Роберт Вільгельм Морат (; 7 вересня 1884, Зондербург — 26 серпня 1956, Гамбург) — німецький офіцер-підводник, фрегаттен-капітан крігсмаріне. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Морат посідає 16-те місце серед найрезультативніших німецьких командирів підводних човнів Першої світової війни.

Біографія

Початок кар'єри Морат вступив на флот 10 квітня 1901 року. Після базової підготовки та на борту навчального корабля SMS Stosch закінчив Військово-морське училище. З 20 жовтня 1903 року служив на великому крейсері SMS Vineta, з 31 березня 1905 року — на ескадреному броненосці SMS Wörth.

Морат довгий час займався торпедною зброєю, служив вахтовим і ротним офіцером у різних підрозділах німецького флоту (2-й торпедний дивізіон, 2-а маневрена флотилія, 2-а резервна флотилія тощо). З 1 жовтня 1909 року служив вахтовим офіцером на великому (броненосному) крейсері SMS Friedrich Carl. У жовтні 1913 року призначений в 6-ту флотилію міноносців, де спочатку служив прапор-лейтенантом.

Перша світова війна З 16 квітня 1914 року і до травня 1915 року командував великим міноносцем (есмінцем) V-161. Після початку Першої світової війни ніс дозорну службу на Гельголанді, об'їжджаючи застави від Фінської затоки до Доггербанку.

У травні 1915 року перейшов у підводний флот. Успішно закінчивши підводну школу в Кілі у жовтні 1915 року, Морат отримав спочатку призначення в Інспекцію підводної зброї, у лютому 1916 року — в Адмірал-штаб.

15 квітня 1916 року як командир ввів у дію підводний човен SM U-64. З 31 травня по 19 листопада 1916 року човен входив до складу 4-ї флотилії підводних човнів. Після завершення випробувальних та навчальних плавань, у вересні 1916 року, Морат на SM U-64 здійснив оперативний похід у Північне море. При цьому був потоплений невеликий рибальський траулер Bella, а трохи більший Loch Ryan був узятий як «приз» і доставлений до Німеччини.

Потім підводний човен SM U-64 був переведений у Середземне море. Дорогою Морат потопив два кораблі Freja і Tripel біля Гарручі та третій F. Matarazzo біля острова Ліноса в Сицилійській протоці.

З 19 листопада 1916 по 17 червня 1918 SM U-64 знаходилася в підпорядкуванні флотилії підводних човнів Пола, якою командував корветтен-капітан Вальдемар Копгамель, і базувався в Каттаро.

З Каттаро підводний човен SM U-64 здійснив загалом 8 бойових походів, у ході яких було потоплено 40 торгових суден загальною водотоннажністю 129 569 брт, у тому числі пасажирські пароплави Minnetonka (одне з найбільших потоплених цивільних суден), Duca Di Genova, Catania та танкер Moreni. 3 інші кораблі були пошкоджені (12 871 брт).

Потоплення лінкора Danton

Найбільшим успіхом Мората стало потоплення французького лінкора-додредноута Danton (18 300 т). Danton — один з найбільших військових кораблів, потоплених підводним човном у Першій світовій війні.

Danton був торпедований SM U-64 о 13:17 19 березня 1917 року, за 22 милі на південний захід від Сардинії. Броненосець повертався з ремонту в Тулоні на острів Корфу, щоб приєднатися до ескадри союзників, які блокували протоку Отранто. Danton ніс більше людей, ніж зазвичай, оскільки перевозив багато членів екіпажів інших судів з Корфу. Корабель затонув протягом 45 хвилин. 806 французьких моряків було врятовано найближчими патрульними кораблями, але 296 людей загинули.

Ескадрений міноносець Massue у відповідь атакував SM U-64 глибинними бомбами, але підводний човен успішно ухилявся і зумів втекти.

Полон 17 червня 1918 року приблизно о 4 годині дня, на захід від Сицилії, після торпедування та пошкодження вантажного судна Kandy, яке знаходилося в невеликому конвої, SM U-64 була настільки сильно пошкоджений глибинними бомбами, скинутими з судна-пастки HMS Lychnis, що був змушений спливти. Підводний човен одразу ж потрапив під сильний артилерійський вогонь і затонув. 38 членів екіпажу підводного човна загинули, п'ятеро людей із верхньої вахти, включаючи Мората, були врятовані та потрапили в полон.

Морат провів решту війни у ​​таборі для військовополонених офіцерів у Колстердейлі в Йоркширі.

Міжвоєнний період Після Першої світової війни Морат служив у рейхсмаріне, керував службою інспекції торпедної зброї. 31 липня 1920 року залишив службу за власним бажанням.

Роберт Морат отримав докторський ступінь з економіки та зробив успішну кар'єру бізнес-консультанта у різних німецьких промислових групах. Написав багато наукових статей.

Морат займався і політикою, в 1932 році був обраний в рейхстаг від Гамбурга.

Друга світова війна В 1939 Робер Морат був фінансовим директором компанії нафтоналивних танкерів в Гамбурзі (Rhenania-Ossag mineral oil).

В 1940 році переданий в розпорядження крігсмаріне. З 2 квітня 1942 року —комендант порту Кіркенеса, з 5 серпня 1942 року — Олесунна, з 5 грудня 1942 року — Бергена. З березня 1944 року займав посаду штабного офіцера в норвезькому військово-морському командуванні, з червня 1944 року нетривалий час служив при командувачі-адміралі Скагерраку. З 5 липня 1944 до квітня 1945 року — комендант острова Борнгольм. 9 травня 1945 був взятий у полон радянськими військами на Борнгольмі. 27 жовтня 1948 року звільнений.

Сім'я Роберт Морат мав двох братів, які також служили в кайзерліхмаріне.

Ріхард (19 травня 1881) — корветтен-капітан, служив на борту лінійного крейсера SMS Lützow. Курт (28 квітня 1886 — 24 грудня 1918) — оберлейтенант-цур-зее, знаходився на борту допоміжного крейсера SMS Cormoran, коли його захопили на Гуамі. Курт Морат провів війну у таборі для військовополонених у Форт-Мак-Ферсон (США), де й помер.

Звання

Морський кадет (10 квітня 1901) Фенріх-цур-зее (22 квітня 1902) Лейтенант-цур-зее (29 вересня 1904) Оберлейтенант-цур-зее (30 березня 1906) Капітан-лейтенант (9 грудня 1911) Корветтен-капітан (5 лютого 1920) Фрегаттен-капітан (1 жовтня 1942)

Нагороди

Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (5 вересня 1909) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (29 березня 1917) Pour le Mérite (12 листопада 1917) Нагрудний знак підводника (1918) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

Werwolf der Meere. U 64 jagt den Feind. (1933)

Література

Андреас Михельсен. Подводная война 1914-1918 гг. - Государственное Военно-Морское издательство НКВМФ СССР М. 1940 Ричард Гибсон, Морис Прендергаст. Германская подводная война 1914–1918 гг. Томас Ловелль. Корсары глубин Эдвин Грей. Немецкие подводные лодки в Первой мировой войне 1914-1918 гг. = Edwin A. Grey. The Killing Time. The U-Boat war 1914-1918. — М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2003. ISBN 5-9524-0574-6 А.Е. Тарас Подводные лодки Великой войны 1914—1918. — Мн.: Харвест, 2003. — 336 с.

Посилання

Морат на сайті uboat.net