Право на батьківщину, на думку деяких вчених-правознавців, є універсальним правом людини, яке випливає із Загальної декларації прав людини, включаючи її статтю 9. Концепція еволюціонувала в німецькій юриспруденції і певною мірою визнана в німецькому конституційному праві. Відомими прихильниками цієї концепції є вчені-юристи Курл Рабл, Рудольф Лаун, Отто Кіммініх, Дітер Блюменвіц, Фелікс Ермакора та Альфред-Моріс де Заяс. Концепція має стосунок до дебатів щодо етнічних чисток у Європі після Другої світової війни (зокрема німців та угорців), етнічних чисток у Палестині, на Кіпрі та в інших регіонах.
Див. також Титул аборигенів Політика діаспори Етнічний федералізм Вигнання чагосів Гавайська батьківщина Єврейська батьківщина Право повернення Право на існування Національна держава Кров і ґрунт
Примітки