«Всі мої ключі і Ґайя» — книжкова дилогія в жанрі фентезі української письменниці Наталії Матолінець. Перша частина «Всі мої ключі і Ґайя» була видана 2022 року, наступна, «Вогонь Півночі», у 2024 році (перший наклад було знищено внаслідок російської атаки на друкарню «Фактор-Друк»1. Наклади яких книжок було втрачено внаслідок удару по друкарні vivat.com.ua. Vivat. Архів оригіналу за 30 травня 2024 р. Процитовано 10 травня 2025.).

Світ

Події розгортаються у світі чаклунів, що творять магію завдяки спеціальним Ключам, котрі до себе прив’язують і дають тим імена. Від людей маги переховуються через похмуре минуле, що важко позначилося на нинішньому їх становищі. Колись світ був цілісний і поділявся на дві частини — одна з них, Екваторіальний Альянс, загадково зникла чотириста років тому й відтоді не поновлювала зв’язку з рештою чаклунської спільноти.

Є три великі роди — С, Р і М, або ж Стаарди, Рейнардіни і Манвести (вважається поганим тоном повністю згадувати їхні прізвища), чиї сфери впливу розподілені країнами та над меншими родами. Великі пропонують тим протекцію й підтримку взаєм на вірність, хоча в сучасні часи це радше формальні зобов’язання. Осередки сил: С — Скандія, Р — Тоскарді, М — Брітейн. Запоруками впливу великих є достатня кількість Ключів, наявність місця, найчастіше резиденції, з накопиченими чарами та розгалужені родинні зв’язки, що гарантують додаткове зміцнення відносин з іншими родами та спадкоємців.

Чаклуни вірять у духів стихій, Пітьми та Хаосу. Перші — Води, Землі, Вогню і Повітря, уважаються покровителями народжених у їхні дні магів (наприклад, 21 червня — в день Духа Вогню, або 17 грудня — Води), є традиції підбирати імена з відповідним “стихійним” значенням (головного героя звати Іґніс, що в перекладі з латини означає “вогняний”). Пітьма — збірне місце-уособлення мук та забуття, звідки неможливо повернутися. Також чародії дотримуються думки, що по смерті потрапляють за Край Світу, місце блаженства.

Особливість світу — Декорації. Це своєрідний його виворіт, інший бік, де активніше вивільняються чари і порушений плин часу. Там або ведуть бої, недозволені в звичайному світі, або проживають злочинці й підозрілі особи. Є підтип Декорацій — Дзеркала; їхня природа нез’ясована — або це ідентичні відображення реальності, або портали до інших світів. Їхня визначальна риса це копіювання реальних місць та осіб, хоча все, що там трапляється, несправжнє.

Ключі в магів також різні:

- головні — виконують більшість чарівних функцій (вказують напрямок, дають поради в стресових ситуаціях, передчувають загрозу);

- кровопивці — надзвичайно сильні, проте вимагають крові за допомогу і виснажують власника;

- стихійні — управляють чотирма основними стихіями;

- функціональні — Ключі, що застосовуються з єдиною метою — Ліхтарі, Карти (проводять до прив’язаної особи), Ручки (засіб зв’язку) тощо;

- легенди — особливі, рідкісні Ключі з цікавими властивостями, володіння ними престижне і підвищує статус власника;

- темні — руйнівні, що, на відміну від інших Ключів, самі обирають власника і кровно успадковуються від батьків до дітей чи найближчих родичів; їхнє використання як небезпечних знарядь, що безпосередньо проводять до Пітьми, заборонене в реальному світі.

Будь-який Ключ постійного використання мусить мати ім’я. Перші екземпляри видають у День вступу — коли чарівник досягає віку, зручного для початку магічного навчання (бажано у ранньому дитинстві), в наборі будуть щонайменше головний, кровопивця і стихійник, яким чародій обирає ймення та встановлює Зв’язок, що дозволяє вільне використання Ключів. Зв’язок із людьми неможливий.

Існує вірування про так званий Абсолют — чудодійний могутній Ключ, здатен обдарувати владою й багатствами, проте досі його не роздобули, а тому більшість сприймає це за легенду.

У чаклунів найбільш цінується сила та влада, на чому тримаються великі роди. Плекають повагу до старших, особливо батьків — навіть існує закляття старшої крові, що фізично не дозволяє піднімати руку на “рідну кров”, “кров, що тебе породила”, хоча воно слабшає, що старші/дальші родичі (тому вже є шанс виступати проти дідів/бабів і дядьків/тіток). Прийнято дотримуватись традицій, часто старомодних і жорстоких — зокрема укладати ранні шлюби, відлучати окремих родичів від спадку чи родової сили або влаштовувати дуелі честі. Це одна з причин ізольованості чарівників — задля підтримки таких традицій.

