Бали і Кораблі — це дебютний міні-альбом київського музиканта, гітариста та вокаліста гурту 5 Vymir, Костянтина Почтаря (aka Postman). Реліз ЕР відбувся 14 жовтня 2015 року, концертна презентація міні-альбому "Бали і Кораблі" відбулась 24 жовтня в арт-просторі MEZZANINE ("Мезанін").

Про альбом У дебютному релізі Костянтин Почтар під одну акустичну гітару розповідає історії, що трапились з ним протягом життя, торкаючись суспільних тем, політики, любові до рідного міста, пошуку свого місця у світі і стосунків між людьми.

"Десь близько року тому, весною 2015 мені захотілося пограти самому. В мене назбиралася велика кількість пісень, які ми не можемо грати з групою, які просто не підходили для музичного гурту. Я подумав, що їх було б непогано записати. Для себе, щоб я їх не забув і колись до них міг повернутися. Мені здається, що це одні з найкращих пісень, які я писав в житті. В першу чергу через тексти. В мене є два еталони: один із них, як не дивно прозвучить, Андрій Макаревич, інший – Боб Ділан. Ці люди могли надзвичайно тонко, грамотно і красиво передати ті моменти, про які ти теж думав, але ніколи не міг оформити вербально. Наразі тексти значать для мене набагато більше, ніж музика. Я не певен, що мені є про що сказати в цьому альбомі музично, але саме цей реліз набуває змістовності саме через тексти. Всі треки, окрім «Не тікай», я написав спеціально для альбому", — розповідає Postman в інтерв'ю для медіа "Лірум".

Track by track 1. "Бали і кораблі"

"Я не пам’ятаю, як написав цей трек. Його не було, а потім він просто з’явився. Я не пам’ятаю ані день, ані момент, коли я закінчив текст. Музику, яку я граю, можна віднести до фолк музики. Ця пісня найбільш фолкова по своїй суті. Трек має певний посил, який зрозуміє кожен. Ти ніби оголюєш рани, проблеми, які є в суспільстві. Коли ти співаєш про те, як ти любиш свою дівчинку – нікому це не цікаво, тому що кожен і так знає, як він любить свою дівчинку. Я хочу відкривати людям очі. Більшість медіа в Україні вважають свою аудиторію бидлом. З телебачення та радіо ллються історії про те, як хтось щось вкрав або хтось когось вбив. А люди, знаєш, коли ніколи не їли шоколаду, хавають гівно і вважають, що це ок, бо вони так звикли. Питання в тому, що якщо людина сама не захоче отримувати якісну інформацію та жити в гарних умовах, ніхто їй цього не дасть. Це стосується не тільки ЗМІ. В цій пісні я хотів наголосити на тому,  що поки ми не будемо вимагати правду, нам ніколи її не дадуть", — каже Костя.

2. "Острів"

"Мені стало нецікаво слухати пісні, в яких музиканти говорять «Подивіться, який я класний рокер!» В кожній пісні має бути біль, радість, щось унікальне, що людина від себе відриває. Там є мій прихований біль через те, що я пишу музику, а її не сприймають. У кожного музиканта таке є. Коли тільки 10% того, що ти пишеш, потрапляє у вуха слухачів, тобі трошки неприємно.Також є більш тривіальна сторона. Коли з’являються люди в твоєму житті і вони ніби твої друзі… Але є такі, які не залишають тобі простору. Це відбувається потрошку, а потім ти розумієш, що зв’язаний по руках і ногах. Тобто дві лінії. З одного боку – краще бути самим, і ніхто не буде керувати тобою як лялькою, а з іншого – ти залишаєшся один на один з музикою, яку ти пишеш", — пояснює Костя.

3. "Київські Вулиці"

"Спочатку це була інструментальна мелодія, я не збирався писати до неї текст. А потім я не хотів щоб там звучало саме «київські вулиці». Дуже не люблю давати людям щось конкретне. Але не зміг підібрати риму і замінити чимось «київські вулиці». Найбільш пряма і найбільш конкретна пісня. Про те, що тут пройшло моє дитинство, тут колись була війна, тут було погано і було дуже добре. Що є речі більш вічні за самих людей", — пояснює Костя.

4. "Сотні Різних Слів"

"Це трек про те, як я поїхав в серпні у свій перший тур. Я сів у поїзд, грати концерт у Кам’янці-Подільському. Приїхав сам, прокинувся зранку, пішов випив кави, зіграв концерт, а наступного дня сів в автобус і поїхав в Чернівці. Їхав в автобусі і відчував свободу. Їхати і дивитися з вікна на те, що відбувається навколо – такі моменти роблять мене щасливим", — пояснює Костя.

5. "Не Тікай"

"З цієї пісні для мене почався альбом «Містолінія». Я написав одночасно два треки, один з них, здається є в альбомі, але я не пам’ятаю який саме. А другий «Не тікай». Першу пісню ми взяли, а цю ні. Текст тут вміло зашифрований. Він про конкретну людину, яка мене надихнула на створення багатьох пісень. І мені подобається, що ця людина не знає, що я співаю тут про неї. Але зазвичай я не пишу музику про конкретну людину. Завжди є дві-три історії. Якими б різноплановими ми не були, більшість історій, які відбуваються з нами, – однакові. Більшість почуттів, які ми переживаємо, однакові. Тому, якщо пишеш пісні з таким посилом, важко сказати, про кого саме вона. Вона про всіх", — пояснює Костя.

Композиції

Бали і Кораблі Острів Київські Вулиці Сотні Різних Слів Не Тікай

Музиканти Костянтин Почтар — гітара, вокал, гармоніка

Семен Терещенко — ударні

Moe Nagasi — скрипка

Вадік Лазарєв — запис, зведення (Lipky Zvokozapys).

Посилання

Слухати альбом на Soundcloud Слухати альбом на Spotify Слухати альбом на Apple Music Слухати альбом на Youtube Слухати альбом на Amazon Music Слухати альбом на Deezer

Примітки

“З Postman я не парюсь, якщо сьогодні на мою сторінку Facebook зайшло менше людей, ніж учора” – Костя Почтар про свій сольний проект Postman: бали, кораблі та київські вулиці. Нотатки про українську музику. Postman - Бали і Кораблі.