Громадянські свободи у Сполученому Королівстві є частиною конституційного права Сполученого Королівства і мають тривалу історію становлення. Більшість вважає, що першим документом, що декларував громадянські свободи була Велика хартія вольностей 1215 року. Це знаковий документ в британській конституційній історії . Розвиток громадянських свобод активізувався в загальному та статутному праві в 17-му та 18-му століттях, зокрема з Біллем про права 1689 року . Протягом 19 століття люди робітничого класу продовжували боролися за право голосу та вступ до профспілок. Парламент відповів на ці намагання новим законодавством, починаючи з Акту про реформи 1832 року . Ставлення до виборчих прав і свобод ще більше прогресувало після Першої та Другої світових воєн. Відтоді зв’язок Сполученого Королівства з громадянськими свободами характеризується членством у Європейській конвенції з прав людини . Велика Британія через сера Девіда Максвелла-Файфа очолила розробку Конвенції, яка виражає традиційну теорію громадянських свобод. Ця концепція почала прямо застосовуватися в законодавстві Великобританії з прийняттям Закону про права людини 1998 року .
Громадянські свободи у Великій Британії почали поступово скорочуватися з кінця 20 століття. Їх скорочення в цілому виправдовувалося зверненнями до громадської безпеки та національної безпеки та було прискорено такими кризами, як атаки 11 вересня, вибухи 7/7 та пандемія COVID-19 2020 року. Пандемія призвела до введення Закону про коронавірус 2020 року, який колишній суддя Верховного суду лорд Сумпіон описав як «найбільше вторгнення в особисту свободу в історії [Великобританії]».
Відносини між правами людини та громадянськими свободами часто розглядаються як дві сторони однієї медалі. Право — це те, чого ви можете вимагати від когось, тоді як свобода — це свобода від втручання іншого у ваші передбачувані права. Проте права людини є ширшими. У численних документах по всьому світу вони включають більш змістовні моральні твердження про те, що необхідно, наприклад, для «життя, свободи та прагнення до щастя», «щоб розвивати особистість до повного потенціалу» або «захищати непорушну гідність». «Громадянські свободи», безумовно, це, але вони є чітко громадянськими і стосуються участі в суспільному житті. Як пише професор Конор Гірті ,Громадянські свободи — це інша назва політичних свобод, які ми повинні мати для всіх, якщо можна сказати про нас, що ми живемо в суспільстві, яке дотримується принципу представницького, або демократичного, правлінняConor Gearty, Civil Liberties (2007) Clarendon Law Series, Oxford University Press, p.1.Іншими словами, громадянські свободи — це «права» або «свободи», які лежать в основі демократії. Зазвичай це означає право голосу, право на життя, заборону катувань, особисту безпеку, право на особисту свободу та належну судову процедуру, свободу вираження поглядів і свободу асоціаційAlan Gewirth, Human Rights: Essays on Justification and Applications (1982).
Передумови
Велика хартія вольностей (1215 р.) підтримувала те, що стало наказом habeas corpus, судом своїх однолітків, представництвом знаті для оподаткування та забороною покарання заднім числом. Справа про проголошення (1610 р.) постановила, що «король своєю прокламацією чи іншими способами не може змінити жодної частини загального права, чи закону, чи звичаїв королівства» і що «король не має прерогатив, крім того, що йому дозволяє закон країни». Справа доктора Бонема (1610), вирішив, що «у багатьох випадках загальне право буде контролювати акти парламенту». Можливо, це вплинуло на справу Марбері проти Медісона (1803), яка призвела до судового перегляду в Сполучених Штатах. Петиція про право (1628) встановила незаконність оподаткування без згоди парламенту та заборонила довільне ув'язнення"Charles I and the Petition of Right". UK Parliament.. Закон Habeas Corpus 1679 року захищав особисту свободу від незаконного ув’язнення з правом оскарження. Білль про права 1689 р., Закон про вимоги прав 1689 р. стверджували певні права парламенту та особи та обмежували владу монарха — результат Славетної революції. Другий трактат про представницьке правління (1689) викладає ідеї Джона Локка щодо більш цивілізованого суспільства, заснованого на природних правах і теорії контракту.
