Рафал Лещи́нський гербу Вєнява ( 28 червня 1501) — військовий і державний діяч Королівства Польського, дипломат; каштелян спицімєзький (1483—1490, 1492?), надвірний маршалок (1489—1501), каштелян ґнєзненський (1496—1500), познанський (1501); староста ленчицький (1484—1495, 1499—1501, бжесць-куявський і ковальський (1494—1501), радзеювський (1498—1501), сєрадзький (1499—1501), конінський (1501), пшедецький (1501), пиздрський і кошьцянський; граф Священної Римської імперії (1473).
Життєпис Рафал народився, ймовірно, у другій чверті XV століття в сім'ї каштеляна пшементського та його дружини Анни. Мав 4 братів і 5 сестер.
Замолоду, приблизно з 1455 року, Рафал перебував при дворі імператора Фрідріха IIIAntoni Gąsiorowski, Leszczyński Rafał (zm. 1501), [w:] Polski słownik biograficzny, T. 17: Legendorf Fabian — Lubomirski Aleksander, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972, s. 129.. Ян Длуґош приписував йому виняткову мужність і фізичну підготовкуPiotr Pawłowski, Nagrobki gotyckie na Kujawach, [w:] Studia Włocławskie, nr. 13 (2011), s. 185.. У лютому 1470 року у Відні, під час зустрічі імператора з угорським королем Матяшем Корвіном, Лещинський взяв участь у лицарському турнірі, в ході якого поранив КорвінаSamuel Twardowski, Pałac Leszczyński, Warszawa, Wydawnictwo Naukowe Sub Lupa, 2021, s. 73..
У 1470 і 1466—1477 роках був послом імператора до польського короля Казимира Ягеллончика, обговорював пропозиції щодо союзу проти угорського короля. 1473 року отримав від імператора Фрідріха III титул графа Священної Римської імперії «на Лешні»; до його герба додано лева, що стоїть угорі, з мечем у передніх лапахStanisław Karwowski, Leszczyńscy herbu Wieniawa, Lwów, 1916, s. 5.. На думку , надання графства було лише легендою, яку в другій половині XVI століття записав Бартош Папроцький.
Перед 1483 роком Рафал Лещинський повернувся до Польщі. Увійшов до кола королівських довірених осібSamuel Twardowski, Pałac Leszczyński, Warszawa, Wydawnictwo Naukowe Sub Lupa, 2021, s. 72., став кінним придворним короля. Цього ж року він був призначений представником монарха на переговорах з містом ҐданськомJędrzej Tomasz Kałużny, Służba na dworze królewskim drogą do kasztelanii spycimierskiej na przykładzie nominacji z lat 1483—1496, [w:] Biuletyn Uniejowski, Tom 11 (2022), s. 15., одержав квитанцію на загальну суму 470 флоринів із ґданського чиншу 1482—1489 роківWaldemar Bukowski, Wokół «frankfurckiego wesela» 1479 roku Orszak weselny towarzyszący królewnie Zofii Jagiellonce do Brandenburgii, [w:] Roczniki historyczne, Rocznik LXXXVII — 2021, s. 99.. У цей же час Лещинський увійшов також до оточення королевича Яна Ольбрахта, був його покоївцем (камердинером)Jędrzej Tomasz Kałużny, Służba na dworze królewskim drogą do kasztelanii spycimierskiej na przykładzie nominacji z lat 1483—1496, [w:] Biuletyn Uniejowski, Tom 11 (2022), s. 16.. Протягом 1483—1490 років обіймав посаду каштеляна спицімєзькогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 135., був старостою ленчицьким у 1484—1495 рокахUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 88..
1486 року Лещинський відбув із посольської місією до Риму до папи Інокентія VIII. 1487 року збирав порадльне в Ленчицькій земліTadeusz Brzeczkowski, Podatki zwyczajne w Polsce w XV wieku, [w:] Acta Universitatis Nicolai. Copernici, Historia XVIII — Nauki Humanistyczne", z. 128, Toruń, 1982, s. 51.. На початку 1489 року отримав уряд надвірного маршалка, був ним до кінця життяUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 86.. Цього ж року був послом польського короля до імператора Фрідріха, курфюрста бранденбурзького Йогана і герцогів саксонських Альбрехта та Stanisław Karwowski, Leszczyńscy herbu Wieniawa, Lwów, 1916, s. 5—6..
1492 року, після смерті Казимира Ягеллончика, став одним із прибічників королевича Яна Ольбрахта, а після його обрання королем став пов'язаним із двором нового монарха. Зокрема, протягом 1492—1493 років постійно входив до складу королівської надвірної хоругви. У липні та серпні 1492 року згадується в документах знову як каштелян спицімєзький, хоча, можливо, в цих згадках названо уряд, який він обіймав раніше. Під час сейму 1493 року виконував функції коронного маршалка, оскільки остання посада була вакантна після смерті Рафала Якуба ЯрославськогоAgnieszka Nalewajek, Między dworem królewskim a senatem. Nominacje osób z kręgów dworskich na godności senackie za panowania króla Jana Olbrachta, [w:] Saeculum Christianum, nr. 27, 2020: Wydanie specjalne, s. 12.. Протягом 1494—1501 років був одночасно старостою бжесць-куявськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 1: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Janusz Bieniak i Sobiesław Szybkowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 2014, s. 55.Sobiesław Szybkowski, Południowokujawskie księgi grodzkie ze zbiorów AGAD jako żródła do dziejów starostw województwa Brzesko–Kujawskiego w XV wieku, [w:] Miscellanea Historico–Archivistica, t. XVIII, s. 140, 143. і ковальськимSobiesław Szybkowski, Południowokujawskie księgi grodzkie ze zbiorów AGAD jako żródła do dziejów starostw województwa Brzesko–Kujawskiego w XV wieku, [w:] Miscellanea Historico–Archivistica, t. XVIII, s. 145..
