Оксид свинцю(II), монооксид свинцю (вохра свинцева) - неорганічна сполука з молекулярною формулою PbO. PbO зустрічається у двох поліморфних формах: глет з тетрагональною кристалічною структурою та масикот з орторомбічною кристалічною структурою. Це амфотерний оксид.
Типи Оксид свинцю існує двох типів:
Червоний тетрагональний (α-PbO), отриманий при температурах нижче 486 °C Жовтий орторомбічний (β-PbO), отриманий при температурі вище 486 °C
За нормальних умов жовта модифікація на світлі повільно перетворюється на червону. При неяскравому освітлені масикот метастабілен. Шляхом контрольованого нагрівання та охолодження оксид свинцю можна перевести з масикоту в глот і назад. Ця реакція багаторазово оборотна.
Структура За допомогою рентгеноструктурного аналізу встановлено, що обидва типи оксиду свинцю тетрагональний та орторомбічний, мають пірамідальний чотирикоординатний свинцевий центр. У тетрагональній формі чотири зв’язки свинець–кисень мають однакову довжину, але в ромбічній формі два коротші та два довші зв'язки. Пірамідальна природа вказує на наявність стереохімічно активної неподіленої пари електронів. Коли PbO має в структурі тетрагональні ґратки вона носить назву глет, якщо PbO має орторомбічну гратчасту структуру, вона називається масикот. PbO може переходити з масикоту на глен або навпаки шляхом контрольованого нагрівання та охолодження.A simple example is given in A more complex example is in Тетрагональна форма зазвичай має червоний або помаранчевий колір, а орторомбічна жовтий або помаранчевий, але колір не є дуже надійним показником структури. Тетрагональна та ромбічна форми PbO зустрічаються в природі як рідкісні мінерали.
Отримання PbO можна отримати шляхом нагрівання металевого свинцю на повітрі приблизно до 600 °C.
Ця реакція є основою купеляції, побічним продуктом якої є оксид свинцю(II).
При цій температурі він також є кінцевим продуктом розкладання інших оксидів свинцю на повітрі: PbO2->[{293 °C}] Pb12O19 ->[{351 °C}] Pb12O17 ->[{375 °C}] Pb3O4 ->[{605 °C}] PbO
Нагрівання гідроксиду свинцю:
Нагрівання карбонату свинцю:
Розкладання нітрату свинцю:
Розкладання діоксиду свинцю:
Окислення сульфіду свинцю:
Самопоширювальна (в режимі горіння) обмінна взаємодія між деякими солями свинцю та пероксидами лужних металів, наприклад, з сульфатом свинцюГороховский А.Н., Каменев В.И. Особенности и аналогии экзотермического взаимодействия c // Укр. хим. журн .- 2003.-Т69, №12. - С.17.
Фізичні властивості Оксид свинцю(II) утворює кристали двох модифікацій: α-модифікація, свинцевий глет, стійкий до температури 489°С, червоні кристали тетрагональної сингонії, просторова група P 4/nmm, a = 0,396 нм, c = 0,500 нм, Z = 4. β-модифікація, масикот, стійкий при температурі вище 489°С, при кімнатній температурі метастабільний, жовті кристали ромбічної сингонії, просторова група P bcm, параметри комірки a = 0,5492 нм, b = 0,4497 нм, c = 0,5891 нм, Z = 4.
Діамагнітний, має напівпровідникові властивості, тип провідності залежить від складу.
Хімічні властивості Виявляє амфотерні властивості, реагує з кислотами:
та лугами:
У вологому стані поглинає вуглекислоту з утворенням основної солі:
Окислюється киснем до свинцевого сурика:
Бромом у водній суспензії окислюється до діоксиду свинцю:
Відновлюється до металевого свинцю воднем, оксидом вуглецю, алюмінієм (з вибухом):
Примітки