Ра́дій-226 () — радіоактивний нуклід хімічного елемента радію з атомним номером 88 і масовим числом 226. Про відкриття нового радіоактивного елемента «радію» в урановій смолці (пізніше з'ясувалося, що це був саме радій-226) повідомили 26 грудня 1898 року П. Кюрі і М. Склодовська-Кюрі спільно з Г. Бемоном.
Належить до радіоактивного сімейства урану-238 (так званий ряд урану-радію).
Активність одного грама цього нукліда становить приблизно 36,577 ГБк. Значення позасистемної одиниці вимірювання активності кюрі (3,7 Бк) спочатку було визначено як радіоактивність еманації радію (тобто радону-222), що перебуває в радіоактивній рівновазі з 1 г 226Ra.
Утворення та розпад Радій-226 безпосередньо утворюється в результаті -розпаду нукліда 230Th (період напіврозпаду становить ):
Крім того, радій-226 утворюється під час -розпаду нукліда 226 Fr (період напіврозпаду , енергія розпаду ) та здійснення -захоплення нуклідом 226Ac (енергія розпаду ):
Радій-226 зазнає -розпаду, в результаті розпаду утворюється нуклід 222Rn, також відомий як радіоактивний газ радон або еманація радію (виділяється енергія 4870,62(25) кеВ):
енергія випромінюваних -частинок 4784,3 кеВ (у 94,45 % випадків) та 4601 кеВ (у 5,55 % випадків), при цьому частина енергії виділяється у вигляді -кванта (у 3,59 % випадків відбувається випромінювання -кванта з енергією 186,21 кеВ)Властивості 226Ra на сайті IAEA (International Atomic Energy Agency).
Зі вкрай низькою ймовірністю (2,6(6) %) радій-226 зазнає кластерного розпаду з вильотом ядра вуглецю-14 та утворенням ядра свинцю-212:
Отримання Радій-226 у вигляді його солей виділяють як побічний продукт переробки уранових руд із використанням методів осадження, дробової кристалізації та йонного обміну. Металевий радій-226 отримують електролізом розчину хлориду радію-226 на ртутному катоді, а також відновленням його оксиду металевим алюмінієм під час нагрівання у вакуумі.
Застосування
У геохімії радій-226 (і радій-228) використовують як індикатори змішування та циркуляції вод океанів. Радій-226 застосовують як джерело альфа-частинок у радій-бериллієвих джерелах нейтронів. У медицині радій-226 використовують як джерело радону (для ), а також раніше використовували (зараз не використовують через дуже високу ) у деяких видах радіотерапії, наприклад у брахітерапії . До 1970-х років солі радію-226 входили до складу світломаси постійної дії (СПД), яку застосовували в світних шкалах різних приладів.
Див. також Радій Ізотопи радію
Примітки