На початку 1496 року Рафал Лещинський отримав посаду каштеляна ґнєзненськогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. I, Wielkopolska (Województwa poznańskie i kaliskie), Zeszyt 1: Urzędnicy wielkopolscy XII—XV wieku: spisy, oprac. Maria Bielińska, Antoni Gąsiorowski, Jerzy Łojko, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź, Wadawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 106.Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. I, Wielkopolska (Województwa poznańskie i kaliskie), Zeszyt 2: Urzędnicy wielkopolscy XVI—XVIII wieku: spisy, oprac. Adam Bieniaszewski, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź, Wadawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, s. 37.. Був свідком видання Пйотркувського статутуJan Wincenty Bandtkie, Ius Polonicum: codicibus veteribus manuscriptum et editionibus quibusque collatis, Warszawa, 1831, s. 359., восени цього ж року він з 30-кінним почтом очолив делегацію, яка супроводжувала сестру короля Барбару Ягеллонку на її весілля з саксонським герцогом Георгом БагатимAgnieszka Nalewajek, Między dworem królewskim a senatem. Nominacje osób z kręgów dworskich na godności senackie za panowania króla Jana Olbrachta, [w:] Saeculum Christianum, nr. 27, 2020: Wydanie specjalne, s. 12—13.. Від 1498 року був тенутарієм, згодом старостою радзеювськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 1: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Janusz Bieniak i Sobiesław Szybkowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 2014, s. 158.. Зокрема, 1500 року король записав йому на Радзеюві 1800 флоринів, які раніше в нього позичив під заставу на Победзіській.
Маршалок Лещинський брав участь у засіданнях сеймів 1499 та 1501 роківAgnieszka Nalewajek, Między dworem królewskim a senatem. Nominacje osób z kręgów dworskich na godności senackie za panowania króla Jana Olbrachta, [w:] Saeculum Christianum, nr. 27, 2020: Wydanie specjalne, s. 13.. 1499 отримав староство сєрадзькеUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 139., з жовтня цього ж року знову став старостою ленчицькимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 89., був також старостою пшедецьким (1500—1501)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 1: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Janusz Bieniak i Sobiesław Szybkowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 2014, s. 152.Sobiesław Szybkowski, Południowokujawskie księgi grodzkie ze zbiorów AGAD jako żródła do dziejów starostw województwa Brzesko–Kujawskiego w XV wieku, [w:] Miscellanea Historico–Archivistica, t. XVIII, s. 146—147., конінським, пиздрським і кошьцянськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 179..
На початку 1501 року став каштеляном познанськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. I, Wielkopolska (Województwa poznańskie i kaliskie), Zeszyt 1: Urzędnicy wielkopolscy XII—XV wieku: spisy, oprac. Maria Bielińska, Antoni Gąsiorowski, Jerzy Łojko, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź, Wadawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 142.Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. I, Wielkopolska (Województwa poznańskie i kaliskie), Zeszyt 2: Urzędnicy wielkopolscy XVI—XVIII wieku: spisy, oprac. Adam Bieniaszewski, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź, Wadawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, s. 117..
Помер 28 червня 1501 року, невдовзі після смерті короля Яна Ольбрахта. Був похований у домініканському костелі в Бжесьці-Куявському.
Маєтності 1480 року Рафал Лещинський отримав від свого двоюрідного брата Анджея Ґолуховського третину його маєтків у Ґолухові та Пшекупові. 1496 року отримав від брата Каспера частину Ґродзіська та замінив її на частину Лешна. 1497 року отримав частини Пшиґодзиців і Хінова, конфісковані в каноніка Анджея з Ґолухова, Ізбицю та Пйотровиці, конфісковані у Яна Кретковського й Яна Пйотровського та маєтки в місті Каліші, конфісковані в Яна Ліська — у всіх за невиконання обов'язку військової служби. Того ж року викупив село Тархалін у Кошьцянському повіті, 1501 придбав частини Чача, Бронського, Ґлінського. 1501 року отримав від короля за раніше позичені 1 800 злотих на Победзікій у заставу ПловцеAdam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 14: Lasoccy — Liwiński, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1911, s. 154..
З 1496 року був покровителем костелу в Лясоцицях.
Сім'я Був одружений із Малґожатою Шьміґєльською з Бніна (тепер — частина міста Курника). Подружжя мало сина Рафала (1470—1560) — каштеляна пшементського й старосту радзеювськогоStanisław Karwowski, Leszczyńscy herbu Wieniawa, Lwów, 1916, s. 6..
Примітки
Джерела Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 14: Lasoccy — Liwiński, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1911, s. 153—154.