Пол Ле́онард Нью́ман (; 26 січня 1925, Клівленд, Огайо — 26 вересня 2008) — американський актор і режисер.

Життєпис

1925—1958 Ньюман народився 26 січня 1925 року в Клівленді. Батько Артур Самуїл Ньюман — єврей, мати Терезія Фецкова — словачка з Птичого (нині округ Гуменне, Словаччина). Служив на флоті, після війни отримав у спадок від батька невеликий магазин спортивних товарів. Продавши бізнес, Ньюман вступив 1947 року до школи акторської майстерності Єльського університету. Виконував свої перші ролі в телесеріалах і на Бродвеї.

Першу велику роль Ньюмана — в історичному фільмі «Срібна чаша» (1954) — не сприйняли критики, а сам актор пізніше назвав цей фільм найгіршим з усіх, знятих у 50-ті роки. Визнання прийшло 1957 року, коли він виконав роль боксера Роккі Граціано у фільмі «Хтось там нагорі любить мене».

Зйомки наступної картини Ньюмана — «Довге спекотне літо» — супроводжувалось романом з акторкою Джоан Вудворд, яка незадовго до цього отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вони одружились і відтоді стали багато зніматись удвох. А роль Ньюмана в «Довгому спекотному літі» була відмічена призом Каннського кінофестивалю.

1958—1967 У 1958 році на екрани Америки виходить «Кішка на розпеченому даху», екранізація п'єси Теннессі Вільямса. За цей фільм актор і його партнерка — Елізабет Тейлор — були висунуті на «Оскар». Хоч він не отримав премію, Ньюману вдалося закріпити свій успіх у публіки, зіграв у фільмах «З тераси» та «Вихід». Багато критиків відзначали, як грамотно він підбирав свої ролі. Великий успіх мали й наступні роботи Ньюмана — у кримінальній драмі «Шахрай» і вестерні «Хад», за що знову був номінований на «Оскар».

У 1960-ті роки Ньюман використав свій зірковий статус для проведення агітації за програму Демократичної партії США, направлену на пом'якшення расових суперечностей в Америці й, як наслідок, потрапив у скандально відомий список двадцяти персональних ворогів президента Ніксона. У цей час він знімався трохи рідше, присвячуючи свій час захопленню автоперегонами. У 1966 році з успіхом зіграв в Альфреда Гічкока в «Розірваній завісі». Тоді ж поставив для своєї дружини фільм «Речел Речел», що приніс йому «Золотий глобус» за режисуру.

1967—2008 Протягом наступних двох десятиліть Ньюман не припиняв працювати. Середина 1970-х ознаменувалась для нього співпрацею з режисером Джоном Г'юстоном. Після того, як наркотики забрали життя його сина, Ньюман став активно займатись доброчинністю, витративши на ці цілі понад 200 мільйонів доларів. 1986 року з шостої спроби виграв «Оскар» за найкращу чоловічу роль (у фільмі Мартіна Скорсезе «Колір грошей»). За рік до цього Американська академія кіномистецтва вже вручила йому почесну нагороду за видатні досягнення в кіно.

У червні 2008 року в Пола Ньюмена було виявлено рак легені, а 26 вересня 2008 року він помер у своєму домі в Вестпорті, штат Коннектикут, у віці 83 роки.

Захоплення

Захоплювався автоперегонами. Уперше узяв участь у професіональних перегонах у 1972 році. 1979 року він брав участь у знаменитих 24-годинних перегонах у Ле-Мані, фінішував другим у складі команди Porsche, в основному завдяки майстерності свого напарника.

1983 року разом з Карлом Хаасом він заснував команду «Ньюман/Хаас Рейсінг». У 1995 році 70-річний Ньюман узяв участь у 24-годинних перегонах в Дайтоні, став при цьому найстарішим гонщиком, чия команда виграла офіційну гонку.

Він був введений до Залу слави автоспорту Америки у 2024 році.

Фільмографія : «Хтось там нагорі любить мене» / (Somebody Up There Likes Me) — Роккі Граціано : «Кішка на розпеченому даху» / (Cat on a Hot Tin Roof) — Брік Полліт : «Вихід» / (Exodus) — Арі Бен Канаан : «Більярдист» / (The Hustler) — Едді Фелсон : «Пригоди молодого Хемінгуея» / (Hemingway's Adventures of a Young Man) : «Гад» / (Hud) — Гад Беннон : «Розірвана завіса» / (Torn Curtain) — професор Майкл Армстронг : «Холоднокровний Люк» / (Cool Hand Luke) — Люк Джексон : «Буч Кессіді і Санденс Кід» / (Butch Cassidy and the Sundance Kid) — Буч Кессіді : «Людина Макінтоша» / (The MacKintosh Man) — Ріардон : «Афера» / (The Sting) — Генрі «Шоу» Гондорф : «Пекло в піднебессі» / (The Towering Inferno)  — Даг Робертс : «Басейн потопельників» / (The Drowning Pool) — Лью Гарпер : «Форт Апач, Бронкс» / (Fort Apache the Bronx) — Мерфі : «Без лихого наміру» / (Absence of Malice)  — Майкл Коллін Галлахер : «Вердикт» / (The Verdict) — Френк Гальвін : «Гаррі та син» / (Harry & Son)  — Гаррі Кіч : «Колір грошей» / (The Color of Money)  — Едді Фелсон : «Товстун та Малюк» / (Fat Man and Little Boy)  — Леслі Гровз : «Містер і місіс Брідж» / (Mr. and Mrs. Bridge)  — Волтер Брідж : «Підручний Гадсакера» / (The Hudsucker Proxy)  — Сідні Дж. Массбургер : «Без дурнів» / (Nobody's Fool)  — Саллі Салліван : «Сутінки» / (Twilight)  — Гаррі Росс : «Там, де гроші» / (Where the Money Is)  — Генрі : «Проклятий шлях» / (Road to Perdition) — Джон Руні : «Тачки» / (Cars)  — Док Гадсон (голос) : «Сирник та північне світло» / (Mater and the Ghostlight)  — Док Гадсон (голос)

Примітки

Посилання Лінія продуктів Пола Ньюмана Біографія на All Movie Guide