USS Cyclops (AC-4, Циклоп) — американське судно, другий з чотирьох вугільників класу «Протей», побудованих для ВМС США за кілька років до Першої світової війни. Названий на честь циклопів — раси велетнів з грецької міфології. Безслідно зник разом з 306 членами екіпажу та пасажирами десь після 4 березня 1918 року.

Оскільки втрата сталася під час Першої світової війни, вважалося, що судно потопив німецький рейдер чи підводний човен, оскільки воно перевозило марганцевої руди, що використовується для виробництва боєприпасів, але німецька влада згодом заперечувала будь-яку інформацію про це судно. Командування військово-морської історії та спадщини заявило, що корабель «ймовірно затонув під час неочікуваного шторму», але причина його втрати невідома. Його втрата вважається однією з найбільших небойових втрат серед усіх кораблів, що експлуатуються ВМС США.

Історія «Циклоп» був спущений на воду 7 травня 1910 року компанією «Вільям Крамп і сини» у Філадельфії та введений в експлуатацію 7 листопада 1910 року. Працюючи у складі Військово-морської допоміжної служби Атлантичного флоту, Циклоп здійснював плавання Балтійським морем з травня по липень 1911 року для постачання кораблів Другої дивізії. Повернувшись до Норфолка, штат Вірджинія, судно працювало на східному узбережжі від Ньюпорта, штат Род-Айленд, до Карибського басейну, обслуговуючи флот. Під час окупації Веракруса в Мексиці у 1914 та 1915 роках забезпечував патрулювання вугільних кораблів та отримав подяку Держдепу США за співпрацю в евакуації біженців.

З вступом Америки у Першу світову війну, «Циклоп» був введений в експлуатацію 1 травня 1917 року. У червні 1917 року приєднався до конвою до Сен-Назера (Франція), а в липні повернувся до США. За винятком рейсу до Галіфакса, Нова Шотландія, він служив вздовж східного узбережжя до 9 січня 1918 року, коли його було призначено до Служби морських перевезень. Потім судно відпливло до бразильських вод, щоб заправити британські кораблі в Південній Атлантиці, отримавши подяку Державного департаменту США та Головнокомандувача Тихоокеанських сил.

Зникнення Корабель вийшов у море з Ріо-де-Жанейро 16 лютого 1918 року та увійшов до Сальвадору 20 лютого. Через два дні вирушив до Балтимора (штат Меріленд) без запланованих зупинок, перевозячи марганцеву руду. Вважалося, що судно було перевантажене, коли воно випливло з Бразилії, оскільки його максимальна вантажопідйомність становила , а завантажили . Перед відходом з порту командир Ворлі подав рапорт про те, що правий двигун мав тріснутий циліндр і не працював. Цей звіт був підтверджений інспекційною комісією, яка, однак, рекомендувала направити корабель до Сполучених Штатів. Судно зробило незаплановану зупинку на Барбадосі, оскільки рівень води перевищив вантажну ватерлінію, що свідчило про перевантаження, але розслідування в Ріо довели, що судно було належним чином завантажене, а вантаж закріплений. Потім 4 березня «Циклоп» вирушив до Балтимора. «Циклоп» так і не прибув до Балтимора, і жодних уламків корабля так і не було знайдено.

Те, що «Циклоп» запізнюється і, можливо, втрачений, стало новиною на перших шпальтах різних американських газет 15 квітня 1918 року.

1 червня 1918 року помічник міністра ВМС Франклін Д. Рузвельт оголосив «Циклопа» офіційно втраченим, а весь екіпаж — мертвим. Втрату «Циклопа» було зазначено у Щорічному звіті міністра військово-морських сил за 1918 рік.

Можливі пояснення

Оскільки «Циклоп» зник під час Першої світової війни, а підводні човни Імперського німецького флоту, як було відомо, діяли у Вест-Індії, вважалося, що корабель був втрачений через ворожі дії. Однак німецький флот заперечував будь-яку причетність або навіть те, що бачив Циклопа, як під час, так і після війни.

