«Любов Ярова» — радянська телевистава 1977 року режисера Віктора Турбіна за однойменною п'єсою К.Треньова.
Лауреат Гран-прі VII Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів — «за талановите втілення революційної теми».
Сюжет Фільм-вистава за п'єсою «Любов Ярова».
Громадянська війна. Чоловік і дружина Ярові, розлучені ще Першою світовою війною, опиняються по різні боки барикад: вона — червона підпільниця, він — офіцер контррозвідки. Здогадуючись про те, що його дружина пов'язана з червоним підпіллям, поручик Яровий обманює її, говорячи про своє розчарування у білих та бажання допомогти червоним. Любов Ярова, повіривши обману, видає чоловікові місце зустрічі підпільників, яких з її вини заарештовує контррозвідка. Коли Червона Армія відбиває місто, поручик Яровий намагається сховатися у дружини, але вона повідомляє червоним, де ховається чоловік. «Ви завжди були нашим вірним товаришем», каже їй голова ревкому. «Ні, я тільки тепер стала вашим вірним товаришем», — відповідає вона.Любов Ярова (в однойменному телефільмі, 1977, реж. В. Турбін) у виконанні Чурікової знову стала відкриттям. Невипадково актриса отримала схвалення вдови драматурга, автора п'єси К. Тренева. В інтерпретації Інни Чурікової поверх революційних перипетій, драматичних подій, у яких Любов Ярова бере активну участь, потужно прозвучала тема кохання і вірності своєму почуттю, а це й було потаємно в задумі драматурга. Про це говорило й ім'я героїні, що дало ключ до тлумачення образу.
В ролях
Знімальна група Режисер — Віктор Турбін Оператор — Борис Лазарєв Композитор — Микола Каретніков
Література
Алла Гербер — Товариш Ярова (Фільм-вистава «Кохання Ярова». Центр. Телебачення) // Літературна газета, 12 жовтня 1977. — с. 8