Збройні сили Грузії ( — sakartvelos sheiaraghebuli dzalebi) — назва об'єднаних збройних сил Грузії. Грузинські військові сили є оборонними за своїм характером і складаються з сухопутних військ, повітряних сил і парамілітарної структури — національної гвардії. Військово-морські сили були ліквідовані як окремий вид збройних сил, а кораблі передані у склад берегової охорони у 2009 році після війни з Росією. Основним завданням національної оборонної політики, яке визначається конституцією Грузії, є гарантування збереження незалежності і державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості її території, територіальних вод та повітряного простору, конституційного ладу. Збройні сили Грузії входять у юрисдикцію міністерства оборони Грузії.

Збройні сили були створені на початку 1917 року на базі підрозділів колишньої російської імператорської армії, які перебували на території Грузії, нерегулярних збройних формувань та грузинських військовиків, які повертались додому з фронтів Першої світової війни. Збройні сили у 1918–1921 роках поділялись на: Регулярну армію та Народну гвардію. 23 березня 1994 року, Грузія однією із перших колишніх Радянських республік приєдналася до програми НАТО Партнерство заради миру. Серед усіх партнерів, Грузія була першою з країн, яка змогла подати спеціальні документи (травень 2004) і 29 жовтня 2004 року Північноатлантична рада схвалила перший Індивідуальний план партнерства (ІПП) для Грузії.

Історія

Навчання за програмою (ГТЕП) здійснювалось із залученням зусиль сил спеціальних операцій США та корпусу морської піхоти США з травня 2002 до травня 2004 року. Протягом цього часу приблизно 2,600 грузинських військових, включаючи особовий склад генерального штабу та 5 тактичних груп, пройшли вишкіл. Інша програма допомоги, (Грузія ССОП), була розпочата у січні 2005 як продовження (ГТЕП) 2002–2004 років. Грузинські контингенти були залучені у КФОР і продовжують брати участь у операціях у Іраку та Афганістані.

ЗСГ зазнали глибинного реформування у останні роки задля того, щоб задовольнити прагнення Грузії по вступу у НАТО і для покращення готовності до існуючих викликів, таких як напруженість у не розв'язаних конфліктах із сепаратистами у регіонах Абхазії та Південної Осетії які підтримує Росія, так і загрози глобального тероризму. Також Грузія вважає, із усією серйозністю, повномасштабне іноземне вторгнення і поширення конфлікту з території російського північного Кавказу найгіршими з можливих потенійних коротко- та довгострокових сценаріїв.The Strategic Defense Review (2007), p. 77.

8 серпня 2008 збройні сили Грузії розпочали операцію у сепаратистському регіоні Південної Осетії (див. Російсько-грузинська війна). Вона призвела до збройного протистояння з силами Російської Федерації, що вилилось у поразку і виведення грузинських підрозділів з Південної Осетії та Абхазії. Після завершення бойових дій Росія визнала незалежність регіонів, що була проголошена десятиліттям раніше.

Військовий бюджет Грузії було збільшено у понад 40 разів за проміжок часу з 2002 (US$18 млн.) до 2007 (US$780 млн.) років, і таким чином він перевищив 7% ВВП Грузії. Потім військові видатки були подвоєні до кінця 2008 року, а у теперішній час починаючи з лютого 2009 року, становлять 660 нлн. ларі (US$366 млн.)

XXI століття

У серпні 2008 року, після серії запеклих зіткнень у Південній Осетії, Грузія здійснила спробу повернути контроль над сепаратистськими територіями за допомогою сили. У результаті збройного конфлікту, у який прямо втрутилась Росія, Грузія була вимушена покинути регіон Південної Осетії та Абхазії, і втратила частину свого військового потенціалу. За словами міністра оборони Давид Кезерашвілі, Грузія втратила $400 мільйонів у матеріальному вираженні. Російські війська заволоділи, загалом, 1,728 одиницями вогнепальної зброї. Із початкової кількості у 200 танків Т-72, більш ніж 35 було втрачено, включно з 24, які були захоплені неушкодженими. Загалом було захоплено 50 одиниць військової техніки і деяку кількість знищено. Частину грузинських відносно сучасних артилерійських систем та засобів ППО було захоплено та згодом знищено. Сили російського Чорноморського флоту потопили 4 грузинські кораблі в порту Поті, корабель берегової охорони у морському зіткненні і відбуксували 9 надувних човнів із жорстким каркасом. Грузинські повітряні сили втратили два тренувальні реактивні літаки Aero L-29 Delfín, один біплан Ан-2 і 4 гелікоптери, усі знищені на землі. Незважаючи на ці, здебільшого не бойові втрати, президент Міхеїл Саакашвілі заявив, що Грузія втратила менше 5% своєї військової техніки, на противагу заявам грузинських військових.