Є різноманітні чаклунські організації:

- Комісія магів — головний суспільно-керівний орган, що видає закони, постанови і стежить за їх дотриманням, активно співпрацює з родами та контролює використання чарів;

- Мисливці — неупорядкована спільнота найманців, що виконують “брудні” доручення, прислуговують великим родам та беруться за приватні замовлення;

- Архіваріуси — хранителі архівів з чаклунською історією, їхні повноваження лежать на роду Меріарів зі Скандії, пристановище в родинному замку коло міста Мер;

- Гільдія ключників — майже винищена людьми в давнину, відповідальна за майстрування нових Ключів і своєчасні послуги щодо вживаних/тих, що використовуються. Через втрату знань про ремесло малоактивна і нечисельна.

Географію чаклунського світу складають різні країни, зі згаданих (не враховуючи тих, що в Екваторіальному Альянсі):

- Скандія — пристановище великих С, найбільша з усіх країн, розташована на півночі;

- Норвені — межує зі Скандією на заході тієї;

- Тоскарді (столиця — Ламанна) — південна держава, підпорядкована роду Р;

- Порте - сусідня з Тоскарді країна;

- Сарманна — колись становила із Тоскарді єдину державу, що наразі розпалася; осередок революційних сил, зацікавлених у відновленні панування Екваторіального Альянсу й підпорядкування йому;

- Таль-Анн — сусідня із Сарманною країна;

- Поланна, Моледан, Ромейн — країни, розташовані близько до півдня, особливі відсутністю значного скупчення чаклунських родів чи чаклунів загалом через тривале господарювання на цих територіях кровопивць;

- Богемія — держава-сусідка Асторії;

- Тьєрія (столиця — Тьєррі) — нейтральна територія під владою роду Амріарі, виступає як посередник в більшості магічних питань;

- Асторія — тут розташований головний офіс Комісії магів;

- Брітейн (столиця — Лонді) — острівна держава під владою великих М;

- Арміндейл — королівство на островах Брітейну, формально незалежне, але також підпорядковане роду Манвестів.

Головні герої

Ґайя — дівчина з пошкодженою пам’яттю, супутниця Іґніса та хранителька Абсолюту.

Іґніс Еміліуш С — молодший спадкоємець великого роду Стаардів, вогняний маг, супутник і помічник Ґайї.

Стрей Брітейн С — старший брат Іґніса, “найкращий маг століття”.

Селеста Летта С — молодша сестра Стрея та Іґніса, майбутня хранителька Ашера.

Ленн Фаб’єн Меріар — молодший Архіваріус, союзник Іґніса й поборник примирення між людьми й чаклунами.

Лінн Фабіан Меріар — брат-близнюк Ленна, звичайна людина, змушений переховуватись від потенційної уваги.

Марк Аллонсі Р — спадкоємець роду Рейнардінів.

Марта Анна Капаль — королева кровопивць Ромейну, Моледану й Поланни, супутниця Стрея.

Торі Ньєрд — ключниця-сирота з Екваторіального Альянсу, водяна чаклунка.

Синопсис

Чарівник Іґніс Еміліуш С губить неназваний магічний Ключ, який згодом опиняється в Ґайї, загадкової дівчини — вона прив’язує його до себе й нарікає Іфраном, та виявляється: це міфічний Абсолют, за яким розгортається полювання. Разом Ґайя й Іґніс вирушають у втечу, не лише задля порятунку, а й тому, що дівчині необхідні увага та небезпека, інакше вона страждає від невідомої хвороби. Так починається подорож головних героїв, впродовж якої потроху вони дізнаються таємниці Абсолюту й минулого Ґайї, якого та не пам’ятає.

«Всі мої ключі і Ґайя»

«Не відчиняй незнайомих Дверей» — радить Кодекс чаклунів. Іґніса Еміліуша це завжди влаштовувало: попри талант до магії та благословення Духа Вогню, він тримався якнайдалі від гризот трьох великих родів і уникав Декорацій, зворотного боку реальності.

