Tongue-in-cheek (укр.: "жартівливий"; досл.; "язик за щокою") є ідіомою в англійській мові, що описує гумористичне або саркастичне висловлювання, виражене в серйозній манері.
Історія Спочатку ця фраза виражала презирство, але до 1842 року набула сучасного значення. Серед перших людей, хто використав цю фразу, був сер Вальтер Скотт у своєму романі 1828 роцу «Прекрасна діва з Перта».
Фізичний акт прикладання язика до щоки колись означав зневагу. Наприклад, у «Пригодах Родеріка Рендома» Тобіаса Смоллетта, що вийшла друком в 1748 році, однойменний герой їде в карету до Бата і по дорозі затримує розбійника. Це провокує сутичку з менш сміливим пасажиром: Фраза з’являється в 1828 році в «Прекрасній дівчині з Перта» сера Вальтера Скотта :
Невідомо, як Скотт хотів, щоб читачі зрозуміли цю фразу. Більш сучасний іронічний сенс з’явився у вірші 1842 року «Легенди Інголдсбі» англійського священнослужителя Річарда Бархема, у якому француз, плачучи, оглядає годинник:
Іронічне вживання фрази пов'язане з ідеєю придушити веселощі, тобто, прикусити язика так, щоб запобігти сильного сміху.
Дивіться також
Словник сленгу
Примітки