Відновлення

Після завершення війни Грузія негайно розпочала процес переозброєння. Одразу після конфлікту була втілена дуже швидка програма заповнення прогалин у окремих видах ЗС із додатковими програмами масованого переоснащення і модернізації. Два грузинські кораблі, потоплені у Поті, були підняті на поверхню, відновлені і повернуті на службу, також ще один повинен вирушити на ремонт, а їх найважчим озброєнням були 25-30 мм гармати. Кораблі грузинських військово-морських сил, що залишились, були об'єднані із береговою охороною, особовий склад якої пройшов тактичну підготовку за напрямом пошуку та захоплення від Сполучених Штатів. Україна надала Грузії боєприпаси і артилерійські системи у вересні 2008 року, і пізніше 12 танків Т-84 та 25 Т-72, три БТР-80, шість портативних протиповітряних ракет, амуніцію для пускових установок та протитанкові керовані ракети. Україна продовжує забезпечувати постачання зброї у Грузію і заявила, що припинить лише у разі, якщо Рада Безпеки ООН запровадить збройне ембарго. Після війни Ізраїль забезпечив поставки у Грузію стрілецької зброї. Також після війни Сполучені Штати поставили велику кількість зброї та військового обладнання і проводили навчання грузинського особового складу. Ізраїль продав Грузії велику кількість безпілотних літальних апаратів, а також два гелікоптери. Сполучені Штати провели окреме навчання для особового складу, який мали задіяти у миротворчій місії у Афганістані. Грузія вже відбудувала пошкоджені військові бази. У серпні 2010 року Грузія, за статистикою, витрачала на військові потреби у 30 разів більше, ніж на економічний розвиток.$400 mln on guns, $12 mln on economy: Saakashvili's spending plan RT on YouTube До кінця 2010 року збройні сили Грузії стали потужнішими, ніж до війни, тож після завершення реформ їхнє фінансування було суттєво зменшене. Починаючи з 2010 року Грузія розпочала виробництво власної серії БМП, стрілецької зброї, артилерійських систем і БПЛА.

Саміт НАТО в Уельсі 2014

Останні значні реформи розпочались наприкінці 2013 року і були розширені доповнені резолюцією саміту НАТО в Уельсі 2014 року. НАТО офіційно оголосило про повну підтримку зусиль країни у створенні ефективних військових сил, які необхідні для захисту держави від будь-яких регіональних загроз, погодилось на поставку високотехнологічних засобів захисту і допомогу у загальному підвищенні якості ЗСГ. Пакет допомоги також включає групу експертів НАТО, яка буде спостерігати за процесом і контролювати забезпечення успішної імплементації реформ у визначений проміжок часу. Надалі буде збудовано великий тренувальний центр для сумісних військових вишколів. НАТО не заявляло про те, що воно буде безпосередньо озброювати ЗСГ, але буде всіляко сприяти у отриманні необхідного військового обладнання і відкличе загальне ембарго на поставки зброї, яке було накладено на Грузію з 2008 року. Після останнього великого конфлікту з Росією Грузія багаторазово відкидала усі звинувачення у закупівлі сучасних протиповітряних і протитанкових засобів й іншого важкого озброєння, незважаючи на гостру нестачу і багато чисельні вимоги і жорстку критику з боку як колишньої так і теперішньої правлячої партії.

