«Укра́дене ща́стя» — п'єса українського письменника Івана Франка. Вперше надрукована 1894 року в журналі «Зоря» (№ 9, с. 202 – 207; № 10, с. 225 – 227; № 11, с. 250 – 252; № 12, с. 276 – 280). Окремим виданням п’єса вийшла того ж року у Львові. За життя письменника було здійснено три окремих видання п'єси (друге — Львів, 1901, третє — Київ, 1909). У текст другого видання І. Франко вніс декілька виправлень змістового та стилістичного характеру.

Дійові особи

Микола Задорожний — чоловік, літ 45, невеликого росту, похилий, рухи повільні. Анна — його жінка, молодиця, літ 25. Михайло Гурман — жандарм, високий, здоровий мужчина, літ З0. Олекса Бабич — селянин, літ 40, сусід Миколи. Настя — його жінка, літ 35. Війт — селянин, літ 50. Шльома — орендар. Селяни, селянки, парубки і дівчата, музики і т. і.

Історія створення Іван Франко написав драму на конкурс, що був оголошений 18 березня 1891 року. Письменник подав п'єсу на конкурс наприкінці вересня. У січні 1893 року драма була відзначена другою премією і рекомендована для постановки. Осип Маковей у статті «Д-р Іван Франко» («Зоря», 1896, 1, с. 19) стверджує, що спочатку драма мала назву «Жандарм», але цензура не дозволила «виставляти на позорище такої важної в суспільності людини, як жандарм». Драму рекомендували до постановки на сцені після того, як автор замінив жандарма поштарем. У зміненій на вимогу цензури редакції драма не публікувалася.

Основа п'єси

За свідченням самого І.Франка, в основі п'єси лежить народна «Пісня про шандаря», яка мала декілька варіантів, один з яких письменник опублікував у праці «Жіноча неволя в руських піснях народних» (Львів, 1883, с. 44 – 50). Ще три варіанти пісні, записані різними особами в селах Галичини, І.Франко надрукував у журналі «Житє і слово» (1895, т. IV, кн. 4, с. 91 – 95) під рубрикою «Із уст народу». Один із них, записаний приятелькою Франка Михайлиною Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту, став сюжетною основою драматичного твору письменника. Цей варіант відрізнявся трагічним розв'язанням конфлікту, виразнішою індивідуалізацією героїв, у ньому було яскраво виражене прагнення селян до справедливої свободи.

Сюжет Головна героїня, Анна походить із багатої селянської родини. Вона покохала Михайла Гурмана, сина бідної вдови. Після смерті батька брати знущаються з сестри. Щоб не ділитися з нею батьковою спадщиною, вони шахрайством віддають Михайла до австрійського війська. Незабаром брати підробили лист, запевнивши Анну, що Михайло загинув, і силоміць одружили сестру з бідняком Миколою Задорожним, який не претендував на посаг дівчини. Цими злочинами вони забрали в Анни щастя.

Перші постановки Перша постановка п'єси «Украдене щастя» відбулася у Львові на сцені театру товариства «Руська бесіда» 16 листопада 1893 року. П'єсу поставив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана, поштаря — Степан Янович (батько Леся Курбаса).

Про величезний успіх драми свідчить той факт, що на другій виставі глядачі влаштували авторові бурхливу овацію, а молодь піднесла йому на сцені лавровий вінок. Виставі були присвячені численні статті. Зокрема, театральний оглядач Теофіл Мерунович писав, що твір Франка має «дійсні мистецькі прикмети» і що для драми характерні «жива і послідовна акція, гарна мова, правда і міра, що характеризують високий талант». Оглядач робить висновок, що поява в Україні «Украденого щастя» — «це політична подія», що така драма для української сцени є «оригінальним твором, де кожна сцена, кожний вислів дихають правдою… Це вірний вираз оригінальних прикмет українського народу».

До кінця 1893 року п'єсу, окрім Львова, було поставлено ще у дванадцяти містах Галичини, де вистави мали сценічний успіх, за висловом Франка, завжди і скрізь там, де її добре грали.

На початку лютого 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено в Києві в приміщенні театру «Бергоньє» в першій редакції Франка. Ролі виконували: Микола — Карпенко-Карий, Анна — Любов Ліницька, Михайло — Микола Садовський.

П'єса на оперній сцені

У 1924 році за однойменною драмою Івана Франка чеський композитор Владімір Амброс написав оперу «Украдене щастя». Опера була поставлена Народним театром у Брно (1925) та Оломоуці (1927). У 1960 році український композитор Юлій Мейтус також створив оперу на основі цієї п’єси.

У сучасному театрі П'єса не втрачає популярності і в сьогоденні, її переосмислюють, доповнюють новими сенсами і ставлять в театрах Києва, Запоріжжя та ін.містах України.

Екранізації Украдене щастя (1952) Украдене щастя (1984) Украдене щастя (2004)

Примітки

Література То хто ж украв щастя? / Підготувала Людмила Гуренко // Українська газета плюс. — 2008. — № 29(169).

«Украдене щастя» в е-бібліотеці «ЛітАрхів» Аудіокнига «Украдене щастя» Івана Франка / Читає Олександр Ролдугін, записано студією «АудіоСлово», тривалість 2 год 32 хв Повний текст п'єси «Украдене щастя» Івана Франка в е-бібліотеці Reading