Ві́льям Го́вард Тафт (; 15 вересня 1857 — 8 березня 1930) —
Життєпис
Ранні роки Вільям Говард Тафт народився 15 рересня 1857 року в родині Альфонсо Тафта та його другої дружини Луїзи Марії Торрі Тафт. Батько Вільяма, Альфонсо, був державним діячем: спочатку він був суддею суду загальної юрисдикції Огайо, потім — Військовим міністром США, Генеральним прокурором США, послом США в Австро-Угорщині та послом США в Російській імперії. На момент народження Вільяма, Альфонсо був практикуючим юристом. Вільяму було 4 роки, коли в США розпочалась громадянська війна. В 6 років Вільям почав відвідувати школу 16-ого округу в зараз історичному районі Цинциннаті Маунт-Оберн. Хоча родина Тафтів не була релігійною, Тафт із братами змалку відвідував недільну школу при унітаріатській церкві. У 12 років він також відвідував танцювальну школу. В 1870 році Вільям почав відвідувати Вудвордську середню школу в Цинциннаті. В школі він вивчав латинську та грецьку мови, математику, історію, літературу та ораторське мистецтво. Такий навчальний план відкривав двері для вступу до коледжу. На церемонії вручення шкільних атестатів в 1874 році Тафт прочитав промову про виборчі права жінок.
Навчання в Єльському коледжі (1874—1878) В 1874 році Тафт вступив до Єльського коледжу. Тафт він так описував свій день, коли був першокурсником: «Підйом о пів на сьомій, як правило, перед сніданком переглядаю свої уроки, сніданок, проповіді, переказ, порпання в книгах до пів на одинадцятої, переказ, обід, порпання в книгах до третьої години, фізичні вправи- півгодини, навчання до п'ятої, переказ, вечеря. Тут я іноді ходжу на пошту. Потім працюю до десятої, іноді до одинадцятої…» Також першокурсник Тафт брав участь у змаганнях з боротьби з другокурсниками. На першому курсі Тафт виграв премію з математики, а на останньому — з твору. Також на першому курсі Тафт став оратором від класу.
Одним із викладачів Тафта в Єлі був Вільям Грем Самнер, відомий соціолог та філософ, а також викладач соціальних і політичних наук в Єльському коледжі. Завдяки Самнеру, Тафт, на який час став піддавати сумніву свої республіканські переконання. В коледжі Тафту подобалось не все, що доводилось вивчати. Він писав: «я не знайшов у цих прозаїчних грецьких трагедіях нічого такого цікавого й захоплюючого, як у реченнях Демосфена». Тафт також нудився на церковних проповідях.
В Єльському коледжі Тафт став членом таємного товариства «Череп і кістки». Для Тафта його членство в товаристві було дуже цінним, і впродовж життя, за нагоди, він відвідував зустрічі товариства. В коледжі Тафт написав кілька есе на політичні теми, серед яких: «Життєздатність Демократичної партії, її причини» () та «Професійно-політичні перспективи випускника коледжу» (). Тафт закінчив Єльський коледж в 1878 другим найкращим студентом класу.
Навчання в Школі права Університету Цинциннаті (1878—1880) Після закінчення Єльського коледжу, влітку 1878 року Тафт почав читати право в юридичній фірмі свого батька. Восени 1878 року Тафт почав вивчати право в Школі права Університету Цинциннаті. В ті часи, коли ще не набув популярності кейс-метод, тобто техніка навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних і бізнес-ситуацій, в Школі права навчали шляхом викладання студентам правової філософії, а практичний досвід студенти набували в юридичних фірмах. В середньому навчання тривало дві години. Оскільки час дозволяв Тафту також і працювати, він влаштувався юридичним репортером у місцеве видання Cincinatti Commercial. Його робота полягала в тому, щоб відвідувати судові засідання та писати доповіді про них. В 1880 році Тафт закінчив Школу права, та став членом адвокатської колегії Огайо. В 1881 він також покинув репортерську роботу, хоча видавник газети Мурат Голстед пропонував йому 1500 доларів США на рік, що було більше ніж середня зарплатня репортера в ті часи, і влаштувався помічником окружного прокурора округу Гамільтон в Огайо. З цієї посади почалась державна кар'єра Тафта.
