Тéйлор Éлісон Свíфт (; 13 грудня 1989, Редінг, Пенсільванія, США) — американська авторка-виконавиця, акторка, композиторка, музична продюсерка, кліпмейкерка, філантропка. Новаторка у сфері відстоювання авторських прав на пісні, феміністка, ЛГБТ-активістка. Багаторазова рекордсменка Книги рекордів Гіннеса. Лауреатка 14 премій Греммі, серед яких 4 нагороди за «Альбоми року». Одна з найуспішніших виконавиць в історії, що за свою кар'єру широко вплинула на музичну індустрію і не тільки.
Починаючи кар'єру з кантрі, встигла випустити 12 студійних альбомів, досліджуючи поп та інді-фолк. В усіх із цих жанрів Свіфт мала як комерційний успіх, так і визнання видань та критиків. Її роботи входять до списків кращих пісень та альбомів усіх часів таких видань як Rolling Stone, Billboard. Єдина з артистів в історії, чиї 6 альбомів продались понад в 1 млн копій за 1 тиждень у США. Перша виконавиця, що стала Людиною року за версією «TIME», зробивши це двічі: 2017 року як одна з «порушниць тиші» та самостійно 2023 року.
Біографія
1989—2003: ранні роки Народилася 13 грудня 1989 року у Вест-Редінг штату Пенсільванія. Назвали на честь Джеймса Тейлора. Її батько, Скотт Кінслі Свіфт, працював біржовим брокером у «Merrill Lynch»; мати, Андреа Ґарднер Свіфт, — менеджером з маркетингу взаємного фонду. Її молодший брат працює над ліцензування музики Тейлор. Завдяки співам у церкві оперної співачки Марджорі Фінлі, бабусі по материнській лінії, надихнула її почати музичну кар'єру. Ранні роки Тейлор провела на фермі різдвяних ялинок. Вона відвідувала дитячий садок та здобула дошкільну освіту у школі, якою завідували черниці-францисканки. Після цього була переведена у школу в Поттстауні. Незабаром сім'я переїхала до орендованого будинку в передмісті Вайоміссінгу, Пенсільванія, де дівчинка відвідувала молодшу школу.
У 9 років Тейлор почала проявляти інтерес до музичних театрів і зіграла в чотирьох постановах Театральної молоді Беркса. В той час вона також часто подорожувала до Нью-Йорка, аби брати уроки вокалу та акторської гри. Пізніше вона сфокусувалась на музиці кантрі, натхненна піснями Шанаї Твейн, від яких «хотіла бігати чотири рази кварталом і мріяти про все на світі». Вихідні проводила виконуючи різні пісні на місцевих фестивалях та заходах.Rolling Stone Interview: The Unabridged Taylor Swift, December 2, 2008 Після перегляду документального кіно про Фейт Гілл Тейлор відчула гостру потребу поїхати до Нешвілла штату Теннессі, аби просуватися в музичній кар'єрі. В 11 років вона поїхала з матір'ю до лейбла в Нешвіллі та подала на розгляд демозапис караоке кавер-версій пісень Доллі Партон та Dixie Chicks. Однак студія відхилила її записи, як це прокоментувала сама Тейлор: «Всі в тому місті робили те, що хотіла робити я. Тож я почала думати, як би я могла стати іншою, аби відрізнитися».
Від майстра по ремонту комп'ютерів та місцевого музиканта Ронні Кремера Тейлор навчилася грати на гітарі та написала свою першу пісню «Lucky You». У 2003 році Тейлор та її батьки почали працювати із нью-йоркським музичним менеджером Деном Дімтровим. З його допомогою Тейлор взяла участь у модельній кампанії «Rising Stars», проведеній фірмою «Abercrombie & Fitch», записала свої матеріали на CD-диск для «Maybelline» та зустрілась із різними великими лейблами. Після виконання пісні на показі для «RCA Records» зі Свіфт підписали угоду артистичного розвитку, внаслідок чого вона почала часто відвідувати Нашвілл разом із матір'ю.
