Кам'яниця Вінтерів (конскрипційний № 712 2/4) — житловий будинок XIX століття, розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Січових Стрільців, 8 (давніше — вул. Маєровська, вул. 3 Мая).

Історія

Кам'яниця Вінтерів збудована у 1840—1843 роках (як випливає з листа Людвіка Вінтера до магістрату Львова щодо стану даху будинку датованого 11 червня 1874 року). Вказаний лист підписаний Людвіком Вінтером як співвласником будинку, а також вказується, що він діє від імені інших співвласників будинку: Кароліни Вінтер, Юліуша Вінтера, Корнеля Вінтера, Олександра Вінтера та Емілії Вінтер. Людвік Вінтер працював суддею апеляційного та кримінального суду у Львові та перебував на цій посаді принаймні у 1839—1850 роках.

У друкованих виданнях вперше будинок згадується в довіднику «Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien» за 1860 рік із зазначенням того, що у ньому містилася Дирекція фонду в справах відміни та викупу кріпосних повинностей Львівського адміністративного округу, утворена 29 жовтня 1853 року (деякі з працівників мешкали у цьому будинку, зокрема податковий інспектор Якуб Кульчицький та канцелярист Корнель Вінтер)Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1860. — Lemberg: (b.w.); Aerarial-Staats-Druckerei, ok. 1860. — S. 13. . У 1872 році вже згадується, що будинок перебував у власності колишнього радника Двору Корнеля Вінтера, тоді вже пенсіонераSkorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa według uchwał Rady miejskiej z r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. — Lwów: Nakładem Karola Wilda, 1872. — S. 179. , який мешкав там принаймні до початку Першої світової війниKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) Księga Adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. — Lwów: Fr. Reichman, 1914. — S. 448. .

Під тим самим конскрипційним номером будинок згадується у довіднику «Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta, nazw ulic i placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orjentacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności — tudzież nazw, i numerów dawniejszych» за 1889 рік. При цьому, в інших джерелах підтверджується, що у 1889 році власниками будинку були вже спадкоємці Людвіка ВінтераSkorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta, nazw ulic i placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orjentacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności — tudzież nazw, i numerów dawniejszych. — Lwów: z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego; nakł. król. stoł. miasta Lwowa, 1889. — S. 65. Handbuch der Königreiche Galizien ung Lodomerien für das Jahr 1850. — Lemberg: k.k. Galizischen Aerarial Druckerei, 1850. — S. 219. .

У 1883 році в будинку містився кабінет лікаря Владислава БиліцькогоKleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — S. 22. .

Станом на 1900 рік будинок перебував у власності Гелени Вінтер та графині Софії Дідушицької, а серед мешканців були адвокати Вільгельм Ґольцер, Марцин Самуель Ґоровиць, Леонард та Лешек МаєвськіReichman F. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. Rocznik IV … — S. 37, 98, 177, 178 — принаймні до 1902 рокуFranciszek Barański Przewodnik po Lwowie. — Lwów: H. Altenberg, 1904. — S. 143. . 1901 року в будинку народився польський поет єврейського походження Ян Мар'ян ГешелесGowin S. Szkatułka na serce // Cracovia Leopolis. — 2017. — № 3 (88). — S. 32. — ISSN 1234-8600. . Від 1902 року і принаймні до 1935 року в будинку містилося Львівське староствоOrłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 7. M. Sonnenschein Przewodnik po Lwowie. Rocznik 1. — Lwów: (b.w.), ok. 1926. — S. 113. та Рахункова комісія з регулювання земельного податку Львова та Львівського повіту, а в міжвоєнний період — видавництво «Mercury»Przemysław Włodek, Adam Kulewski Lwów: przewodnik. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 169. — ISBN 83-89188-53-8. . Станом на 1910 рік тут містилася Повітова шкільна рада, Товариство податкових урядників (голова — Володимир Макаревич, заступник голови — Антоній Конопацький). Власниками будинку у 1912—1914 роках були адвокат Юліуш Вінтер та аускультант (нижчий ранг судового урядника) Рудольф Вінтер, пізніше щонайменше з 1922 року співвласником будинку в листуванні іменувався страховий урядник Модест Ольш (хоча найбільш імовірно власником 5/12 часток в будинку була його дружина Гелена — можливо до шлюбу Вінтер). Тут також мешкав радник цісарсько-королівського Намісництва у Королівстві Галичини та Володимирії Кароль Франц. З 1912 року по 1924 рік в будинку надалі знаходилось Львівське староство (на підставі договору оренди від 19 лютого 1912 року) та мешкали: староста повіту та радник намісника Антоній ШидловськийJan Rudolf Spigel Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910 . — Lwów: (b.w.); Drukarnia Artura Goldmana, 1909. — S. 59. .

Станом на 1916 рік в будинку мешкав правник, австрійський урядник Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 . — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — S. 28. , якого 2 січня 1918 року призначено радником ДворуCzęść Urzędowa // Gazeta Lwowska. — nr 3. — 1918. — 4 stycznia. — S. 1. .

У 1922 році, на замовлення власників будинку, було проведено невелику реконструкцію за проєктом архітектора Зигмунта Шмукера.

З 5 листопада 1924 року в будинку (в частині яку до цього частково займало Львівське староство) мешкали окружний суддя Тадеуш Саметра (займав на третьому поверсі 4 кімнати з кухнею та туалетом), телефоніст Львівського воєводства — Ян Мальчевський з дружиною та однією дитиною (займав на третьому поверсі 2 кімнати без туалету та кухні), податковий урядник — Владислав Сохацький з дружиною та 6 дітьми (займав на третьому поверсі дві кімнати без туалету та кухні). У 1925 році телефоніст Львівського воєводства — Ян Мальчевський передав право користування кімнатами як офісом адвокату Роману Отто. Цікавим фактом є виникнення в 1927 році публічного спору між власниками кам'яниці та податковим урядником — Владиславом Сохацьким за користування туалетом на третьому поверсі з залученням магістрату Львова та поліції. За довідником 1929 року, в будинку містився Банковий дім Ґрюса. У 1930 році подвір'я кам'яниці використовувала фірма Чеховічка і Глімера.

У 1939 році в будинку функціювала лабораторія д-ра П. Тона, кабінет дантиста Якуба ДінераIlustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939 … — S. 21..

Нині тут містяться IT-офіс, магазин жіночого одягу, весільний салон, крамниця канцтоварів, хостели та точильна майстерня.

Примітки

Джерела