Помічник окружного прокурора На посаді помічника прокурора Тафт безуспішно намагався побудувати справу проти аудитора Цинциннаті, якого окружний прокурор звинувачував у казнокрадстві: присяжні винесли вирок, що аудитор був невинуватим. Біограф Тафта Генрі Прінґл так змальовує роботу Тафта на посаді помічника окружного прокурора: «Будучи помічником прокурора в Цинциннаті в 1881 році, він добре виконував свою роботу, але не розголошував про це». Однією з гучних в масштабах Цинциннаті справ, з якими Тафту довелось мати справу, було вбивство повії Неллі Стіклі її коханцем Джозефом Пейтоном. Про цю справу писали місцеві газети. Перша спроба засудити Пейтона виявилась невдалою: склад присяжних не дійшов до одностайної думки. Тоді судове розслідування відновилось в 1881 році, коли Тафт вже був помічником окружного прокурора. Адвокатом Пейтона був Томас К. Кемпбел, який в майбутньому став впливовим республіканським політиком в Цинциннаті. Кемпбел будував захист на тому, що Пейтон був очевидно душевнохворою людиною. Присяжним аргументи Кемпбела здались більш переконливими, і Пейтона визнали невинуватим.
Директор відділу державних зборів (1882—1883) та початок політичної діяльності В січні 1882 року президент США Честер Артур запропонував Тафту посаду директора відділу державних зборів в окрузі Цинциннаті, і Тафт погодився. В біографа Тафта Прінґла викликає подив, що Тафт погодився, оскільки, ця посада мало що мала спільного з правом. Прінґл висуває версію, що Тафт погодився на цю роботу, щоб сплатити політичні борги свого батька: його завданням було наповнити відділ державних зборів людьми, лояльними президенту Артуру, замість існуючих працівників. Тафт, своєю чергою, зізнавався, що робота йому не подобалась. Він не став звільняти людей, щоб замінити їх прихильниками Артура. Замість цього він сам подав у відставку, продовжуючи перебувати на посаді до 1883 року, коли йому знайшли заміну.
В цей же час Тафт починає політичну діяльність: спочатку в інтересах свого батька, який балотувався на пост губернатора Огайо. Хоча його батько програв вибори, Вільяму Тафту це не завадило просунутись в місцевій республіканській політиці. В Тафта виходило підтримувати дружні стосунки з конкуруючими республіканськими фракціями в Цинциннаті. Наприклад, хоча він часто опонував на місцевих з'їздах республіканців Джорджу Б. Коксу, на особистісному рівні в них були гарні стосунки.
Юридична фірма Lloyd & Taft та політична діяльність Пішовши з посади директора відділу державних зборів, Тафт заснував юридичну фірму Lloyd & Taft у партнерстві з колишнім партнером його батька Гарланом Пейджем Ллойдом. За оцінкою біографа Тафта Прінґла, Тафт не досяг великих успіхів у приватній юридичній практиці. Єдиною справою в Тафтовій практиці, яка привернула суспільну увагу, був позов про наклеп проти німецькомовної цинциннатської газети Volksblatt. В цій справі Тафт та Ллойд виступали захисниками газети. Жінка на ім'я Дора Гершель вимагала від газети сплати компенсації в 20 000 доларів, за те, що газета опублікувала історію про те, що коли переслідувала пана Моріца Вєрля по підозрі в крадіжці з продуктової крамниці, його нібито знайшли в її ліжку. Тафт будував захист на тому, що газета брала інформацію від поліції, і що сталася друкарська помилка. Присяжні присудили Гершель компенсацію в 800 доларів.
Влітку 1883 року Тафт здійснив свою першу подорож до Європи, щоб відвідати свого батька, який на той момент був послом США в Австро-Угорщині. Під час цієї подорожі він відвідав Ірландію, Шотландію, Англію, а також провів три тижні у Відні, а потім завітав до Швейцарії, щоб зустрітись із другом дитинства. Повернувшись до Цинциннаті восени 1883 року, Тафт знову поринув у політичне життя. Хоча він підтримував президента Честера Артура, коли Республіканська партія вирішила висунути Джеймса Блейна кандидатом в президенти, Тафт також підтримав цей вибір та агітував за Блейна. В Цинциннаті Тафта призначили головним наглядачем за виборами. Прінґл писав, що завдання Тафта полягало в тому, щоб запобігти фальсифікаціям під час голосування, однак «запобігання фальсифікаціям на виборах в Цинциннаті в 1884 році було абсолютно неможливим. Тож Тафт задовольнився тим, що запобіг якомога більшій кількості фальсифікацій з боку демократів.»
