«Бояриня» — патріотично-феміністична драматична поема Лесі Українки, написана впродовж трьох днів (27—29 квітня 1910) у місті Хельвані (біля Каїра, Єгипет-Міср), де письменниця лікувалася від сухот. Написаний далеко від Батьківщини (поема просякнута невимовною тугою за Україною), цей твір - єдиний твір Лесі Українки, який базується на українській історії. Події в поемі розгортаються у часи Руїни (60-і роки XVII століття) на Лівобережній Україні (Частина перша) та в Москві (Частини 2,3,4,5). Складається з п'яти частин, написаний віршами мішаних розмірів. Твір побудовано практично повністю у формі діалогів.

Доля твору «Бояриня» Відчуваючи тяжку долю твору, Леся Українка думала, чи не краще підписати твір псевдонімом, про що і радилася з матір'ю в листі від 28 грудня 1912.

Драма уперше надрукована вже після смерті поетеси у 1914-році у київському журналі «Рідний Край» (в номерах з I по VI). Удруге надрукована (вперше окремим виданням) в 1918-му в Дніпрі (тоді — Катеринослав).Леся Українка. Бояриня. Драматична поема. Українське видавництво у Катеринославі № 31. 1918, стор. 48. І у першому, і у другому виданнях текст подано за рукописом, бо тоді ще він був у Гадячому. У 1919-му — перша сценічна постановка, трупа Миколи Садовського поставила «Бояриню» в Кам'янці-Подільському. П'єса пройшла з грандіозним успіхом. У той час там перебував уряд Української Держави, що втік із захопленого більшовиками Києва, — і майже увесь кабінет міністрів разом з Симоном Петлюрою був на прем'єрі. У 1927-му році у Харкові надруковано «Бояриню» в Україні. В 1939 році твір був надрукований у п'ятому томі зібрань Лесі, це останнє видання де було надруковано «Бояриню» в СРСР протягом наступних десятиліть.

«Бояриня» у Західній діаспорі

Попри те, що драматичну поему «Бояриня» тенденційно промовчували і послідовно виключали з усіх радянських видань повних і вибраних творів поетеси, в західній діаспорі твір не забуто. У 1971 році Організація українок Канади спромоглася видати твір окремою книжкою з нагоди 100-ліття з дня народження «Дочки Прометея». Скромне діаспорне видання — доповнення до ювілейних видань поетеси в Україні й у вільному світі.

У видання торонтського видавництва «Київ», увійшла стаття поета-неокласика і знавця Лесиної творчості Михайла Драй-Хмари, яку він опублікував як вступну статтю до «Боярині» у «Творах Лесі Українки» випуску київського видавництва «Книгоспілка» в 1929 році. Ювілейне діаспорне видання містить теж есеї літературознавців Миколи Глобенка, Івана Дзюби і Богдана Марчука про Лесю Українку та доповнене нарисом Катерини Штуль, у якому відтворено хвилину натхнення, коли поетеса писала свою «Бояриню». Додатком-завершенням книжки є поема в прозі Лесі Українки «Голос однієї російської ув'язненої», яка грізною пересторогою про пеани-захоплення на Заході із приводу всього радянського та російського.

«Бояриня» за часи розпаду СРСР і за Незалежності України Твір «Бояриня» знову почали друкувати в СРСР лише за часи «перебудови» (1989 р.). За часи Незалежності видавався:

1991 р. - Київське видавництво «Молодь», 2003 р. - Луцьке видавництво «Надстир'я», 2006 р. - Видавництво Богдана, 2016 р. - Мультимедійне видавництво Стрельбицького (електронна книга), 2017 р. - Мультимедійне видавництво Стрельбицького (електронна книга), 2018 р. - Видавництво "Знання" ("Лісова пісня", "Бояриня").

У 2008 році «Бояриня» (2003 р.) прозвучала в оперній постановці. Оперну версію створив композитор Віталій Кирейко, а музичну інтерпретацію здійснив диригент Іван Гамкало.

2009 р. - Театр ім. Марії Заньковецької (Львів). Режисер-постановник – Григорій Шумейко, художник-постановник – Наталія Руденко, композитор – Юрій Саєнко, хореографія – Олена Балаян, хормейстер – Оксана Ржепецька.

Із 6 жовтня 2013 року «Бояриню» ставить Чесний театр у Києво-Могилянському театральному центрі «Пасіка». Режисер-постановник — Катерина Чепура.Модернізована «Бояриня» . Аліса Антоненко. День. 01.10.2013Бояриня московська . teatre.ua

Дійові особи «Боярині» Оксана — головна героїня, українка з козацького старшинського роду. Степан — боярин, українського роду, служить при московському царі. Бурлака, котрий нещодавно закінчив Київську Академію. Наречений, а надалі чоловік Оксани. Олекса Перебійний — не дуже багатий, але значний козак з старшини. Люблячий батько Оксани. Іван — палкий патріот України. Брат Оксани. Стара Перебійниха — літня жінка спокійної вдачі, намагається всіх примирити. Матір Оксани. Ганна — сестра Степана, подруга Оксани. Матір Степана — вдова, матір Степана і Ганни. Свекруха Оксани. Гість — гість з України, що приїхав до Степана з суплікою (проханням) до царя. Та кілька осіб прислуги, ролі яких німі.

