Хасан ібн Ях'я ібн Мухаммед Хамід ад-Дін (; , Сана, Османський Ємен — , Джидда, Саудівська Аравія) — єменський державний діяч, прем'єр-міністр Королівства Ємен (1948—1955).
Біографія Був третім за старшинством із чотирнадцяти синів короля Ях'ї Мухаммеда Гаміда ад-Діна.
До вбивства короля Ях'ї у лютому 1948 року обіймав посаду губернатора мухафаз Ібб, Сана і Ходейда (1938—1948).
Під час спроби державного перевороту 1948 року відіграв важливу роль у згуртуванні лояльних династії сил на стороні Ахмада.
З квітня 1948 року по червень 1955 року обіймав посаду віцекороля та прем'єр-міністра Єменського Мутаваккілітського Королівства. Після спроби державного перевороту молодшого брата Абдулли його відправили у відставку у зв'язку з підозрами в підтримці цієї спроби.
З 1955 до 1962 рік був постійним представником Єменського Королівства при ООНTom Little. «South Arabia: Arena of Conflict», Pall Mall P., (1968), p. 93.. На цій посаді принц Хасан, використовуючи трибуну ООН, активно обстоював інтереси держави. Так, 23 січня 1958 року він заявив, що 30 грудня британські війська здійснили нову атаку на територію країни на північ від Адена. Протестуючи проти дії британців, принц Хасан направив меморандум генеральному секретареві Даґу ГаммаршельдуThe New York Times (Jan. 24, 1958): «Yemen Reports Attack »..
Повалення монархії та громадянська війна 27 вересня 1962 року військові частини під керівництвом полковника Абдалли ас-Саляля здійснили переворотDavid Long, Bernard Reich. «The Government And Politics Of The Middle East And North Africa », Third Edition. Avalon Publishing, (1995), p. 154. і повалили традиційний імамат, який існував у цьому регіоні або як незалежна політична одиниця, або під формальним османським суверенітетом понад 1000 роківW. Andrew Terrill. «The Conflicts in Yemen and U. S. National Security». (January 2011)..
Після повалення монархії у вересні 1962 року 28 вересня принц Хасан вирушив у гори на півночі країни, а потім 30 вересня перебрався до Саудівської Аравії. Звідти він закликав до повстання проти республіканської влади та «єгипетських загарбників»The New York Times (Dec. 8, 1962): «YEMEN RECOVERY VOWED BY PRINCE; Hassan Calls Revolt Work of 'Egyptian Invaders'».. Принц Хасан заявив, що повстання організувала невелика група армій без народної підтримки, і пообіцявши придушити йогоAl-Hayat (29 September, 1962).. Звичайно, Хамідаддіни прагнули відновити монархію в Ємені, але загальновизнано, що без підтримки Саудівської Аравії єменські роялісти ніколи не змогли б чинити суттєвий опір республіканському уряду, не кажучи вже про те, щоб підтримувати його понад сім роківU.S. News and World Report, 31 December, 1962.. Теж можна сказати і про республіканський уряд, який мав масивну військово-політичну підтримку Єгипту.
Однак, перш ніж принц Хасан виїхав з Нью-ЙоркаWorld Student News, Volumes 16-17, (1963), p. 11., Йорданія доручила своєму представнику в ООН передати своє визнання аль-Хасана. Принц Хасан, зробив зупинку в Лондоні і заявив: «Я наведу порядок у Ємені. Народ повстане проти революціонерів». Північноєменські племена, що підтримали аль-Хасана, прагнули відновити імамат і монархію ХамідаддіновW. Andrew Terrill. "The Chemical Warfare Legacy of the Yemen War, " Comparative Strategy, Vol. 10, No. 2, 1991, pp. 109—119.Ali Abdel Rahman Rahmy. The Egyptian Policy in the Arab World: Intervention in Yemen 1962—1967 , Washington, DC: University Press of America, Inc., 1983..