Та зустріч із Ґайєю вирвала його з буднів і кинула в неспинну мандрівку, сповнену відкриттів. Адже світ — небезпечний і неймовірний, Ґайя — таємнича та ще й пов’язана з одним із магічних Ключів Іґніса і давньою легендою, через яку чаклунська спільнота втратила спокій. Тепер магові доведеться згадати, що він — лорд із могутньої родини, і поміж загрозами, втечами та раптовими альянсами вловити смак життя. Бо поряд – людина, в якої дуже багато планів. І за кожними з чаклунських Дверей чекає новий поворот.

анотація «Всіх моїх ключів і Ґайї»

Дівчина Ґайя, не пригадуючи хто вона, отямлюється невідь-де — голоси довкола висновують план її порятунку неясно од чого і обіцяють допомогу. Тим часом 21 червня X086 року народжується хлопчик; наступного дня мати, Самаела Кайт Ар’рін, знайомиться з родичем чоловіка, котрий радить малому вогняне ім’я — Іґніс.

Через двадцять один рік вже дорослий Іґніс губить неназваного Ключа і в його пошуках натикається на Ґайю. Ключ виявляється у неї, однак віддавати вона його не збирається, натомість встановлює магічний Зв’язок, хоча не мала б, як людина, і називає Іфраном. У власні Декорації їх обох затягує двоюрідний брат Іґніса Сетеон та вимагає лишити йому людину — мовляв, у неї в руках містичний Абсолют. Іґніс пробує відібрати Ключа, вбивши Ґайю, та несподівана часова петля щоразу нівелює його спроби, і зрештою він навпаки її рятує та витягує з Декорацій. Назовні Ґайя просить допомогти та вимагає клятви у відданості; Іґніс дає згоду.

Відвівши дівчину до свого дому, разом з батьком він намагається розгадати, як Ґайї вдалося встановити Зв’язок з Ключем. Наступного ранку в будинок вриваються Мисливці та, як і Сетеон, під приводом, що Ґайя володіє Абсолютом, вимагають її здати. Зчиняється бійка, один з нападників гине, і на сплеск магічної енергії прибуває Комісія. Очільник, Косіу, пропонує зам’яти справу (оскільки Мисливця вбила Самаела, власниця темного Ашера) взамін на вирішення проблеми з Іґнісовим Ключем, або ж Безіменним. Розуміючи, що для Ґайї це значить смерть, вони удвох тікають, одначе несподівано провалюються в Пітьму. Там Іґніса переслідує голос, хоча все таки не вбиває, наполягаючи на його “цінності”. Отямившись, Іґніс виявляє — вони із Ґайєю в Декораціях, та на місцевому ринку прочиняє Двері виходу.

В реальності вони доїжджають до Форрі неподалік Мера, міста-осередку роду Меріарів-Архіваріусів. Черговий Мисливець встряє в бій з Іґнісом та програє, а тоді зізнається, що в людині з Абсолютом зацікавлені й великі роди та пропонують за її вбивство чималі суми. Діставшись Мера, в замку Архіваріуса Іґніс обдурює того, мовби Ґайя — представниця армінделійського роду та його наречена, а союз між ними має посилити вплив роду С неподалік столиці Брітейну Лонді; однак “безсилість” спадкоємиці необхідно приховувати. Архіваріус пропонує протекцію і дозволяє взяти участь у святкуванні дня Духа Води. Перед самим святом Іґніс із Ґайєю ходять на закупи, Ленн, онук Архіваріуса, при поверненні просить чаклуна перевірити кишені. На самому святі старший Меріар зізнається, що здав Іґніса великому С; той підриває святковий фонтан — за настановою Ленна, яку хлопець залишив у кишенях піджака, котрий також радить навідати в Декораціях його прародичку Меріарію Міретті, зачинательку Архівів. В гостях у чаклунки Іґніс та Ґайя дізнаються “правдивість” міської легенди про Міретті (котра справді кохала людину і з її синів почався рід Меріарів), жінка дарує особливий Ключ — Амульдін-Аел-Даг, що відкриває шлях до зниклого Екваторіального Альянсу, і відпускає до скандійської Асги зі збіркою легенд про Абсолют.

В Асзі наступного дня опівночі до них прибуває Ленн Меріар і передає Карту-Ключ до Селести ( якою хотів би в майбутньому побратись для зміцнення свого становища); на зустрічі та погоджується роздобути записи Стрея про Декорації, і Іґніс з Ґайєю вирушають до Кракау. Дорогою їх підбирають студенти, один з котрих — Діоніс, пригощає всіх магічним вином, що спричиняє видіння: Ґайя пригадує деталі свого минулого, але тут же потерпає від припадку, що, втім, швидко минає.