В 1886 році Тафт одружився із Гелен Геррон, яку всі називали Неллі, дочкою цинциннатського юриста Джона Вільямсона Геррона та Гаррієт Колінз Геррон. Молода пара вирушила у європейську подорож під час свого медового місяцю: вони відвідали Францію, Англію та Шотландію.
Суддя суду загальної юрисдикції Огайо (1887—1890) В 1887 році з'явилась вакансія в суді загальної юрисдикції Огайо, оскільки діючий суддя Джадсон Гармон, який пізніше став Генеральним прокурором США, а потім — губернатором Огайо, вирішив піти у відставку та зайнятись приватною практикою. Посада судді в загальному суді юрисдикції Огайо була виборною. Однак закон передбачав, що в разі виникнення вакансії, губернатор Огайо мав право призначити суддю. Гармон рекомендував призначити на своє місце Тафта, і тодішній губернатор Огайо Джозеф Бенсон Форакер призначив Тафта суддею, із застереженням, що той мав покинути суд через рік. Проте Тафт вирішив не покидати посаду судді. Побувши на посаді 14 місяців, він взяв участь у виборах на посаду судді, та виграв їх.
Більшість справ, з якими Тафт мав справу в суді, були повсякденного характеру: формулювання в договорах, заповіти та кодекси. Верховний суд Огайо здебільшого підтверджував рішення Тафта. Іноді Верховний суд Огайо скасовував його рішення в справах, що стосувались муніципальної влади Цинциннаті. Прінґл зазначав, що Тафт не дуже поважав цинциннатську міську владу, і Прінґл висунув версію, що він тлумачив закон не на її користь.
Найбільш відомою справою судді Тафта була справа щодо спору між профспілкою каменярів та компанією-постачальником вапняку. Профспілка, Bricklayers Union № 1, бойкотувала компанію Parker Bros, тому що та відмовилась поновити на роботі працівника-члена профспілки та виплатити за нього штраф. Тоді профспілка розіслала циркуляр, в якому повідомлялось, що члени профспілки не працюватимуть на компанії, що співпрацюють з компанією Parker Bros. Такий циркуляр отримала і компанія Moores Limestone Co, яка була позивачем у даній справі. Moores Limestone Co була постачальником вапняку, і, не дивлячись на циркуляр, все ж таки продала вапняк Parker Bros. Тоді профспілка оголосила бойкот і компанії Moores Limestone Co, а також розіслала циркуляр, в якому повідомлялось, що члени профспілки не працюватимуть на компанії, які використовували матеріали Moores Limestone Co. Компанія-постачальник вапняку звернулась із позовом до суду, вимагаючи відшкодування збитків. Тафт ухвалив рішення на користь компанії, вказавши, що профспілка зловмисно завдала збитків компанії, примушуючи, а не переконуючи, її клієнтів відмовитись від співпраці з компанією. Рішення Тафта в цій справі потім використовувалось проти нього під час президентської кампанії 1907—1908 років, коли Тафт намагався стати кандидатом в президенти США від Республіканської партії США.
Початок кар'єри на федеральному рівні У липні 1889 року виникла вакансія у Верховному суді США. Прінґл писав, що Тафт тягнув за усі ниточки, щоб отримати призначення до Верховного суду, хоча й стверджував, що можливість того, що його призначать до Верховного суду була на межі фантастики. Головним прихильником призначення Тафта на посаду судді Верховного суду був губернатор Огайо Джозеф Бенсон Форакер. Однак, як писав Алфіус Мейсон, в Білому домі негативно ставились до призначення молодої людини із скромними досягненнями, тільки щоб задовольнити республіканців Огайо. Замість посади судді Верховного суду США, президент США Бенджамін Гаррісон запропонував Тафту посаду Генерального соліситора США — юриста, який представляв уряд у справах, що розглядались у Верховному суді США, і Тафт прийняв пропозицію Гаррісона.