Жаклін Роуз, FBA, FRSL (1949, Лондон) — британська вчена, професорка гуманітарних наук в Інституті гуманітарних наук Біркбека.«Our Staff», Birkbeck Institute for the Humanities. Retrieved 23 November 2014.
Життя і робота
Жаклін Роуз відома своєю роботою про зв'язок між психоаналізом, фемінізмом і літературою. Вона закінчила коледж Святої Хільди в Оксфорді та здобула вищий ступінь (maîtrise) у Сорбонні в Парижі. Вона здобула докторський ступінь у Лондонському університеті під керівництвом Френка Кермода. Її старшою сестрою була філософка Джилліан Роуз.
Книга Роуз «Альбертин», роман 2001 року, є феміністичною варіацією роману Марселя Пруста À la recherche du temps perdu."Who's that girl?: Alex Clark finds, in Jacqueline Rose's Albertine, a richly suggestive and provocative voice for Proust's heroine, " Alex Clark, The Guardian, 27 October 2001. Retrieved 8 June 2010.
Роуз найбільш відома своїм критичним дослідженням про життя та творчість американської поетеси Сільвії Плат «The Haunting of Sylvia Plath», опублікованою в 1991 році. У книзі Роуз пропонує постмодерністську феміністичну інтерпретацію творчості Плат і критикує чоловіка Плат Теда Г'юза та інших редакторів творів Плат. "Роуз описує ворожість, яку вона зазнала з боку Хьюза та його сестри (яка діє як літературний виконавець маєтку Плат), включаючи погрози, отримані від Хьюза щодо деяких аналізів Роуз вірша Плат «The Rabbit Catch». The Haunting of Sylvia Plath був схвалений критиками та підданий критиці Джанет Малькольм у її книзі «Мовчазна жінка: Сільвія Плат і Тед Г'юз».
Роуз є мовницею і співавторкою London Review of Books.«Jacqueline Rose», London Review of Books. Retrieved 8 June 2010.
Стани фантазії Роуза (1996) надихнули композитора на подвійний концерт Мохаммеда Файруза з такою ж назвою.Moore, Thomas (12 September 2010), Mohammed Fairouz: An Interview, Opera Today. Retrieved 19 April 2011
У 2022 році Роуз була обрана членкинею Королівського літературного товариства.
Критика Ізраїлю Роуз різко критикує сіонізм, описуючи його як «[був] травматичним для євреїв, а також для палестинців». У тому ж інтерв'ю Роуз вказує на внутрішню критику сіонізму, висловлену Мартіном Бубером і Ахадом Хаамом.
Твердження Роуза в «Питання Сіону» про те, що Ізраїль несе відповідальність за «деякі з найгірших жорстокостей сучасної національної держави», було піддано сумніву як таке, що не пов'язане з історичною реальністю, і натомість охарактеризовано як «моралізаторське».
Бібліографія
Список літератури
Посилання
«Ті, хто виступає проти культурного та академічного бойкоту Ізраїлю, повинні вивчити південноафриканський прецедент, каже Жаклін Роуз», openDemocracy, 4 вересня 2005 р. Позиція Роуза щодо академічного та культурного бойкоту Ізраїлю. «Ця земля — твоя земля», «Обозреватель», 18 серпня 2002 р. Погляди Роуза на державу Ізраїль. «Чим не є сіонізм, огляд питання Сіону з сіоністської точки зору», The Weekly Standard, 14 листопада 2005 р. Інтерв'ю, The Guardian, 4 січня 2003 р «Інтерв'ю з ідеями: Жаклін Роуз» — Джон Сазерленд, The Guardian, 28 листопада 2005 р. Ізраїль і Опір: інтерв'ю з Жаклін Роуз, Природний стан, зима 2008 р. Відео: Жаклін Роуз головує на дискусії з Аві Шлаймом і Шломо Сендом у Frontline Club, Лондон, 12 листопада 2009 р.