Просвітництво
Ashby v White (1703) 1 Sm LC (13th Edn) 253, у право голосу не може втручатися державний службовець. Armory v Delamirie (1722) K.B., 1 Strange 505, 93 ER 664, право на майно, яке ви знайдете. Entick v Carrington (1765), право проти свавільного обшуку та конфіскації; Лорд Кемден, майже дослівно цитуючи Джона Локка, стверджував, що людина увійшла в суспільство, щоб забезпечити свою «власність» (життя, свободи та маєтки). Його принцип полягав у тому, що особа може робити все, що не заборонено законом, а держава – лише те, що дозволено законом. R v Knowles, ex parte Somersett (1772) 20 State Tr 1; (1772) Лоффт 1, скасування рабства, оскільки «повітря Англії вже давно було надто чистим для раба, і кожна людина вільна, хто ним дихає». Однак це нічого не дало для колоній. Судові процеси над Джоном Вілксом.
Демократія
Закон про работоргівлю 1807 року скасував работоргівлю в Британській імперії після парламентської кампанії під проводом Вільяма Вілберфорса. Закон про допомогу римо-католикам 1829 року відновив громадянські права католиків. Закон про Велику реформу 1832 року надав виборчі права трохи більшій кількості власників , раціоналізував систему округів . Закон про скасування рабства 1833 року скасував рабство по всій Британській імперії. Берд проти Джонса (1845) 7 QB 742, право на свободу, свободу пересування . Другий закон про реформу 1867 року послабив майновий ценз, поширив виборче право приблизно на третину чоловіків. Закон про змову та захист власності 1875 року декриміналізував діяльність профспілок (свобода асоціацій). Бітті проти Гіллбенкса (1882) 9 QBD 308, Армія порятунку хотіла провести кампанію проти алкоголю за допомогою духового оркестру у Вестон-сьюпер-Мер. Місцеві пивовари сформували так звану «скелетну армію», погрожували зірвати марш силою. Поліція, побоюючись за громадський порядок, наказала Армії порятунку скасувати це, але вони пішли вперед. Тоді міліція їх змусила, розігнавши духовий оркестр. Поле J у Високому суді постановило, що поліція не мала права це робити. Армія порятунку об'єднувалася «для релігійних вправ між собою та для релігійного відродження». Ніхто не міг «сказати, що таке зібрання [є] саме по собі незаконним». Зупинити марш було б все одно, що сказати, «що людину можна засудити за вчинення законного вчинку — для такої пропозиції немає повноважень» (1882) 9 QBD 308, 313-4; Compare now, Hammond v Director of Public Prosecutions EWHC 69 (Admin), where a homophobic preacher in Bournemouth was arrested for breach of peace after people started pushing and throwing water over him; and Redmond-Bate v Director of Public Prosecutions Crim Law Rev, where Fundamentalist Christians preaching on Cathedral steps, attracting 100 stirred up people were removed for "breach of the peace". Sedley LJ held that in contravention to Art.11 ECHR and Beatty. Третій Акт про реформу в 1884 році та Закон про перерозподіл місць наступного року поширили ті самі вимоги до голосування в містах на сільську місцевість і встановили сучасний одномандатний виборчий округ як звичайну модель представництва в парламенті. Закон про торговельні суперечки 1906 року скасував відповідальність за страйк профспілок після того, як Палата лордів у серії справ винайшла способи збанкрутувати профспілки за будь-які діїsee, Taff Vale case, Quinn v Leatham and South Wales Mines; the first of these was the direct cause for the formation of the Labour Party: to lobby for its reversal.. Nairn проти Університетського суду університету Сент-Ендрюса, (1907) 15 SLT 471, 473, за лордом Маклареном, «принципом неписаного конституційного права цієї країни є те, що лише чоловіки мають право брати участь у виборах представників до парламенту». Об’єднане товариство залізничних службовців проти Осборна AC 87, за лордом Шоу та лордом Джеймсом, будь-які внески профспілок членам парламенту були «неконституційними та незаконними»Although clearly these cases are anachronistic to the highest degree and moribundly conservative, political donations by unions and business alike; see for instance the Companies Act 2006 ss.362-379.. Скасовано Законом про профспілки 1913 року. Закон про народне представництво 1918 року дозволяв загальне виборче право для чоловіків старше 21 року та право голосу для жінок старше 30 років. Акт про народне представництво 1928 року, загальне виборче право понад 21. Ліверсідж проти Андерсона AC 206. Crofter Hand Woven Harris Tweed v Veitch AC 435, право на ведення колективних переговорів.
