Кластерна політика — це система стратегічних, організаційних та інституційних заходів, спрямованих на підтримку створення, розвитку та ефективного функціонування кластерів. Така політика реалізується на національному, регіональному або місцевому рівнях і є важливим інструментом економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу економіки.
Мета та завдання Кластерна політика ґрунтується на концепції кластерів — географічно сконцентрованих груп взаємопов'язаних підприємств, науково-дослідних установ, навчальних закладів, органів влади та інших організацій, які взаємодіють між собою з метою посилення спільних конкурентних переваг.
Основні цілі кластерної політики:
підтримка інноваційної діяльності; підвищення продуктивності та конкурентоспроможності підприємств; розвиток малого і середнього бізнесу; стимулювання співпраці між бізнесом, наукою та освітою; сприяння регіональному розвитку. підвищення конкурентоспроможності економіки; зменшення регіональних диспропорцій У межах кластерної політики застосовуються такі інструменти:
фінансова підтримка (гранти, субсидії, податкові стимули); розвиток інфраструктури (створення індустріальних парків, технопарків, інноваційних хабів); інституційна підтримка (створення кластерних агентств, центрів компетенцій); освітні програми та наукові ініціативи (підготовка кадрів, трансфер технологій); сприяння участі кластерів у міжнародній співпраці.
Приклади кластерної політики у світі
Європейський Союз активно впроваджує кластерну політику через програми COSME, Horizon Europe та Smart Specialisation. Німеччина реалізує програму go-cluster та має численні галузеві кластери на регіональному рівні. США використовують інструменти підтримки кластерів через Economic Development Administration. Південна Корея відома своїми технопарками й інноваційними кластерами, які сприяли розвитку ІТ та електроніки.
Кластерна політика в Європейському Союзі Європейський Союз активно підтримує розвиток кластерів як інструмент реалізації регіональної та інноваційної політики. В межах програм Horizon Europe, COSME, Європейської платформи співпраці кластерів (ECCP) реалізуються проєкти, спрямовані на транснаціональну кластерну співпрацю та цифровізацію економіки.
Кластерна політика в Україні В Україні кластерна політика розвивається з початку 2000-х років, однак активізація відбулася після 2014 року в межах процесів децентралізації та євроінтеграції. У 2021 році Міністерство економіки України представило Стратегію розвитку індустріальних парків і кластерів, а також започаткувало створення національної кластерної мережі. Приклади діючих кластерів — IT Cluster Lviv, Кластер легкої промисловості у Хмельницькому, Агропромисловий кластер «Слобожанщина».
Обґрунтування значущості Кластерна політика є однією з провідних сучасних парадигм економічного розвитку, що визнається Європейською комісією, Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECD), Світовим банком та іншими міжнародними інституціями. У науковій літературі, зокрема працях М. Портера, кластерна політика розглядається як ключовий інструмент інноваційної та регіональної політики. Її значущість підтверджується впровадженням у політику багатьох країн, а також включенням у стратегічні документи України. Тема широко висвітлена в академічних дослідженнях, міжнародних звітах та офіційних документах.
Критика та виклики Кластерна політика потребує зваженого підходу, оскільки її успіх залежить від: ефективної міжсекторальної співпраці; наявності інституційної спроможності; належного фінансування; адаптації до потреб конкретного регіону чи галузі.
Див. також
Кластер (економіка) Інноваційна політика Промислова політика Регіональна політика
Примітки
Джерела
Porter, M. E. (1998). Clusters and the New Economics of Competition. Harvard Business Review. European Cluster Collaboration Platform— https://clustercollaboration.eu Міністерство економіки України. Стратегія розвитку кластерів. www.me.gov.ua Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations. Free Press, 1990. European Commission. Smart Guide to Cluster Policy, 2016. OECD. Clusters and Innovation: The Role of Government Policy, 2007. Кабінет Міністрів України. Національна економічна стратегія до 2030 року.