Авґуст Карл Юліус Гартвіґ (; 20 березня 1823, Гельпт — 15 жовтня 1913, Ваймар) — німецький садівник, ландшафтний архітектор та письменник. Його скорочена назва автора ботанічних таксонів — Hartwig.

Життєпис Юліус Гартвіґ народився в Мекленбурґ-Штреліці сином протестантського теолога та пастора Йоганна Карла Фрідріха Гартвіґа (1778—1852) та його дружини Генрієтти Вільгельміни, уродженої Маш (1785—1852), онуки суперінтенданта Андреаса Ґотліба Маша. З 1833 року він навчався в гімназії в Нойруппіні, а з 1837 року — у Фрідланді (Мекленбурґ), аж до абітури.

З 1843 по 1847 рік він навчався в Королівській садівничій школі в Потсдамі; після завершення чотирирічного курсу навчання отримав атестат з відзнакою про «виняткову успішність». Після навчання він став працювати у Густава Меєра на території Церкви Миру в Потсдамі. Згодом, за посередництва Петера Йозефа Ленне, він отримав посаду асистента в палаці Бельведер (Ваймар), куди переїхав 29 квітня 1847 року.

Юліус Гартвіґ залишався на службі у Великому герцогстві Саксен-Ваймар-Айзенах все своє життя. Він відіграв значну роль у переплануванні парку Бельведер завдяки своїм схемам та малюнкам. Завдяки співпраці з тодішнім придворним садівником Едуардом Петцольдом у Ваймарі, у 1849 році його було призначено до палацу Тіфурт, парк якого перебував у процесі перепланування. Гартвіґ розробив проєкт прогулянкової доріжки від Ваймара до Тіфурта, Оберваймара, Ерінґсдорфа та Бельведера. Він також розробив проєкт змін до парку Бельведер у 1848 році, який зберігається в бібліотеці герцогині Анни Амалії під підписом Kt 100 Weimar 133 E Ms.. У 1850 році його перевели до палацу та парку Еттерсбурґ, літньої резиденції спадкоємного великого герцога Карла Александра, для участі в переплануванні палацового парку.

Робота Гартвіґа настільки сподобалася великому герцогу, що він залишив його на посаді після переїзду Петцольда до Мускау в 1852 році. 1 жовтня 1852 року він став садівником-управителем садів палацу в Еттерсбурзі. Він обіймав цю посаду до 1 січня 1858 року, коли взяв на себе управління придворними садами та парком у Ваймарі та був підвищений до придворного садівника. Ця посада передбачала загальний нагляд за парком та палацовими садами в Тіфурті, пізніше до них були додані палацові сади та парк в Еттерсбурзі. Його спеціальним проєктом було завдання частково перепланувати та частково оновити парк на Ільмі у Ваймарі. У 1896 році Державне міністерство призначило його директором Великогерцогського державного розплідника дерев у Марієнгьоге поблизу Ваймара. Він зберіг цю посаду навіть після виходу на пенсію з посади придворного садівника в 1900 році. Його наступником у Ваймарі став Юліус Скель.

З часів перебування в Еттерсбурзі він цікавився німецькою, французькою та англійською садівничою літературою. Після переїзду до Ваймара він опублікував кілька старих творів, деякі з яких були перероблені та адаптовані для сучасного використання, а також низку власних творів у співпраці з видавництвом Бернгарда Фрідріха Фойґта у Ваймарі.

Нагороди Орден Білого Сокола, Лицарський хрест 2-го класу (1900) Ювілейна медаль на золоте весілля 1892 року

Твори Praktisches Handbuch der Obstbaumzucht. 4. Auflage. 1892. Der Küchengarten. 2. Auflage. 1880. Die Gemüsetreiberei. 2. Auflage. 1886. Der illustrierte Hausgarten. 10. Auflage. 1883. Glashäuser aller Art mit Atlas. 4. Auflage. 1876. Die Kunst der Pflanzenvermehrung. 6. Auflage. 1886. Die Obstbaukultur in Töpfen und Kübeln nach Rivers. 3. Auflage. 1886. Der Parkgarten. 2. Auflage. 1882. Melonen und Gurken und Champignonkultur. 6. Auflage. 1896. Illustriertes Gehölzbuch. Im Verlag von Paul Parey. 2. Auflage. 1892. Die Gehölzzucht. 2. Auflage. 1893. Vothmanns Gartenbau-Katechismus. 1878. Broschüre: Der Hausgarten auf dem Lande, wurde vom Verein zur Beförderung des Gartenbaues in den preußischen Staaten mit der silbernen Medaille ausgezeichnet. Von Küchen- und Blumengarten für Hausfrauen bearbeitete er die 14.–17. Auflage..

Цифрова копія 15-го видання 1886 року

Література August Karl Julius Hartwig. In: Die Gartenkunst 5 (1903), S. 87 Grete Grewolls. Wer war wer in Mecklenburg und Vorpommern: Das Personenlexikon Theophil Gerber: Persönlichkeiten aus Land- und Forstwirtschaft, Gartenbau und Veterinärmedizin, Biographisches Lexikon, Band 1: A–L, 4. Auflage, Nora Verlag, Berlin, 2014, S. 276.

Вебпосилання

Посилання