Сади Лукулла () — найдавніші сади в Стародавньому Римі на південно-східному схилі пагорба Пінчо, розбиті римським полководцем і консулом Луцієм Лукуллом () в 60 році до н. е. (Tacitus, Ann., XI.1).
Лукулл вважається фундатором римського садового мистецтва. Він привіз із Персії і вперше розвів у Європі культурну вишню. Його римський парк складався з кількох ділянок садів з різними насадженнями. Сади прикрашали статуї, вази, фонтани.
Подальший внесок у благоустрій садів зробив римський консул Валерій Азіатік (), якому вони належали з 46 року н. е. і називалися Horti Asiatici. За словами Плутарха, сади Лукулла стоять в одному ряду з найпрекраснішими імператорськими садами (Plut., Luc., 39).
В епоху Відродження сади на Пінчо були відроджені родиною Медічі. Зараз на цьому місці розташовані Вілла Боргезе та Вілла Медічі.
Див. також
Сади у Стародавньому Римі
Література Gert Kaster: Die Gärten des Lucullus. Entwicklung und Bedeutung der Bebauung des Pincio-Hügels in Rom. Dissertation TU München 1974. Samuel Ball Platner, Thomas Ashby: Horti Luculliani. In: A Topographical Dictionary of Ancient Rome. Oxford University Press, London 1929, S. 268f. (online)
Посилання Horti Luculliani, in A Topographical Dictionary of Ancient Rome, 1929. (on LacusCurtius)
Gardens of Lucullus at Rome Reborn Digital Project, University of Virginia