Аби допомогти Тейлор пробитися у музиці кантрі, її батько перевівся у нешвілльський офіс фірми «Merrill Lynch», коли їй було 14; родина переїхала до будинку на озері в Гендерсвіль штату Теннессі. В той час Тейлор відвідувала місцеву вищу школу, але через два роки перейшла до академії Аарона. Навчаючись там, Тейлор почала здобувати домашню освіту, що дозволило їй виділити час на музичні турне та закінчити школу на рік раніше.
2004—2008: початок кар'єри та альбом Taylor Swift
У Нешвіллі Свіфт почала працювати із досвідченими авторами пісень. В той час вона встановила професійні стосунки із Ліз Роуз, з якою продовжувала співпрацю протягом майбутніх років. Вони почали зустрічатися після школи щовівторка і впродовж 2 годин працювали над написанням пісень. Розповідаючи про ці зустрічі, Роуз пізніше казала: «Вони були найлегшими, які я коли-небудь мала з учнями. Фактично я просто була її редакторкою. Вона писала про те, що трапилося в той день в школі. У неї було наскільки чисте бачення того, що вона хотіла сказати. І вона заходила із неймовірними гачками». Свіфт підписала контракт із лейблом Sony/ATV Tree, але покинула RCA Records у 14 років. Пізніше вона пригадувала: «Я щиро відчувала, що у мене просто не лишалося часу. Я хотіла передати ті роки мого життя в альбомі, але вони [продюсери лейблу] продовжували повторювати, що я ще маю багато чому навчитися».
У 2005 році Свіфт виступила у нешвілльському кафе «Блакитна пташка», привернувши увагу Скотта Борчетті, виконавчого продюсера «DreamWorks Records», що в той час готувався започаткувати незалежний звукозаписний лейбл, Big Machine Records. Свіфт познайомилася із Борчеттою ще у 2004 році. Її батько став власником 3 % новоствореного лейблу, що на той час вартувало $120,000, а Свіфт була однією із перших виконавців, які підписали контракт з лейблом. Відразу після закриття всіх юридичних питань Свіфт почала працювати над своїм дебютним студійним альбомом. Вона переконала «Big Machine» найняти Нейтана Чапмана, з яким записувала свої демопісні і з яким відчувала правильне «розуміння». Свіфт самостійно написала 3 пісні для альбому і співпрацювала над рештою 8 з авторами пісень Ліз Роуз, Робертом Еллісом Орраллом, Браяном Махером і Анджело Петраглія. Альбом «Taylor Swift» вийшов у жовтні 2006 року. Джон Караманіка із «The New York Times» описав платівку як «маленький шедевр поп-налаштованого кантрі із наявністю і вирячкуватості, і цинізму, який був остаточно сформований міс Свіфт». Платівка досягла 5 місця чарту «Billboard 200» і провела в чарті 157 тижнів, що стало найдовшим періодом чартування кантрі-альбому за 2000-не десятиріччя. Станом на серпень 2016 року продажі платівки становили 7,75 мільйона по всьому світі.
Все ще перебуваючи на початку свого розвитку, «Big Machine Records» випустив дебютний сингл Свіфт «Tim McGraw» у червні 2006 року. Свіфт та її матір допомагали «запаковувати CD у конверти, аби розсилати примірники радіостанціям». Більшість 2006 року Свіфт провела на радіотурах та появах на телебаченні в рамках підтримки альбому . Борчетта пізніше повідомив, що інші фірми звукозапису спершу не схвалювали його рішення укласти угоду із 16-річною авторкою-виконавицею, але тоді Свіфт заходила у все ще невідому територію — ринок дівчат-підліток, які слухають кантрі-музику. Після «Tim McGraw» у 2007 і 2008 роках вийшло ще чотири сингли: «Teardrops on My Guitar», «Our Song», «Picture to Burn» та «Should've Said No». Всі пісні досягли успіху в американському чарті Hot Country Songs, а сингли «Our Song» та «Should've Said No» досягли першої сходинки чарту. Свіфт стала наймолодшою людиною у музичній індустрії, яка сама написала і виконала пісню, котра досягла першого місця чарту. Всі 5 синглів отримали платинову сертифікацію від американської компанії RIAA, оскільки кожен продався у тиражі понад 1 мільйон копій на території США. У жовтні 2007 Свіфт також випустила різдвяний мініальбом «The Taylor Swift Holiday Collection», а в липні 2008 — мініальбом «Beautiful Eyes». Продовжуючи підтримку своєї дебютної платівки, Свіфт активно виступала на розігрівах концертів різних виконавців.
