Джон Даніель Краус (, 28 червня 1910 — 18 липня 2004) — американський фізик та електричний інженер, відомий своїм внеском у електромагнетизм, радіоастрономію та теорію антен. Його винаходи включали , та кілька інших типів антен. 1950 року Краус видав класичний підручник «Антени». Він розробив радіотелескоп «Велике вухо» в Університеті штату ОгайоKawa, Barry: 'Big Ear' designer a pioneer in field, The Plain Dealer, September 18, 1994., який використовувався для проведення Огайського огляду неба.

Біографія

Краус народився в 1910 році в Енн-Арбор, штат Мічиган. Його батьком був науковець .

Захистив дисертацію доктора філософії з фізики в Університеті Мічигану в 1933 році. На додаток до своїх професійних досягнень, він був радіоаматором (ліцензія W8JK), і зробив значний внесок у вдосконалення техніки аматорського радіо.

Здобувши ступінь доктора філософії, Краус був членом дослідницької групи з ядерної фізики Мічиганського університету, допомагаючи розробити та побудувати новий 100-тонний циклотрон, найпотужніший у світі на той час прискорювач частинок. Перед Другою світовою війною Краус розробив антени, включаючи і решітку W8JK. Під час Другої світової війни він працював над розмагнічуванням кораблів для ВМС Сполучених Штатів і над засобами протидії радіолокації в Гарвардському університеті.

Після війни Краус приєднався до Університету штату Огайо, згодом став директором радіообсерваторії та почесним професором електротехніки та астрономії Макдугала. Він керував Огайським оглядом неба, який каталогізував понад 19000 радіоджерел, більше половини з яких були раніше невідомі. Пізніше він брав участь в дослідженні SETI, проведеному Бобом ДіксономDavid W. Swift, SETI Pioneers: Scientists Talk About Their Search for Extraterrestrial Intelligence 1990, University of Arizona Press. 434 pages. ..

В 1950 році видав книгу «Антени» (), яка стала стандартним підручником з цієї теми (See p. 13.). Перше видання було опубліковане McGraw-Hill і включало, зокрема, детальний опис спіральної антени, винайденої Краусом. Друге видання, було опубліковано в 1988 році. Воно було суттєво оновленим, включало останні розробки, хоча в ньому й бракувало деяких деталей першого видання. Зокрема, друге видання відсилало до математичних розрахунків у першому виданні. У третьому виданні до Крауса приєднався Рональд Маргефка автором та редактором, написавши багато розділів у своїй експертній галузі. Книгу було доповнено новою інформацією про комп'ютерне моделювання та терагерцові хвилі, а її назву змінено на «Антени для всіх застосувань» ().

У 1958 році, перебуваючи в штаті Огайо, Краус використовував сигнал радіостанції , щоб відстежити розпад радянського супутника Спутник-1. Краус знав, що метеор, що потрапляє у верхні шари атмосфери, залишає за собою невелику кількість іонізованого повітря. Це повітря протягом кількох секунд відбиває посланий з Землі радіосигнал назад на Землю. Краус передбачив, що те, що залишки Супутника-1 створюватимуть такий саме ефект, але в більшому масштабі. Його передбачення виявилось правильним: сигнал WWV був помітно посилений протягом понад хвилини. Посилення відбулося з напрямку та в час доби, які узгоджувалися з передбаченнями останніх обертів Супутника-1 навколо Землі. Використовуючи цю інформацію, Краус зміг скласти повну хронологію розпаду Супутника-1. Його дані також привели його до висновку, що супутники не виходять з ладу як одне ціле. Натомість його дані свідчили про те, що космічний апарат розпався на складові частини під час наближення до Землі.

Бібліографія

Antennas, 1950, McGraw-Hill. Antennas for all Applications, Kraus, Ronald J. Marhefka, McGraw-Hill 2002 (). Big Ear 1976, Big Ear Two: Listening for Other-Worlds 1994. Electromagnetics, published by Mc-Graw Hill () 1953. Our Cosmic Universe 1980. Radio Astronomy, published by Cygnus-Quasar () 1966.

Відзнаки та нагороди

, 1946. У 1954 році обраний членом Інститут інженерів з електротехніки та електроніки. Обраний членом Національної інженерної академії, 1972. Медаль Джозефа Салліванта Університету штату Огайо, 1970. Нагорода за видатні досягнення Мічіганського університету, 1981. , 1984. Медаль Едісона, 1985. , 1990. Двічі отримував нагороду за видатні досягнення від IEEE Antennas and Propagation Society, 1985 та 2003.

Примітки

Посилання

Некролог на bigear.org