Еріх Кольгауер (; 2 травня 1891, Ганау — 14 грудня 1970, Франкфурт-на-Майні) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія 3 березня 1910 року вступив в 3-й телеграфний батальйон Прусської армії. Учасник Першої світової війни. З 1 серпня 1914 року — командир радіостанції. З 1916 року — референт при начальникові зв'язку. З 1918 року — командир фортечної телефонної роти армійської групи «C». 31 грудня 1920 року звільнений у відставку. В 1921/24 роках працював на телефонній фабриці Lorenz AG в Берліні.

1 жовтня 1934 року повернувся в армію і був призначений командиром роти 8-го батальйону зв'язку. З 1 вересня 1935 року — командир 48-го батальйону зв'язку, з 1 травня 1938 року — комендатури зв'язку у Відні. З 1 квітня 1939 року — начальник відділу управління зв'язку ОКВ. З 1 квітня 1942 року — командир 589-го полку зв'язку. З 1 травня 1942 року — керівник частин зв'язку 4-ї армії, з 1 квітня 1944 року — групи армій «Центр». З 10 квітня 1945 року — вищий керівник військ зв'язку Рейху ОКВ. 21 травня 1945 року взятий в полон британськими військами. 1 липня 1947 року звільнений.

Звання

Фенріх (3 березня 1910) Лейтенант (20 березня 1911) Оберлейтенант (18 червня 1915) Гауптман (20 червня 1918) Майор (1 вересня 1935) Оберстлейтенант (1 квітня 1938) Оберст (1 квітня 1941) Генерал-майор (1 квітня 1945)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (28 листопада 1914) 1-го класу (30 вересня 1916) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (14 лютого 1915) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (24 вересня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (4 березня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років; 2 жовтня 1936) — отримав 2 нагороди одночасно. Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами 1-го класу з мечами (9 листопада 1941) Німецький хрест в сріблі (22 жовтня 1943) Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (10 квітня 1945)

Література

Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945. Band 7: Knabe–Luz. Biblio-Verlag, 2004, ISBN 3-7648-2902-8, S. 90–91. Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas Verlag, 1983, ISBN 3-7909-0202-0, S. 179. Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Verlag Militaria-Archiv Klaus D. Patzwall, Hamburg 1984, S. 287.

Посилання

Біографічні дані. Нагороди.