Після Другої світової війни
Європейська конвенція з прав людини була розроблена сером Девідом Максвеллом-Файфом, який на той час очолював юридичний та адміністративний відділ Ради Європи. Клемент Еттлі приєднався до Конвенції у 1950 році. Британська імперія почала надавати незалежність усім своїм колоніям від Індії, Африки до Тихого океану. Останній випадок смертної кари у Великій Британії був виконаний у 1964 році. Вона була офіційно скасована відповідно до Закону про права людини 1998 року. Гарольд Вільсон дозволив подавати індивідуальні петиції до Страсбурга в 1968 році. Голдер проти Сполученого Королівства 1 EHRR 524, перша справа, що надійшла до Європейського суду з прав людини: ув'язнений, якому було відмовлено в наданні адвоката для подання (ймовірно, безпідставного) позову про наклеп проти охоронця, був визнаний таким, що порушив своє право на справедливий судовий розгляд відповідно до ст. 6 ЄКПЛ. Доступ до адвоката і суду був визнаний необхідним елементом права на справедливий судовий розгляд, оскільки в іншому випадку країни могли б скасувати суди і не порушувати права. Ahmad v Inner London Education Authority QB 38, справа стосувалася права на свободу віросповідання відповідно до ст. 9 ЄКПЛ, а також того, чи може мусульманин брати оплачуваний вихідний по п'ятницях, щоб піти і поклонитися в місцевій мечеті. Його справа була відхилена як Апеляційним судом, так і Комісією в Страсбурзі. Але перед тим, як справа потрапила до Європи, Лорд Деннінг М.Р. сказав знамениту фразу щодо Конвенції:«Ми зробимо все можливе, щоб наші рішення відповідали їй. Але вона виписана в таких розпливчастих термінах, що може бути використана для всіляких необґрунтованих претензій і спровокувати всілякі судові розгляди. Як це часто буває з високими принципами, їх треба спускати з небес на землю. Вони повинні застосовуватися в повсякденному світі». The Sunday Times проти Сполученого Королівства (1979-80) 2 EHRR 245. Генеральний прокурор отримав судову заборону на публікацію в газеті The Sunday Times статті, що описує історію тестування, виробництва і збуту препарату талідоміду компанією The Distillers Company, на тій підставі, що вона може зашкодити судовому процесу, який триває між компанією Distillers і батьками дітей, які страждають від вроджених дефектів, викликаних застосуванням цього препарату. Європейський суд з прав людини 11 голосами проти 9 постановив, що судова заборона порушує право газети на свободу вираження поглядів відповідно до ст. 10 ЄКПЛ. У відповідь на це рішення парламент Великобританії прийняв Закон про неповагу до суду 1981 року.
1980-ті роки
Закон про поліцію та кримінальні докази 1984 року дозволив чотириденне затримання без суду (раніше було 24 години). CCSU v Minister for the Civil Service AC 374, де Маргарет Тетчер (також міністр цивільної служби) заборонила членам GCHQ вступати до профспілок. Палата лордів постановила, що королівська прерогатива підлягає судовому контролю. Заборона профспілок належала до компетенції міністра.