Станко (Станіслав) Судивоєвич, також Суд(з)и(і)воє(ге)вич ( друга чверть XV століття — перед 6 вересня 1481) — державний діяч Великого князівства Литовського, староста (намісник) гродненський (1463—1476), маршалок двору (1464—1476) та маршалок земський литовський (1476), Троцький воєвода (1477—1478).

Життєпис Народився Станко, імовірно, у другій чверті XV століття в родині впливового великокняжого урядника Судивоя Волімонтовича, представника литовського боярського роду Волімонтовичів. Мав сестру невідомого імені — дружину маршалка господарського, старости браславського, намісника смоленського і Троцького воєводи Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 223..

Вперше згадується в документах 1463 рокуПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 303. як староста (намісник) гродненський (1463—1476)Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 325.Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 505., який засідав у великокняжій раді.

У березні 1469 року Станко, імовірно, з дружиною Катериною, здійснив подорож до Риму. В супліці до Папи Римського визнавав, що лише нещодавно перейшов до католицької віри з «татарського язичницького обряду» (), якого продовжують дотримуватися деякі жителі в околицях ДеволтуваДайліда Алёхна. Пачаткі Вялікага Княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі. — Менск, 2019. — с. 106.. Думки вчених щодо початкового віросповідання Станка розділилися: вважають, що він міг бути і язичником, і православним.

Протягом 1464—1476 років (можливо, й перед 1463 роком) був маршалком двору (господарським) Казимира ЯгеллончикаJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 174.Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 83.Władysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413 [w:] Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, R.7, nr 1–2, Lwów–Warszawa: Towarzystwo Heraldyczne, 1914, s. 11.. У листі литовських панів до магістра Тевтонського ордену від 22 листопада 1474 року Станко Судивоєвич називається «найвищим (головним) маршалком його милості господаря» ()Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 156.. Очевидно, був саме найголовнішим серед інших відомих на той час двірських маршалків — Івашка В'яжевича, Богдана Саковича, Яна Кучука, Івана Ходкевича, Миколи Немировича тощоUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 83—84.. За деякими даними, в першій половині 1476 року виступав уже як маршалок земський литовськийПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 335., що, в принципі, можливо, враховуючи, що земський маршалок Радзивілл Остікович близько 1475 року був призначений Віленським каштеляном, а наступний за ним, Мартин Гаштовт, згадується на цій посаді найраніше у травні 1477 рокуUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 71—72..

Протягом 1477—1478 (за іншими даними — протягом 1478—1483Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — ISBN 985-11-0378-0. — С. 668. років обіймав посаду Троцького воєводи.

Помер до 6 вересня 1481 року, був похований у фундованій ним каплиці святої Трійці (пізніше — Судивоєва) у Віленській катедріПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 303—304..

Маєтності та фундації Основні вотчинні володіння Станка Судивоєвича знаходилися в околицях ВількомираПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 304.. У Мінському повіті володів великим маєтком у та Станьковому (ймовірно — навколо сучасного села ), також маєтком Сурвілішки (тепер у Литві) над річкою Невежисом і у Жмуді, мав будинки у Вільні та Ковні.

1468 року заснував у Ковні один із перших у Литві бернардинських кляшторівПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 151, 304.. 4 квітня 1471 року передав його ченцям свій будинок біля Ковненського замкуПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 146, 304..

Перед 1469 роком відновив фундацію костелу у родинному , у березні цього року особисто відвідав Папу Римського і клопотався про оголошення в ньому церковних святПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 152, 304..

Був також фундатором каплиці святої Трійці у Віленській катедрі, де й був похований. Посагом для неї подарував Віленському єпископству свій великий Станьківський маєток.

Після його смерті частина володінь перейшла до племінниці Ганни, дружини Петра Івановича Монтигердовича, та великого князя. Маєтком Батаки (Ботоки) в Жмуді заволодів його двоюрідний племінник Ян КезгайловичПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / перакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 134..

Сім'я Дружина — Катерина. В. Семкович вважав, що від Станка Судивоєвича походили Станко(е)вичі, які 1541 року судилися за вотчину Деволтув. Проте той факт, що після його смерті одна частина володінь перейшла до його племінників, інша частина до великого князя, свідчить про те, що, ймовірно, він помер бездітним.

Примітки

Джерела Krzysztof Pietkiewicz, Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI wieku. Ze studiów nad rozwojem własności ziemskiej w Wielkim Księstwie Litewskim w Średniowieczu, Poznań, 1982 (=Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Seria Historia Nr 99), 164 s., mapy. Lidia Korczak, Polityka wschodnia Kazimierza Jagiellończyka w latach 1440—1449, [w:] Analecta Cracoviensia. 1987. ХІХ. S. 277—294 (283—284). Lidia Korczak, Stanisław (Stanko) Sudywojewicz z Dziawołtowa h. Zadora, [w:] PSB. T. XLV/3. Warszawa; Kraków, 2008. s. 356—357. Władysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413, [w:] Lituano-Slavica Posnaniensia. Studia historica, III, Poznań, 1989, s. 7—139, il. Полехов Сергей. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века. — М.: Индрик, 2015. 711 с., ил. Пятраўскас Рымвідас. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст. Склад—структура—улада. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — 385 с.