Поль Леото (Paul Léautaud; нар. 18 січня 1872 — пом. 22 лютого 1956) — французький письменник, літературний і театральний критик, який співпрацював з часописом Mercure de France. Свої часто в'їдливі рецензії підписував псевдонімом Моріс Буассар.
Біографія Народився в Парижі. Мати, оперна співачка, покинула його невдовзі після народження, батько Фірмен Леото взяв його на виховання. Обоє жили в будинку № 13, а згодом № 21 на вулиці Мучеників у Курбевуа. «У той час мій батько щоранку, перед обідом, спускався до кав'ярні. У нього було тринадцять собак. Він йшов вулицею Мучеників зі своїми собаками і тримав у руці батіг, який не використовував для собак».
Леото зацікавився «Комеді-Франсез» і ходив по коридорах і за лаштунками театру. Його батько одружився вдруге і народив ще одного сина Моріса.
Леото навчався в муніципальній школі Курбевуа, де познайомився з Адольфом ван Бевером. У 1887 році, у віці 18 років, Поль Леото покинув школу і почав працювати в Парижі. Він виконував різні випадкові роботи і вважався покірним і слухняним юнаком. Він повертався додому ввечері; його зарплату утримував батько.
У 1890 році, у віці 18 років, він покинув Курбевуа і переїхав до Парижа. Там він жив з різних робіт. «Протягом восьми років я обідав і вечеряв сиром за чотири пенні, шматком хліба, склянкою води і трохи кави. Про бідність я не думав, я ніколи не страждав». 1894 року він розпочав навчання на клерка в адвокатській конторі «Барберон» на набережній Вольтера, 17; з 1902 по 1907 рік займався ліквідацією маєтків у судового адміністратора М. Лемаркі, на вулиці Луї-ле-Гран. Саме в цей період він розвинув свою схильність до написання листів.
Довгими вечорами Леото читав твори Барреса, Ренана, Тена, Дідро, Вольтера і Стендаля, які стали для нього відкриттям. «Я вчився сам, без будь-кого, без правил, без довільних настанов, всьому тому, що мені подобалося, що мене спокушало, що відповідало природі мого розуму (ми не вчимося тому, що подобається)». 1895 року він приніс до часопусу Mercure de France свою поему «Елегія», написану у тогочасному символістському стилі; редактор Альфред Валлетт погодився опублікувати її у вересневому числі журналу.
Твори
1900: Poètes d'Aujourd'hui [1880-1900], morceaux choisis accompagnés de notes biographiques et d'un essai de bibliographie з Адольфом ван Бевером, Mercure de France 1903: Le Petit Ami Société du Mercure de France 1926: Le Théâtre de Maurice Boissard : 1907—1923 1928: Passe-Temps, Mercure de France 1942: Retrouvées (Imprimerie de Jacques Haumont, Париж) 1943: Le Théâtre de Maurice Boissard — 1907—1923 — з доповненням 1945: Marly-le-Roy et environs, Éditions du Bélier 1951: Entretiens avec Robert Mallet, Gallimard 1954—1966: Journal littéraire 19 томів 1956: In Memoriam 1956: Lettres à ma mère, Mercure de France 1956: Le Fléau. Journal particulier 1917—1930, Mercure de France 1958: Любов 1958: Le Théâtre de Maurice Boissard : 1915—1941 (том 2) 1959: Bestiaire, Grasset 1963: Поезії 1964: Le Petit ouvrage inachevé 1966: Lettres à Marie Dormoy, Éditions Albin Michel, réimprimé en 1988. 1968: Journal littéraire, Choix par Pascal Pia et Maurice Guyot 1986: Journal particulier 1933, présenté par Edith Silve, Mercure de France 2001: Листування Поля Леото. Том 1, 1878—1928 recueillie par Marie Dormoy 2001: Листування Поля Леото. Том 2, 1929—1956 recueillie par Marie Dormoy 2004: Chronique poétique, Éditions Sigalla 2012: Journal particulier 1935, представлений Едіт Сільве, Mercure de France
Примітки
Література
Посилання