Мико́ла Петро́вич Павлушко́в (30 квітня 1904Коваль Омелян «В 70-ліття основноположника СУМ (1904 — 30.4. — 1974)» // Аванґард, журнал української молоді. ч. 2-3 (118*119) Р. XXVIII, С. 81 — 3 листопада 1937, урочище Сандармох) — студент Київського інституту народної освіти, небіж Сергія Єфремова, ключовий фігурант «процесу Спілки визволення України».
Радянські слідчі органи вважали його засновником і керівником Спілки української молоді (цієї версії Спілка української молоді дотримується дотепер). Кубанець М. Корсунь у своїх споминах також називає М. Павлушкова організатором і головою СУМу.
Жертва сталінських репресій.
Життєпис
Народився у Тулі, Російська імперія, де батько Петро Павлушков учителював. Мати Миколи походила з відомого роду Дурдуківських. Після арешту чекістами батька, народного учителя і священика, 1921 року переїхав до Києва, де поселився в дядька по матері — академіка Сергія Єфремова. Навчався у Першій Трудовій Шевченківській школі, якою керував відомий педагог Володимир Дурдуківський. Під опікою Єфремова і Дурдуківського — світочів національно-політичного українського відродження в тогочасній Україні — від 1921 року виховувався Микола Павлушков, який скоро став у проводі студентського гуртка «Товариство Єдности і Згоди», а відтак, коли це товариство з причин безпеки його членів мусило самоліквідуватись, Павлушков разом з Б. Матушевським, Д. Бобирем, Г. Слободяником і П. Нечипайлом став душею підготовки законспірованої організації — Спілки Української молоді.
Закінчивши школу, вступив до Ветеринарного інституту, звідки його незабаром виключили. Павлушков домігся поновлення, проте потім вирішив далі навчатися в Київському інституті народної освіти на історичному факультеті.
19 квітня 1930 р. став першим заарештованим за звинуваченням в участі у СВУ, «лідером» якої пізніше оголосили його дядька. Виказав тайник зі щоденником Єфремова (який став єдиним доказом «контрреволюційності» академіка)«Ніколи не прощу Миколі, Микола для мене вмер. Я йому довіряв більше навіть, ніж Дурдуківському. Він один, Микола, знав той потайник, де я ховаю свої щоденники» (зі слів Сергія Єфремова Всеволоду Ганцову). У процесі слідства повністю визнав свою вину. Очевидець процесу Борис Антоненко-Давидович писав, що Павлушков,
Відбував покарання спочатку в Ярославському політізоляторі, потім у Соловецькому таборі особливого призначення (Сікирний і Саватіївський спецізолятори), оголошував голодуванняСоловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 296..
Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох. Катом був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, який напередодні 20-річчя жовтневого перевороту (наприкінці жовтня — на початку листопада 1937 р.) власноручно виконав більшість смертних вироків 1111 в'язням.
Реабілітований судом Архангельської області РРФСР (28.04.1960) і Верховним судом УРСР (11.08.1989).
Історична роль
Для української історії постать Миколи Павлушкова є водночас зловісною і трагічною. Під час і після «процесу СВУ» заарештовано, знищено або заслано багатьох представників української інтелігенції. На думку одного з підсудних, Костя Туркала:
Однак після Другої світової війни в середовищі Української діаспори виникла альтернативна версія оцінки процесу «СВУ» — «СУМ» з наголосом на тому, що ці структури реально існували. Одним з авторів цієї концепції була сестра Миколи Павлушкова — Наталія.
І хоч крапку в цій історії не поставлено досі — «Спілка української молоді» вважає Миколу Павлушкова своїм засновником.
Примітки
Джерела Юрій Шаповал. Театральна історія. 75 років тому, 1930-го, відбувся судовий процес у справі «Спілки визволення України» — «СВУ» На традиціях патріотизму Микола Павлушков, засновник СУМ Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 301—302.
Посилання