«Сизо́поль» — 24-гарматний корвет типу однойменного типу Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на згадку про захоплення російськими військами

Опис Один із трьох вітрильних 24-гарматних корветів типу «Сизополь», що будувалися в Миколаєві і Севастополі протягом 1829—1832 років. Довжина корабля між перпендикулярами становила 39,93 метра, ширина — 10,9 метра, глибина інтрюму — 3,1 метра (за іншими даними — 3,2 метра), а площа парусів — 1500 квадратних метрів. Екіпаж становив 190 осіб.

Корабель названо на згадку про захоплення російськими військами загоном кораблів під командуванням контрадмірала М. М. Кумані турецької фортеці Сизополь 16 лютого 1829 року.

Історія Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 30 липня 1829 року. Головний будівник — полковник корпусу корабельних інженерів І. Я. Осмінін (за іншими даними — прапорщик корпусу корабельних інженерів Г. В. Афанасьєв). Після спуску на воду 6 вересня 1830 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії.

У 1832, 1834, 1837 і 1838 роках виходив у крейсерство до берегів Абхазії у складі Сухумського загону суден. 26 грудня 1832 року вийшов із Севастополя для доставки депеш російському посланнику в Туреччині в Константинополь, повернувшись у Севастополь у січні 1833 року.

Того ж року брав участь в експедиції Чорноморського флоту на Босфор, де в разі необхідності мав забезпечити підтримку турецькій армії в разі бойових дій з Єгиптом у Чорному та Мармуровому морях, а також протоках Константинопольській і Дарданелли. 2 лютого вийшов із Севастополя у складі ескадри контрадмірала М. П. Лазарєва і до 8 лютого прибув до Буюк-дере.

У березні доправив до Одеси графу М. С. Воронцову депеші про відправлення військ на Босфор. 28 червня у складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва вийшов з Буюк-дере, 2 липня прибув до Феодосії, де з транспортних суден проводили висадку російських військ, а 22 липня повернувся до Севастополя. За перевезення десанту в Феодосію командира корабля, П. М. Вукотича, нагороджено орденом Святого Володимира IV ступеня і золотою турецькою шаблею.

У 1835 та 1836 роках перебував на Архіпелазі в розпорядженні російського посланця в Греції. У 1838 році корвет був переведений в ластові судна, а в 1845 році розібраний.

Командири

М. Б. Ніконов (1831); П. М. Вукотич (1832—1833); П. Х. Мессер (1834—1836); М. П. Панютін (1837—1838).

Примітки

Література

Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.