Згідно з повідомленнями, 10 березня, наступного дня після того, як, за чутками, Амолко помітив Циклопа , районом Вірджинських мисів пронісся сильний шторм. Хоча дехто припускає, що поєднання перевантаження, несправностей двигуна та негоди могло призвести до потоплення «Циклопа», масштабне військово-морське розслідування дійшло висновку: «Було висунуто багато теорій, але жодна з них не пояснює його зникнення». Однак цей підсумок був написаний до того, як два сестринські кораблі класу Циклопа, Протей (USS Proteus) і Нерей (USS Nereus), зникли в морі під час Другої світової війни менш ніж через рік після їх продажу цивільним операторам. Обидва кораблі перевозили важкі вантажі металевої руди, подібної до тієї, що була завантажена на «Циклопа» під час його фатальної подорожі. В обох випадках їхня втрата, як передбачається, була наслідком катастрофічного руйнування конструкції, але популярна теорія також пов'язує зникнення всіх трьох суден з Бермудським трикутником.Eyers, Jonathan (2011). Don't Shoot the Albatross!: Nautical Myths and Superstitions. A&C Black, London, UK. .

Контр-адмірал Джордж ван Дерс припустив, що втрата «Циклопа» могла бути пов'язана з структурним руйнуванням, оскільки його сестринські кораблі страждали від проблем, коли I-подібні балки, що проходили вздовж корабля, еродували через корозійну природу деяких вантажів, що перевозилися. Це було чітко помічено на , і вважається, що він сприяв затопленню іншого подібного вантажного судна, «Chuky», яке розламалося навпіл у спокійному морі. Більше того, Циклоп, можливо, потрапив у шторм. Це призвело б до появи хвиль, розташованих на достатній відстані одна від одної, щоб ніс і корма підтримувалися на вершинах наступних хвиль, але середина залишалася б без підтримки, що призводило б до додаткового навантаження на вже ослаблену центральну частину.

Для зйомок документального фільму на BBC Radio 4 у 2009 році експерту з Lloyd's доручено розслідувати втрату Циклопа. Експерт зазначив, що марганцева руда, будучи набагато щільнішою за вугілля, мала простір для руху в трюмах навіть за повного завантаження, кришки люків були брезентовими, і що коли руда волога, вона могла перетворитися на суспензію. Таким чином, вантаж може зміститися та призвести до крену судна. У поєднанні з можливою втратою потужності єдиного двигуна, він може затонути за негоди.

Сестринські кораблі У «Циклопа» було три сестринські кораблі, всі введені в експлуатацію в 1913 році, і всі вони зазнали катастроф.

був військовим кораблем, переобладнаним на авіаносець між 1920 і 1922 роками, і знову введеним у експлуатацію як . Ленглі був першим американським авіаносцем і відіграв життєво важливу роль у розвитку можливостей морської авіації Сполучених Штатів. Між 1936 і 1937 роками його знову переобладнали в тендер для гідролітаків і перейменували на AV-3. У грудні 1941 року він був розміщений на Філіппінах і вирушив до Австралії після японських нападів на Перл-Гарбор і Філіппіни. 27 лютого 1942 року, під час перевезення винищувачів до Південно-Східної Азії, він був атакований японськими літаками і вражений п'ятьма бомбами, що завдали йому критичних пошкоджень. Після того, як членів екіпажу, що вижили, було врятовано, Ленглі був затоплений торпедами, випущеними його ескортними есмінцями. був проданий 8 березня 1941 року, став частиною Канадського торгового флоту та безслідно зник у морі, ймовірно, в Карибському морі або поблизу нього, десь після 25 листопада 1941 року з вантажем бокситової руди. було продано Канадській алюмінієвій компанії 27 лютого 1941 року. Він безслідно зник після відходу з острова Сент-Томас, Американські Віргінські острови, десь після 10 грудня 1941 року з вантажем бокситової руди.

Примітки