Історія наготи включає суспільне ставлення до оголеного людського тіла в історії різних культур. Використання одягу для прикриття тіла є однією зі змін, що знаменують кінець неоліту та початок цивілізацій. Нагота (або майже повна нагота) традиційно була соціальною нормою як для чоловіків, так і для жінок у культурах мисливців-збирачів у теплому кліматі і вона все ще поширена серед багатьох корінних народів. Необхідність прикривати тіло пов'язана з міграцією людей із тропіків у кліматичні зони, де одяг був потрібен як захист від сонця, спеки та пилу на Близькому Сході, або від холоду та дощу в Європі та Азії. Шкіру тварин та тканину уперше використовували як прикрасу, разом із модифікацією тіла, розписом тіла та ювелірними виробами, які спочатку винайшли для інших цілей, таких як магія, прикраса, культ чи престиж. Пізніше виявилося, що навички, використані для їх виготовлення, також були практичними.

У сучасних спільнотах все більшою рідкістю ставала повна оголеність у громадських місцях, оскільки оголеність стала асоціюватися з нижчим статусом. М'який середземноморський клімат допускав мінімум одягу, а в ряді стародавніх культур спортивна та/або культова нагота чоловіків і хлопчиків було природною концепцією. У Стародавній Греції нагота стала асоціюватися з досконалістю богів. У Стародавньому Римі повна нагота могла бути публічною ганьбою, хоча її можна було побачити в громадських лазнях або в еротичному мистецтві. У західному світі з поширенням християнства будь-які позитивні асоціації з оголеністю були замінені поняттями гріха та сорому. Хоча повторне відкриття грецьких ідеалів в епоху Відродження повернуло оголеності символічне значення в мистецтві, до вікторіанської епохи оголеність публічна вважалася непристойною. В Азії нагота в громадських місцях розглядалася як порушення суспільної пристойності, а не як гріх; швидше як сором, ніж ганьба, проте в Японії аж до Реставрації Мейдзі спільне купання для чоловіків і жінок було цілком нормальним явищем.

У той час як вищі класи перетворили одяг на моду, ті хто не міг собі дозволити інакше, продовжували плавати чи купатися відкрито у природних водоймах, або часто милися в громадських лазнях протягом XIX століття. Прийняття публічної оголеності знову виникло наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть. Філософські рухи, особливо в Німеччині, виступали проти зростання індустріалізації. («культура вільного тіла») символізувала повернення до природи та усунення сорому. У 1960-х роках натуризм перетворився з невеликої субкультури на частину загальної відмови від обмежень на презентацію тіла. Жінки відновили право на публіці відкривати свої груди, що було нормою до XVII століття. Ця тенденція продовжилася в більшості країн Європи, у парках і на пляжах було створено багато зон для необов'язкового одягу.

Через усі історичні зміни в розвинутих країнах культури тропічного клімату Африки на південь від Сахари та тропічних лісів Амазонки зберегли свої традиційні практики, часткового, або повного оголення під час повсякденної діяльності.

Передісторія

Еволюція безволосих Відносна безволосість homo sapiens вимагає біологічного пояснення, враховуючи, що хутро еволюціонувало, щоб захистити інших приматів від ультрафіолетового випромінювання, травм, ран і укусів комах. Багато пояснень включають переваги похолодання, коли ранні люди перемістилися з тінистого лісу у відкриту савану, що супроводжувалося зміною дієти з переважно вегетаріанської на полювання на дичину, що означало бігати на великі відстані за здобиччю. Інше пояснення полягає в тому, що хутро містить ектопаразитів, таких як кліщі, які стали б більшою проблемою, оскільки люди стали мисливцями, живучи великими групами з «домашньою базою». Однак це було б несумісним із великою кількістю паразитів, які продовжують існувати в решті ділянок людського волосся.

Яблонський і Чаплін стверджують, що ранні гомініди, як і сучасні шимпанзе, мали світлу шкіру, покриту темним хутром. З втратою хутра шкіра з високим вмістом меланіну незабаром перетворилася на захист від пошкодження ультрафіолетовим випромінюванням. Коли гомініди мігрували за межі тропіків, розвинувся різний ступінь депігментації, що дозволило індукований UVB синтез превітаміну D3.

