Уряд Тадеуша Мазовецького — польський уряд під керівництвом прем'єр-міністра Тадеуша Мазовецького, призначеного на цю посаду президентом Польщі 24 серпня 1989 року після того, як Сейм відхилив комуністичний уряд Чеслава Кіщака. Одержав обов'язковий вотум довіри від Сейму 12 вересня 1989 року.

Прийшов до влади після парламентських виборів 1989 року.

Подав у відставку 25 листопада 1990 року. Сейм прийняв відставку прем'єр-міністра 14 грудня, хоча він продовжував виконувати свої обов'язки до формування уряду Яна Кшиштофа Белецького 4 січня 1991 року.

Маючи у своєму складі більшість міністрів, підтриманих профспілкою «Солідарність», це був перший уряд у Польщі та будь-якій іншій східноєвропейській державі з кінця 1940-х років, у якому не панували комуністи та їхні попутники.

Історія Домовленості Круглого столу, підписані у квітні 1989 року між представниками владущої комуністичної ПОРП та опозиційної профспілки «Солідарність», спочатку не передбачали створення уряду з боку «Солідарності». У вільних виборах брали б участь тільки близько 35% Сейму разом з усім Сенатом, що дало б, вочевидь, гарантовану більшість для формування уряду Патріотичному руху за національне відродження, де панували комуністи.

Однак на підсумкових виборах у червні кандидати, яких підтримувала «Солідарність», здобули всі місця в Сеймі та всі, крім одного, в Сенаті. Ця перемога прискорила розпад комуністичної коаліції. У липневій статті під назвою «Ваш президент, наш прем'єр-міністр» провідний діяч «Солідарності» Адам Міхнік запропонував велику коаліцію між «Солідарністю» та реформістськими елементами режиму в обмін на підтримку першою обрання президентом лідера комуністів Войцеха Ярузельського.Piotr Wróbel, Rebuilding Democracy in Poland, 1989-2004, in .

19 липня Ярузельського обрали президентом, а він доручив міністру внутрішніх справ генералові Чеславу Кіщаку очолити уряд, маючи намір надати «Солідарності» кілька символічних посад. Однак лідер «Солідарності» Лех Валенса розпочав переговори з давніми партіями-сателітами ПОРП, Демократичною партією та Об'єднаною народною партією, багато членів яких були в боргу перед «Солідарністю» за підтримку їх у другому турі виборів. 17 серпня 1989 року Валенса, Роман Малиновський і Єжи Юзвяк оголосили, що «Солідарність» утворила коаліцію з Об'єднаною народною партією і Демократичною партією, керуючи більшістю в Сеймі. Це позбавило Кіщака можливості сформувати уряд, і він пішов у відставку.

Тоді президент Ярузельський погодився призначити прем'єр-міністром члена «Солідарності». Валенса запропонував як потенційних кандидатів Тадеуша Мазовецького, Броніслава Геремека та Яцека Куроня, і партнери по коаліції погодилися на першого з трьох. 19 серпня Ярузельський висунув Мазовецького прем'єр-міністром, а 24 серпня його на цю посаду обрав Сейм. 12 вересня 402 голосами «за» було затверджено весь уряд, при цьому не було жодного «проти», а 13 утрималися. Це був перший уряд у Східній Європі з 1948 року з некомуністичною більшістю, і його призначення стало віхою на шляху падіння комунізму в інших країнах регіону.

Рада Міністрів Тадеуша Мазовецького (1989—1991) +Члени урядуПосадаІм'я і прізвищеПартійність на початкуПартійність наприкінціВступ на посаду Звільнення Голова Ради МіністрівТадеуш МазовецькийНезалежний (Громадянський комітет «Солідарність»)ДУ24 серпня 19894 січня 1991Віцепрем'єрМіністр фінансівЛешек БальцеровичНезалежний (ГК «Солідарність»)12 вересня 198912 січня 1991Міністр сільського господарства та харчової промисловостіЧеслав ЯницькийОСППСП12 вересня 19896 липня 1990Мечислав СтельмахНезалежний6 липня 199014 вересня 1990Януш БилінськийНезалежний (ГК «Солідарність»)14 вересня 199012 січня 1991Віцепрем'єрМіністр-начальник Управління науково-технічного прогресу та впровадженняЯн ЯновськийДП12 вересня 198912 січня 1991Міністр внутрішніх справЧеслав КіщакПОРПНезалежний12 вересня 19896 липня 1990Кшиштоф КозловськийНезалежний (ГК «Солідарність»)6 липня 199012 січня 1991Міністр закордонних справКшиштоф СкубішевськийНезалежний12 вересня 198912 січня 1991Міністр національної оборониФлоріан СівіцькийПОРПНезалежний12 вересня 19896 липня 1990Пйотр КолодзейчикНезалежний 6 липня 199012 січня 1991Міністр-керівник апарату Ради міністрівЯцек АмбросякНезалежний (ГК «Солідарність»)ДУ12 вересня 198912 січня 1991Міністр без портфеляАртур БалажНезалежний (ГК «Солідарність»)12 вересня 198912 січня 1991Міністр юстиціїОлександр БентковськийОСППСП12 вересня 198912 січня 1991Міністр культури й мистецтваІзабелла ЦивінськаНезалежний (ГК «Солідарність»)12 вересня 198912 січня 1991Міністр, член уряду (з роботи з політичними організаціями та об'єднаннями)Олександр ГальНезалежний (ГК «Солідарність»)ФДП12 вересня 198912 січня 1991Міністр довкілля і природних ресурсівБроніслав КамінськийОСППСП12 вересня 198912 січня 1991Міністр охорони здоров'я і соціального захистуАнджей Косиняк-КамишОСППСП12 вересня 198912 січня 1991Міністр зв'язку (без портфеля до 20 грудня 1989)Марек КухарськийДП12 вересня 198914 вересня 1990Єжи СлезакДП14 вересня 199012 січня 1991Міністр праці та соціальної політикиЯцек КуроньНезалежний (ГК «Солідарність»)ГРзДД12 вересня 198912 січня 1991Міністр внутрішнього ринкуОлександр МацкевичДП12 вересня 198912 січня 1991Міністр-начальник Центрального планового управлінняЄжи ОсятинськийНезалежний (ГК «Солідарність»)ГРзДД12 вересня 198912 січня 1991Міністр планування і будівництваОлександр ПашинськийНезалежний (ГК «Солідарність»)ДУ12 вересня 198912 січня 1991Міністр освітиГенрик СамсоновичНезалежний (ГК «Солідарність»)12 вересня 198912 січня 1991Міністр промисловостіТадеуш СирийчикНезалежний (ГК «Солідарність»)ФДП12 вересня 198912 січня 1991Міністр економічного співробітництва з зарубіжними країнамиМарцін СвенцицькийПОРПДУ12 вересня 198912 січня 1991Міністр без портфеляВітольд Тшецяковський Незалежний (ГК «Солідарність»)ДУ12 вересня 198912 січня 1991Міністр транспорту та морського господарстваФранцишек ВельондекПОРПСДРП12 вересня 19896 липня 1990Еварист ВалігурськийНезалежний (ГК «Солідарність»)6 липня 199012 січня 1991Міністр приватизаціїВальдемар КучинськийНезалежний (ГК «Солідарність»)12 вересня 198912 січня 1991

Примітки

Посилання