30 вересня аль-Хасан прибув до Саудівської Аравії, а 5 жовтня, заручившись підтримкою короля Сауда ібн Абделя Азіза Аль Сауда, він оголосив про створення роялістського уряду у вигнанні. Негайно почав посилати принців королівської родини до північних єменських племен, щоб вони пропонували золото та зброю в обмін на їхню лояльність. На початку жовтня Йорданія направила місію в Джидду, щоб надати військову підтримку єменським роялістамKeesing's Contemporary Archives (1963), p. 192-98.Mubarez, Abdeldayem M. «Foreign policy making in the Yemen Arab republic during the republican-royalist war (1962—1970)», (1991), p. 32.. Йорданія організувала постачання озброєння єменським роялістамDer Spiegel (31.10.1966): «DES KÖNIGS ONKEL SCHMUGGELT WAFFEN », Von Sefton Delmer..
28 вересня за рішенням нової влади було страчено 10 колишніх урядовців, включно з колишнім міністром закордонних справ Хасаном бін АбрахімомThe New York Times (Sept. 29, 1962): «Yemeni Rebel Army Executes 10; Appoints a Premier and Cabinet; Ex-Foreign Minister Among Those Slain New Regime Endorses Pan-Arabism».. Абдалла ас-Саляль наказав стратити принців поваленої династії, але йому не вдалося захопити принца аль-Хасана, одного з найнебезпечніших ворогів нового республіканського режиму.
Відразу після перевороту, принц Хасан ібн Ях'я був проголошений новим королем Ємену, проте, після того, як стало відомо про те, що повалений король Мухаммед аль-Бадр вижив внаслідок військового перевороту, 16 жовтня принц Хасан відмовився від своїх претензій на трон і визнав аль-Бадра законним монархом країниEdgar O'Ballance. «The war in the Yemen », Archon Books (1971), p. 83.The New York Times (Oct. 17, 1962): «Yemeni Prince Is Said to Yield Claim, Accepting Ousted Imam Ahmad as Rightful Ruler »..
Примітно, що до прояснення інформації про долю поваленого імама аль-Бадра, Саудівська радіостанція «Мекка» повідомила: «100 000 єменських воїнів готові підтримати короля Хасана». У відповідь Абдалла ас-Саляль заявив: «Ми готові до війни. Якщо необхідно, ми перенесемо війну і до Саудівської Аравії».
8 жовтня 1962 року джерела єменських роялістів в Йорданії повідомили, що Ваді Ахмед аль-Сіагі попрямував до Північного Ємену, щоб приєднатися до принца ХасанаThe New York Times (Oct. 9, 1962): «Royalists Claim Gains»..
12 жовтня міністр закордонних справ «старого режиму» заявив, що сили роялістів захопили трьох радянських офіцерів, які за його твердженням, допомагали повстанцям захопити владу 27 вересняThe New York Times (Oct. 14, 1962): «YEMENI REPORTS 3 RUSSIANS SEIZED; Aide of 'Old Regime' Says Officers Were Taken Says Troops Advance Cairo Sends High Aides Government's Needs Stressed Republicans Claim a Victory»..
У середині жовтня 1962 року, за повідомленням єгипетського близькосхідного агентства, імам аль-Бадр, який отримав під час антимонархічного перевороту серйозну травму ноги, перебуває в американській лікарні в Дахрані. За повідомленням «Радіо Аммана», імам аль-Бадр надіслав йорданському королю Хусейну I послання, щоб засудити втручання Насера у внутрішні справи Ємену і звернутися до міжнародних організацій та Ліги арабських держав. З іншого боку, за повідомленням єгипетської газети «Аль Ахрам», аль-Бадр заявив, що відмовляється від будь-якої політичної діяльності. Імаму аль-Бадру довелося докласти великих зусиль, щоб отримати юридичне визнання його існування, оскільки серед членів Ліги арабських держав вісім країн вже встановили відносини з республіканським урядом, а дві Саудівська Аравія та Йорданія визнали новим королем Ємену його дядька, принца Хасана. Водночас з метою внести ще більше замішання, Єгипет поширив інформацію, що сам принц Хасан був убитий на фронті в Марібі та похований під протекторатом Лахедж.