Втрата волосся на тілі була фактором у кількох аспектах еволюції людини. Здатність розсіювати надлишок тепла тіла через еккринне потовиділення допомогла зробити можливим різке збільшення мозку, найбільш чутливого до температури органу. Нагота та інтелект також змусили розвинути невербальні сигнальні механізми, такі як почервоніння та міміка. Сигналізація була доповнена винаходом прикрас для тіла, які також виконували соціальну функцію визначення приналежності до групи.

Походження одягу

Вважається, що носіння одягу є поведінковою адаптацією, що виникає внаслідок потреби захисту від стихії; включаючи сонце (для депігментованих популяцій людей) і низькі температури, коли люди мігрували в холодніші регіони. Вважається, що анатомічно сучасна людина розвинулась 260 000—350 000 років тому. Генетичний аналіз показує, що платтяні воші відрізнялися від предків головних вошей принаймні 83 000 і, можливо, ще 170 000 років тому, що свідчить про те, що використання одягу, ймовірно, походить від анатомічно сучасних людей в Африці до їх міграції в холодніший клімат. Те, що зараз називається одягом, могло виникнути разом з іншими видами прикрас, включаючи ювелірні вироби, фарбу для тіла, татуювання та інші модифікації тіла, які «одягають» оголене тіло, не приховуючи його. Прикраси тіла є однією зі змін, які відбулися в пізньому палеоліті (40 000-60 000 років тому), які вказують на те, що люди стали не тільки анатомічно, але культурно і психологічно сучасними, здатними до саморефлексії та символічної взаємодії.

Одним з ознак самоусвідомлення людини стала поява мистецтва. Найдавніші зображення людського тіла, що збереглися, включають невеликі фігурки, знайдені по всій Євразії, які зазвичай називають «Венерами», хоча деякі з них чоловічі, а інші неможливо ідентифікувати. У той час як найвідоміші страждають ожирінням, інші стрункі, але вказують на вагітність, яка узагальнено означає фертильність.

Давня історія Широке звичне використання одягу є однією зі змін, що знаменують кінець неоліту і початок цивілізації. Одяг і прикраси стали частиною символічної комунікації, яка позначала приналежність людини до суспільства. Таким чином, оголеність у повсякденному житті означала перебування на дні соціальної шкали, відсутність гідності та статусу. Однак звичайним явищем було зняття одягу під час роботи чи купання, а божеств і героїв могли зображувати оголеними, що символізувало родючість, силу чи чистоту. Деякі зображення були делікатно або відверто еротичними, зображуючи непристойні пози або сексуальну активність.

Месопотамія

У Месопотамії більшість людей мали один предмет одягу, як правило, лляну тканину, яку загортали та зав'язували навколо тіла. Не мати одягу означало перебувати в нижній частині соціальної шкали, бути боржником або рабом. У період Уруку було визнано необхідність функціональної та практичної оголеності під час виконання багатьох завдань, хоча оголеність робітників підкреслювала соціальну різницю між слугами та елітою, яка лишалася одягненою.

Скульптурні зображення наготи вказують на позитивні асоціації, зокрема на плодючість жінок з великими грудьми та широкими стегнами. Припущення сексуального сорому щодо наготи може ґрунтуватися на пізніших інтерпретаціях. Чоловіча нагота символізувала поразку в битві та смерть. Ідентичність богині, зображеної на рельєфі Берні, є темою для наукових дебатів, Ліліт, Іштар / Інанна чи Кілілі, її посланець, і Ерешкігаль.

