Речі, які я не викинув () — збірка есеїв Марціна Віхи, опублікована в 2017 році в Кракові у видавництві Wydawnictwo Karakter.
Про книгу Книга складається зі збірки есеїв, присвячених матері автора та їхнім непростим стосункам. Відправною точкою є час, коли після смерті матері, Віха мав навести порядок у її квартирі, вирішити, які речі та книги покійної залишити, а які викинути. Предмети викликають спогади, які стають змістом книги. Крім того, «Речі, які я не викинув» торкаються теми єврейської ідентичності, повсякденного життя в Польській Народній Республіці, трауру, родини, історії Польщі та польської інтелігенції.
Героїня книжки — Йоанна Рабановська-Віха (1946—2015), дочка діяча часів ПНР Яна Рабановського.
Думки критиків Книга була позитивно сприйнята критиками. Міхал Ногас назвав його універсальним текстом і вважав одним із найкрасивіших і найважливіших текстів, опублікованих у 2017 році. Юстина Соболевська похвалила її підігнаний, економний стиль і назвала його шедевром. Книжку також позитивно оцінили, серед інших: Юліуш Куркевич і Лукаш Найдер.
Призи та нагороди 2018 — Паспорт «Політики» в номінації «Література» 2018 — Літературна премія Ніке (премія журі) 2018 — Літературна премія «Ніке» (премія читачів) 2018 — номінація на Літературну премію Гдині в категорії «Есе» 2018 — Літературна премія імені Вітольда Ґомбровича
Примітки . Jan Zachariasz Rabanowski w internetowym Polskim Słowniku Biograficznym .
Nekrolog Joanny Rabanowskiej-Wichy.
Katarzyna Kubisiowska Pięknie to, Kasiu, pokazałaś, dziękuję, córeczko.