У період Громадянської війни у Північному Ємені багато членів королівської сім'ї брали активну участь у боротьбі з республіканським урядом. Принц Хасан обіймав посаду прем'єр-міністра уряду у вигнанні (1962—1967 і 1969—1970). Віцепрем'єр-міністром роялістського уряду був принц Абдул-Рахман бін Ях'я, який був також одним із командиром роялістських силThe New York Times (Sept. 27, 1966): «YEMENI PREDICTS RENEWAL OF WAR; Royalist Leader Says Talks With Faisal Will Decide»..
Роялісти вдавалися до тактики вимотування ворога. На думку роялістських командирів, щойно вони спробують захопити Сану, то єгиптяни бомбитимуть місто. Як заявив принц Хасан "… наша нинішня тактика — оточити міста, не входячи до них. Це рятує мирне населення від значних втрат. Це продовжує війну, але не завадить нам досягти нашої кінцевої мети … "Le Monde (08 août 1963): "III. — " Le socialisme ? Quel vilain mot !… «»..
15 вересня 1964 року представник єменських роялістів у США Бушрода Говард закликав США покласти на Об'єднану Арабську Республіку відповідальність за виконання її нової угоди з Саудівською Аравією про майбутнє ЄменуThe New York Times (Sept. 16, 1964): «Yemeni Royalist Aide Asks; U.S. to Hold Cairo to Pact».. Бушрод Говард, виступаючи від імені «уряду Єменського Королівства», яке США більше не визнавали, назвав угоду «третьою та найбільш реалістичною спробою» покласти край бойовим діям у Ємені. За словами Говарда, роялісти завжди визнавали необхідність укладання перемир'я, щоб дозволити єгипетським збройним силам здійснити «гідне виведення» своїх військових частин з Ємену. Після такого відходу, додав він, роялісти були згодні на проведення плебісциту про форму правлінняPeterson J.E. «Yemen: the Search for a Modern State», (2016), p. 194.. За словами Говарда, країни, крім Саудівської Аравії й особливо США, повинні попередити Каїр, що порушення нової угоди призведе до серйозних і негайних санкцій. Причиною прохолодного ставлення Вашингтона до принца Хасана було те, що під час перебування на посаді представника Ємену в ООН він зазвичай голосував проти США і разом з радянським блокомAlexei Vassiliev. «King Faisal: Personality, Faith and Times», (2013)..
У березні 1967 року нова угода про формування антиєгипетського фронту між єменськими роялістами та дисидентами-республіканцями викликала розбіжності в рядах роялістів, хоча її схвалили провідні члени королівської сім'їThe New York Times (March 14, 1967): «YEMENI ROYALISTS WEIGH A NEW LINK; Draft Accord With Dissident Republicans Divides Them»..
У серпні 1967 року принц Хасан аль-Хусейн, командувач сил роялістів, заявив, що росіяни в єгипетській уніформі перебувають у Ємені, укомплектовуючи артилерію. Він стверджував, що вбили кількох радянських солдатів. На початку грудня, коли починалася облога Сани, роялісти стверджували, що збили капітана радянського ВПС, який летів на МіГ-17 й отримав вказівки від радянського міністерства оборони. Від отриманих ран пілот померThe New York Times (December 13, 1967).. Державний департамент США повідомив, що це твердження було «в основному правильним», хоча керівництво ЄАР та СРСР одразу його спростували. За деякими даними, радянські пілоти були швидко замінені сирійськими й іншими арабськими пілотами, включно з деякими єменськими пілотами, які проходили навчання в Радянському СоюзіThe Washington Post (February 22. 1968).Edgar O'Ballance. «The war in the Yemen », Archon Books (1971), p. 191.Dana Adams Schmidt. «Yemen; the Unknown War », Holt, Rinehart, and Winston, (1968), p. 296..
Однією з цілей радянських радників могла бути протидія спробам переговорів, які могли призвести до врегулювання роялістів; врегулювання могло лише зменшити залежність республіканців від СРСР (що справді відбулося після закінчення війни). На початку 1966 року, коли угода в Джидді була на межі розвалу, «Таймс» повідомила, що радянські радники в Ємені закликали режим не йти на компроміс з роялістамиThe Times (London) (January 26, 1966)..