Румбольд Волімонтович

Румбольд Волімонтович, також Ламберт, Ру(а)мбольд(т), Румбовд, Рамвольт Волі(и)мунтович ( листопад 1432, або на початку 1433Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 167.) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського, намісник жмудський (1409—1411), маршалок земський литовський (1412—1432), намісник вітебський (1422/1423).

Життєпис Народився, імовірно, в другій половині XIV століття в сім'ї литовського боярина , належав до одного з найбагатших литовських родів Волімонтовичів. Підписувався у документах «із Дзєволтува» (тепер — біля Укмерге). Мав 6 братів — Явнута, Кезгайла, Судивоя, , Władysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 7. та СегебутаWładysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 12. (ЗігебутаДайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. — С. 23.). Мав християнське ім'я ЛамбертWładysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 9., проте використовував його досить рідко.

Вперше згадується у травні 1390 року — разом зі своїм братом Міхалом Кезгайлом він був серед 28 жмудських бояр, які видали в Кенігсберзі документ із обіцянкою Тевтонському ордену та «королю» Вітовту надавати допомогу при кожному заклику в обмін на дозвіл вільно торгувати в прусських прикордонних землях (Рагніті, Клайпеді та Юрборку).

18 січня 1401 року Румбольд разом із братом Кезгайлом був підписантом Віленсько-Радомської унії з Королівством Польським. 1404 року брав участь у переговорах із орденом у Рацьонжі та засвідчив підписання мирного договору.

На рубежі травня-червня 1409 року князь Вітовт вислав його на Жмудь для приготування повстання проти ордену, призначивши своїм намісникомWładysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 9—10.. За Яном Длугошем, Румбольд захопив усі орденські замки, взяв у полон орденського фогта Жмуді Міхаеля Кухмайстра і повернув землю під владу Великого князівства ЛитовськогоЯн Длугош. Грюнвальдская битва. М. Изд. АН СССР. 1962. С. 46.. Як князівський намісник організував управління у звільнених районах, поставив тивунів, яких не завжди визнавало місцеве населення.

1 лютого 1411 року виступив одним із гарантів Торунського миру з тевтонцями.

8 травня 1412 року Румбольд був призначений на посаду маршалка земського литовського. У документах вживав титули (1412), (1430), Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 71.. Відбув чимало посольств до Королівства ПольськогоWładysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 10. — у 1412, 1416, 1429 і 1430 рокахПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 290..

У першій половині 1413 року Румбольд серед інших литовських шляхтичів вів переговори про статус Жемайтії з , посередником, призначеним Сигізмундом Люксембурзьким. Імовірно, у жовтні цього ж року він брав участь у Городельському з'їзді, на якому братів Волімунтовичів і, зокрема, їхнього представника — троцького воєводу Явнута, було прийнято до польського шляхетського гербу Задора маршалком Королівства Польського Збіґнєвом із Бжезя.

На початку липня 1422 року командував литовсько-жмудськими військами під час війни з Тевтонським орденом, брав участь у переговорах біля озера Мельно. 27 вересня підписав Мельнський мир як вітебський намісник.

У липні 1429 року Румбольд разом із воєводою віленським Ґедиґольдом і канцлером литовським Міколаєм Малдриком був посланцем до Польщі, щоб повідомити Владиславу Ягайлу та коронним панам про коронаційні наміри Вітовта. Під час переговорів посланці досить твердо передали волю великого князя, з приводу чого Ягайло пізніше скаржився Вітовту.

Після смерті Вітовта підтримував разом із братами Свидригайла. Зокрема, 19 червня 1431 року, разом із Явнутом і Кезгайлом підписав союз між Тевтонським орденом і Свидригайлом проти Польського Королівства у СкірстимоніWładysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 13.. Під час Луцької війни 31 липня 1431 року Румбольд потрапив у польський полон. Разом із іншими значними литовськими та лівонськими полоненими він був ув'язнений у Краківському замку. Свидригайло постійно домагався його звільнення. У грудні цього ж року його було звільнено з полону під особливу поруку Свидригайла та особисте письмове зобов'язання (26 грудня) про повернення до Кракова на Великдень.

Після державного перевороту у Великому князівстві Литовському 1 вересня 1432 року та приходу до влади Сигізмунда КейстутовичаГрыцкевіч А. Жыгімонт Кейстутавіч // ЭГБ. — Мн.: 1994. — Т. 2. — c. 379., Румбольд разом із братами спочатку перейшов на його бік, зберігши посаду маршалка. 15 жовтня 1432 року підписав Акт Гродненської унії з Королівством ПольськимStanisław Kutrzeba, Władysław Aleksander Semkowicz, Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791, Kraków, 1932, s. 81.. Проте згодом, разом із братами став учасником змови, яка мала на меті повернути владу в Литві Свидригайлу. Змова була розкрита, коли прихильники Сигізмунда Кейстутовича схопили посланця родини Волімунтовичів, який ніс листи до Свидригайла. Під тортурами він видав змовників, і на рубежі жовтня–листопада 1432 року Румбольд, Явнут, Кезгайло та Шедібор були ув'язнені. Відразу після ув'язнення (тієї ж ночі) Сигізмунд наказав стратити Румбольда та Явнута.

Підписи та печатки на документах До документа від 26 грудня 1431 року привісив печатку з гербом Задора на щиті, спрямованим праворуч, та написом навколо:

S [igillu] M RAM [bo] LDI…

Маєтності та фундації Дідичні володіння Румбольдта знаходилися у Дзєволтові, володів також маєтками у Свіслоцькій волості та ЖмудіПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 288—289.. Зокрема, володів половиною «над Свіслоччю» у Кревському староствіVitoldiana. № 23. S. 30-31.Ochmański J. Powstanie i rozwój latyfundium biskupstwa wileńskiego (1387—1550): Ze studiów nad rozwojem wielkiej własności na Litwie i Białorusi w średniowieczu, Poznań, 1963, s. 56-57.. Румбольдові належав також двір у Вількомирі та маєток Румбортишки (Ромболтишки). Ці маєтки були конфісковані Сигізмундом Кейстутовичем після страти Румбольда, окрім, можливо, вількомирського.

Фундував вівтар Румбольда у Віленській катедріOchmański J. Powstanie i rozwój latyfundium biskupstwa wileńskiego (1387—1550): Ze studiów nad rozwojem wielkiej własności na Litwie i Białorusi w średniowieczu, s. 89., який у середині XVII століття був прилучений до вівтаря святого Хреста.

Сім'я Мав сина , якому Казимир IV Ягеллончик у середині XV століття підтвердив вотчину — владу над 7 підданими у Вількомирі та додав ще трьох.

Примітки

Джерела Krzysztof Pietkiewicz, Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI wieku. Ze studiów nad rozwojem własności ziemskiej w Wielkim Księstwie Litewskim w Średniowieczu, Poznań, 1982 (=Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Seria Historia Nr 99), 164 s., mapy. Władysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413, [w:] Lituano-Slavica Posnaniensia. Studia historica, III, Poznań, 1989, s. 7—139, il. Полехов Сергей. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века. — М.: Индрик, 2015. 711 с., ил. Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4.