаційна станція метрового діапазону для вимірювання руху повітря в нижній атмосфері на висотах 2-15 км. РЛС ВП (радіолокаційна станція вертикального профілювання) — вимірювач швидкості вітру й атмосферної турбулентності за допомогою радіолокації в дециметровому діапазоні. МЕТКА — комплекс для синхронізації стандартів часу на великих відстанях (до 2000 км) з точністю до 20 нс за допомогою радіометеорів. Використовувався для синхронізації часу під час запуску першого українського супутника Січ-1. Аналогічні комплекси, виготовлені ХНУРЕ, були встановлені в багатьох містах України і Росії. Приймаючий комплекс для реєстрації радіосигналів, відбитих космічним сміттям. Передавачем сигналів мав виступати радіотелескоп РТ-70 в Євпаторії. Станом на 2008 рік, комплекс ще будувався.
Примітки
Література