Єгипет Для пересічної людини в Стародавньому Єгипті одяг мало змінився від його початку до Середнього царства. Як чоловіки, так і жінки нижчих класів зазвичай мали оголені груди та босі ноги, надягаючи навколо талії простий набедреник або спідницю. Раби могли не мати одягу. Слуги були голими або носили набедреники. Хоча геніталії дорослих зазвичай були прикриті, нагота в Стародавньому Єгипті не була порушенням будь-якої соціальної норми, а частіше умовністю, яка вказувала на брак багатства; ті, хто міг собі це дозволити, покривали тіло більше. Нагота вважалася природним станом. Під час виконання багатьох завдань робітники були голі, особливо якщо було жарко, брудно або мок. Це були селяни, рибалки, скотарі та ті, хто працює поблизу вогню чи печей.

Більшість чоловіків і жінок носили подібний одяг протягом Раннього царства (3150–2686 рр. до н. е.) і Стародавнього царства (2686—2180 рр. до н. е.). Звичайним одягом були спідниці-шенті, що утворилися від набедреників і нагадували сучасні кілти. Жінки вищих класів зазвичай носили (), сукню з вільного драпірування або напівпрозорого льону, яка доходила трохи вище або нижче грудей. Жінки-служниці та артистки на бенкетах були частково одягнені або голі. Діти до статевого дозрівання, приблизно у віці 12 років, могли бути без одягу. Статус дітей вищого класу демонструвався носінням прикрас, а не одягу. Народжуючись голими, люди також були голими в загробному житті (хоча в нових тілах на розквіті сил).

У Перший перехідний період (2181—2055 рр. до н. е.) і Середнє царство (2055—1650 рр. до н. е.) одяг для більшості людей лишався незмінним, але мода для вищих класів стала більш складною. Під час другого перехідного періоду (1650—1550 рр. до н. е.) частини Єгипту контролювали нубійці та гіксоси. Під час короткого Нового царства (1550—1069 рр. до н. е.) єгиптяни відновили контроль над країною. Жінки вищого класу носили вишукані сукні та прикраси, які прикривали їхні груди. Ті, хто служив у домогосподарствах заможних, також почали носити більш витончений одяг. Ці пізніші стилі часто показують у кіно та на телебаченні як символи стародавнього Єгипту в усі періоди.

Егейська цивілізація

У деяких стародавніх середземноморських культурах, які навіть далеко минули стадію мисливців-збирачів, спортивна та/або культова нагота чоловіків і хлопчиків — і рідко жінок і дівчаток — була природною концепцією. Мінойська цивілізація цінувала атлетизм, улюбленим заняттям був стрибок бика. І чоловіки, і жінки брали участь ів іграх лише в набедренику. Повсякденний одяг для чоловіків був, як правило, з відкритим грудьми, тоді як жінки носили сукню з відкритим передом.

Греція

У Стародавній Греції чоловіча нагота вшановувалася більшою мірою, ніж будь-яка культура до чи після неї. Гесіод, автор поеми «Теогонія», яка описує походження та генеалогію грецьких богів у давньогрецькій релігії, запропонував селянам «Сійте нагими, і оріте нагими, і жніть нагими, якщо хочете зібрати всі плоди Деметри у свій час». Статус свободи, чоловічої статі, привілеїв і фізичних чеснот було підтверджено шляхом відмови від повсякденного одягу заради спортивної оголеності. Нагота стала ритуальним костюмом через асоціацію оголеного тіла з красою і силою богів. Оголена жінка з'явилася як предмет мистецтва в V столітті до нашої ери, ілюструючи історії про жінок під час купелі як у приміщенні, так і на вулиці. Пасивні образи відображали нерівний статус жінки в суспільстві порівняно з атлетичними та героїчними образами оголених чоловіків. У Спарті в класичний період жінки також займалися легкою атлетикою. Вчені не погоджуються, чи вони також змагалися голими, те саме слово (, : голий або легко одягнений) використовувався для опису повсякденної практики. Жінки могли брати участь у певних змаганнях, таких як біг або боротьба, що відповідало потребі розвитку витривалості. Існує інша думка, що спартанські жінки в класичний період були голими лише для певних релігійних і церемоніальних цілей. В елліністичний період спартанські жінки тренувалися з чоловіками та брали участь у більш спортивних змаганнях. Однак, на відміну від пізніших римських лазень, в елліністичній Греції були розділені за статтю.