Клепа́рів — місцевість у Шевченківському районі міста Львова, колишнє приміське село. Розташована між вулицями: Шевченка (з нижньою Городоцькою), Джерельна, Єрошенка та Варшавською; також прилягає до Кортумової Гори. Центральною віссю Клепарова є вулиця Клепарівська. Історично, центральною віссю Клепарова є вулиця Варшавська.
Історія
Клепарів відомий ще з XIII століття, коли король Данило споруджував навколо Львова укріплення для захисту від татар. На початку XV століття міщанин Андреас Кльоппер з відомої львівської родини будівничих, що споруджувала навколо Львова мури, придбав 12 ланів цих земель. У 1419 році він спорудив тут маєток Кльоппергоф (назва згодом трансформувалася у «Клепарів»). У «Географічному словнику Королівства Польського та інших країв слов'янських» стверджувалося про заснування села 1430 року. На розі сучасних вулиць Варшавської та Граничної була Клепарівська рогатка, на якій збирали мито з возів, що доставляли товари до Львова.
У 1535—1560-х роках місто викупило цей багатий маєток з гарними землями, ставками та виноградниками (в давні часи Клепарів славився вирощуванням винограду та вибілюванням полотна). Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом. Далеко за межами Львова були відомі клепарівські черехи (гібрид вишні і черешні, що зростав лише у Львові).
Окрасою вулиці Клепарівської є Будинок військових інвалідів (нинішній Львівський державний університет безпеки життєдіяльності), який звели у 1855—1863 роках за проєктом віденського архітектора Теофіла ван Гансена. У комплексі також збудували каплицю у романо-візантійських формах (нинішня церква Покрови Пресвятої Богородиці).
У XIX столітті тут (у північній частині Клепарова) збудували залізницю.
У 1892—1896 роках на розі з вулицею Золотою за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера у [Неороманський стиль[|неороманському стилі]] збудували комплекс будинків для притулку вбогих фундації брата Альберта.
У 1908 році вулицею Янівською (нинішня вулиця Шевченка) був прокладений електричний трамвай (тепер № 7).
Від 1911 року тут діяла читальна «Просвіти», для якої у 1910 році фірмою Івана Левинського зведено будівлю в стилі українського модерну, згодом значно перебудована (нинішня вулиця Сосюри, 1). Поряд будинку «Просвіти» у 1927—1934 роках архітектор Євген Нагірний за проєктом Сергія Тимошенка звів греко-католицьку церкву Святого Апостола Андрія.
У 1930-х відкрили автобусну лінію на Клепарів — одну з перших у Львові.
Згідно розпорядження Ради міністрів Польської республіки від 11 квітня 1930 рокуRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem // Dziennik Ustaw. — 1930. — nr 35. — poz. 286. — S. 591—592. та реалізації проєкту перспективного просторового розвитку «Великого Львова», який розробляли ще під керівництвом архітектора-урбаніста Ігнатія Дрекслера, у 1931 році Клепарів приєднали до Львова.
В культурі До альбому Віктора Морозова «Тільку ві Львові» входить пісня «Панна Францішка», у якій оспівані події, що відбуваються на Клепарові.
У того ж Віктора Морозова в альбомі «Серце батяра» є пісня «Зеник» — про «закутого батяра» Зеника, який жив на Клепарові.
Сакральні споруди Церква Святого Івана Хрестителя (УГКЦ) (вул. Варшавська, 33); Церква Святого Андрія (УГКЦ) (вул. Варшавська, 38); Військовий храм Стрітення Господнього (УГКЦ) (вул. Клепарівська, 30); Церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ) (вул. Клепарівська, 35).
Важливі споруди Янівський цвинтар Краківський ринок
Примітки
Джерела
Посилання