Сюжет Сюжет поеми розвивається на побутовому рівні, на фоні історичних подій, які лише відгуками згадуються в п'єсі.

Дія перша Дія відбувається в Україні. В садку і в будинку Оксаниних батьків. В I-й частині Оксана розцвітає наче квітка. Олекса Перебійний запрошує Степана повечеряти і погостювати кілька днів, допоки посольство з яким прибув Степан перебуватиме в Україні. Сім'я вечеряє, відбувається суперечка між Степаном та Іваном.

По обіді, в садку Оксана і Степан мають тривалу розмову, під час якої в них пробуджується кохання, та витинаються мрії про майбутнє спільне життя.

Дія друга Місце дії: світлиця у Степановім дому прибрана по-святковому. (Москва). В II-й частині Оксана вперше стикається з "глухою стіною" рабських звичаїв, з безліччю обмежень особливо для жінок. Оксана ділиться першими враженнями про Московське князівство, спізнає тутешні звичаї. Діалог між Оксаною і матір'ю Степана.

Наступна сцена в теремі (жіноча опочивальня на верхньому поверсі). Спершу розмова відбувається поміж матір'ю Степана, його сестрою Ганною і Оксаною. Потім матір йде спочити, залишаючи подруг удвох.

Потім до терему забігає Степан, та упрошує Оксану прийняти важливих гостей за московським звичаєм. Дія третя Місце: Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степановім домі. Оксана, не маючи змоги здолати традиції Москви, намагається безуспішно вирватися в Україну або хоч надіслати допомогу. Певно найбільш прив'язана до історичних подій частина поеми. Кілька разів згадується Дорошенко. До Степана і Оксани приїжджають вісники з України.

Дія четверта Місце: Терем. Оксана занепадає на чужині. Оксана і Степан удвох.

Вертаються з покупами Степанові матір та сестра. Оксана жвавішає.

Дія п'ята Місце: Степанів садок. Вже зів'яла Оксана, хвора, очі позападали, але дуже блищать, на щоках хворий рум'янець. Матір та Оксана (з поміччю двох служниць) виходять в сад. По тому як Оксана заснула, виходить Степан та нишком з матір'ю радяться як лікувати Оксану.

Мати йде в терем. Оксана прокидається від Степанового поцілунку.

Хоч у драмі цього не має, але скоріше за все Оксана помирає.

Література

Видання Бояриня . Видання Організації українок Канади. — Торонто — Видавництво «Київ» — 1971. Леся Українка. Бояриня : драматична поема. — Київ : Молодь, 1991 р. — 96 с.

Література Барабан Л. Драматургія Лесі Українки за рубежем // Слово і час . — 1995. — № 3. — С. 43-49. Веретельник Р. Козачка в теремі // Слово і час. — 1992. — № 6. — С. 46-50. Олександр Губар. Поетика драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня» / Кримська світлиця, #37 за 10.09.2004 Демська Л. Проблема внутрішньої свободи в драматургії Лесі Українки // Слово і час.- 1998. — № 9-10. — С. 54-56. Драй-Хмара М. Бояриня // Українка Леся. Бояриня. — К., 1991. — С. 3-29. Євшан М. Проблеми творчості. Леся Українка // Сучасність. — 1996. — № 3-4.- С. 129–136. Зеров М. Леся Українка // Зеров М. Твори: В 2 т. — К.,1990.-Т.2. — С. 359–401. Історія української літератури к. XIX — поч. XX ст. / За ред. П. П. Хропка. — К., 1991. — С. 129–153. Криловець А. Страждання різної проби: Українська національна вдача в драматичній поемі Лесі Українки «Бояриня» // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2000. -№ 2. — С. 40-46. Кудрявцев М. Драма лесі Українки «Бояриня» як твір з національної історії України // Українська література в загальноосвітній школі. — 1991. — № 4. — С.32-38. Набитович І. Протиставлення психокультур українців та росіян у драмі Лесі Українки „Бояриня” // Roczniki Humanistyczne KUL, Seria Słowianoznawstwo. Tom 61, z. 7. Lublin, 2013. S. 51-73. Рибалко К. «Драматична доля драматичної поеми» // Українська мова та література в середніх школах, ліцеях та колегіумах. — 2000. — № 2. — С. 76-81 («Бояриня»). Степанишин Б. Драма Лесі Українки «Бояриня» // Дивослово. — 1998. — № 2. -С. 50-51.

Примітки