Франк-Ва́льтер Штайнма́єр ( ; 5 січня 1956, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — німецький політик та державний діяч. 12-й Федеральний президент Німеччини (з 2017), міністр закордонних справ (2005—2009, 2013—2017) та віцеканцлер Німеччини (2007—2009).
Обраний на посаду Федерального президента Німеччини 12 лютого 2017 року як кандидат від панівної коаліції (ХДС/ХСС-СДП) після відмови Йоахіма Ґаука балотуватися на другий термін.Штайнмаєр обраний новим президентом Німеччини на сайті Українська правда
Підозрюється українською владою у тісних зв'язках з Путіним і РФ.
Біографія Штайнмаєр народився 5 січня 1956 року в Детмольді (земля Північний Рейн-Вестфалія) у простій сім'ї (батько — столяр, мати — робітниця фабрики).
Після закінчення гімназії у 1974 році призваний на військову службу в бундесвер. У 1976 році вступив до Університет імені Юстуса Лібіха в Гіссені, де до 1982 року вивчав спочатку юридичні, а потім і політичні науки. З 1983 по 1986 рік проходив передзахисну юридичну практику у Франкфурті-на-Майні і Гіссені. У 1986 році захистив докторську дисертацію на тему «Правове положення бездомних».
З 1986 по 1991 рік працював науковим співробітником на факультеті суспільного права й політології у Гіссенському університеті. У 1991 році був юрисконсультом з інформаційного права і політики стосовно ЗМІ в державній канцелярії Нижньої Саксонії.
З 1993 по 1994 рік керував особистим бюро тодішнього прем'єр-міністра Нижньої Саксонії Герхарда Шредера. З цього часу професійна кар'єра Штайнмаєра тісно переплелася з політичною кар'єрою Герхарда Шредера, довіреною особою якого він був всі сім років правління коаліції СДП-«Зелені».
З 1994 по 1996 рік очолив у державній канцелярії відділ політичних директив, міжвідомчої координації і планування. З 1996 по 1998 рік призначений статс-секретарем, главою державної канцелярії Нижньої Саксонії.
Після обрання Герхарда Шредера канцлером Німеччини з листопада 1998 по липень 1999 року Штайнмаєр був державним секретарем федерального уряду, уповноваженим у координації діяльності спецслужб, а з липня 1999 по листопад 2005 року також і є керівником відомства федерального канцлера.
З листопада 2005 року — міністр закордонних справ Німеччини в коаліційному уряді ХДС/ХСС-СДП.
У листопаді 2007 року затверджений віцеканцлером замість Франца Мюнтеферінга. У жовтні 2007 року до державних посад Штайнмаєра додався пост заступника голови СДП, членом якої він є з 1975 року.
Франк-Вальтер Штайнмаєр був висунутий кандидатом на пост канцлера від СДП на парламентських виборах 2009, але програв боротьбу лідерці ХДС Анґелі Меркель, після чого втратив посади в уряді. Після виборів до Бундестагу 2013 знову в рамках коаліції СДП з панівною ХДС/ХСС потрапив до уряду, де йому вдруге дістався портфель міністра закордонних справ.
У січні 2017 року, після того як федеральний президент Йоахім Гаук заявив, що за станом здоров'я не буде продовжувати термін свого президентства, Штайнмаєр залишив посаду міністра і заявив, що має намір балотуватися на місце федерального президента єдиним кандидатом від панівної коаліції.
29 жовтня Соціал-демократична партія висунула Ф.-В. Штайнмаєра кандидатом у президенти. Про це оголосив її очільник Зіґмар Ґабріель. 14 листопада його кандидатуру підтримали Християнсько-демократичний союз та Християнсько-соціальний союз, які входять до урядової коаліції. Обраний 16-м Федеральним президентом ФРН 16-м скликанням Федеральних зборів. Із 1260 делегатів (1253 дійсних голоси) отримав 931 голос.
Родина та особисте життя Штайнмаєр одружений і має дочку.
Політична позиція У червні 2016 року, під час російсько-української війни та загострення стосунків між країнами Заходу та Росією, розкритикував навчання НАТО поблизу кордону Росії, закликавши активніше вести діалог з Москвою, через що зазнав критики з боку партії Федерального канцлера Німеччини Анґели Меркель.
У квітні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення військ Росії до України, посол України в Німеччині Андрій Мельник звинуватив Штайнмаєра в тому, що він поділяє ідею Путіна про нібито «відсутність українського народу». 12 квітня Штайнмаєр хотів приїхати до Києва, але йому було відмовлено прийняти його владою України.
Див. також Формула Штайнмаєра
Примітки
Посилання
https://www.bundestag.de/abgeordnete/biografien18/S/steinmeier_frank_walter-258964