Майже одразу після саміту секретар оборони США Чак Хейгел заявив під час свого візиту у Грузію, що Сполучені Штати почнуть поставки гелікоптерів UH-60 Блекхок, запит на які був уже давно, і які виходять за рамки пакету допомоги НАТО. Росія дуже критично відреагувала на плани будівництва міжнародного тренувального центру у Грузії, заявляючи, що це принесе нестабільність у регіон. Заява була спростована НАТО нагадуванням, що Грузія є членом програми ПЗМ і вже забезпечує можливості тренування, такі як гірська військова підготовка для НАТО та країн партнерів.

Альтернатива ПДЧ

Незважаючи на заяву, що у найближчому майбутньому альянс не планує розширюватись, зроблені під час Уельського саміту, грузинський уряд був упевнений, що їх країна заслуговує принаймні отримання плану дій щодо членства (ПДЧ), який є основною передумовою для набуття членства у НАТО. Натомість замість ПДЧ Грузії було запропоновано альтернативний шлях, який був погоджений її посадовими особами, хоча і був сприйнятий неоднозначно. Новий рівень взаємодії вивів Грузію до переліку особливих партнерів НАТО на кшталт Швеції та ще чотирьох країн.

Організація

Поточна загальна кількість штату ЗСГ станом на 2013 рік становить 43,475, включаючи 37,825 військовослужбовців, 1,940 цивільних у сфері освіти, 533 у охороні здоров'я та 3,177 у сфері тилового забезпечення. Грузинське законодавство (17 грудня 2010) встановило норму, що кількість військовослужбовців збройних сил не повинна перевищувати 37,000 у термін до 2011 року. Незважаючи на це поточна регуляція розміру збройних сил невідома. Набір та розмір було збільшено починаючи з 2012 року. Обмеження не розповсюджуються на стан війни, військовий резерв та тимчасовий персонал міністерства оборони Грузії.საქართველოს სამხედრო ძალების რაოდენობის დამტკიცების შესახებ . Parliament of Georgia. December 17, 2010. Accessed April 12, 2011

Сухопутні війська Грузії Національна гвардія Грузії

Сухопутні війська формують найбільшу компоненту ЗСГ і відповідають за наземний захист проти будь-яких загроз національному суверенітету і територіальній цілісності, підтримують Прикордонну поліцію у охороні кордонів і цивільні органи влади у контр-терористичних операціях, так само, як і надає підрозділи для операцій НАТО та коаліційних контингентів закордоном. Вони організовані у піхотні бригади, артилерійські й інші сили підтримки, що діють на рівні батальйонів.The Strategic Defense Review (2007), p. 74.

Бригада Сил спеціальних операцій (ССО) відповідальна за проведення розвідки, нетрадиційні бойові операції та боротьбу з тероризмом. Національна гвардія Грузії організовує та тренує резервістів у мирний час та мобілізує їх у моменти криз чи у воєнний час.

На додачу ще існує Командування матеріального забезпечення та Командування бойової підготовки, яке контролює Сачхерську школа гірської підготовки.

Сухопутні війська Структура Сухопутних військ Грузії заснована на підрозділах розміру бригад та батальйонів. Основні сили складаються з п'яти піхотних та двох артилерійських бригад із додатковими приданими бригадами чи батальйонами. Грузинські бригади мають загальну чисельність особового складу у 5,500+ кожна, включаючи цивільний персонал. Загальна чисельність особового складу сухопутних військ становить 37,825 (виключаючи задіяний резерв), з яких 21 це вищий офіцерський склад, 6,166 офіцери та сержанти, 28,477 унтер-офіцери (капрали), 125 кадети та 388 цивільні. Сухопутні війська оснащені великим розмаїттям різної зброї та техніки (див. тут). Сили спеціальних операцій діють незалежно, під прямим керівництвом міністерства оборони.

Сухопутні війська Грузії складаються з наступних бойових порядків (незавершено):

Регулярні сили

ГШ, Командування Сухопутних військ (Тбілісі) Центральний командний пункт Оперативне командування Схід 1-ша піхотна бригада (Тбілісі) 11-й телавський легкий піхотний батальйон 12-й легкий піхотний батальйон 13-й Легкий піхотний батальйон «Шавнабада» 4-та Механізована піхотна бригада (Вазіані) 41-й механізований піхотний батальйон 42-й механізований піхотний батальйон 43-й механізований піхотний батальйон 5-та піхотна бригада (Ґорі) 51-й легкий піхотний батальйон