Свіфт отримала безліч схвалень та нагород за свою дебютну платівку. У 2007 році вона прийняла звання «Автор пісні / Виконавець року» Асоціації піснярів Нешвілла, ставши наймолодшою особою, будь-коли нагородженою цим титулом. Свіфт також виграла нагороду Country Music Association Horizon Award у категорії Найкращий артист-новачок (), Academy of Country Music Awards у категорії Top New Female Vocalist, American Music Awards у категорії Favorite Country Female Artist. У 2008 Свіфт була номінована на Ґреммі у категорії Best New Artist. У липні 2008 Свіфт знаходилася у стосунках із Джо Джонасом, котрі протривали три місяці.
2008—2010: Fearless та міжнародний успіх
Другий студійний альбом Свіфт, Fearless, вийшов у листопаді 2008. Провідний сингл «Love Story» вийшов у вересні 2008. Він досяг 4 місця американського чарту Billboard Hot 100 та першого місця австралійського чарту Australian Singles Chart. Протягом 2008 і 2009 років вийшло ще чотири сингли з альбому: «White Horse», «You Belong with Me», «Fifteen» та «Fearless». Поміж усіх п'яти синглів, пісня «You Belong with Me» зайняла найвищу позицію на американському чарті Billboard Hot 100, досягнувши другого місця. Сам альбом дебютував на перше місце чарту Billboard 200 і став найбільшими альбомом-бестселером у 2009 на території США. Платівка отримала підтримку від першого турне Свіфт — Fearless Tour, котрий зібрав понад $63 мільйонів. Концертне відео Taylor Swift: Journey to Fearless показали по телебаченню і пізніше воно вийшло на DVD та Blu-ray. Свіфт також виконувала пісні на розігрівах концертів Кіта Урбана під час його турне Escape Together World Tour.
У 2009 році музичне відео до пісні «You Belong with Me» отримало нагороду MTV Video Music Award у категорії Best Female Video. Промову Свіфт під час прийняття нагороди перервав репер Каньє Вестом. Інцидент став об'єктом для полеміки та широкого освітлення ЗМІ, що в результаті породило багато інтернет-мемів. Джеймс Монтгомері із MTV заперечував, що цей інцидент та увага медіа перетворили Свіфт на «сучасну знаменитість» (bona fides). Такого того ж року Свіфт виграла 5 нагород American Music Awards, включаючи номінації Artist of the Year та Favorite Country Album. Журнал Billboard надав їй звання Виконавця року у 2009. У 2017 некомерційна мережа радіостанцій NPR додала платівку Fearless у список 150 найкращих альбомів, записаних жінками, віддавши альбому 99 місце.
На 52-й церемонії нагородження Ґреммі альбом «Fearless» здобув дві Ґреммі у категоріях «Album of the Year» та «Best Country Album», а сингл «White Horse» виграв у номінаціях «Best Country Song» та «Best Female Country Vocal Performance». Свіфт стала наймолодшою виконавицею, яка виграла номінацію «Album of the Year». Під час церемонії нагородження Свіфт виконала пісню «You Belong with Me» та кавер-версію пісні Стіві Нікс «Rhiannon». Її вокальне виконання отримало негативні оцінки критики та привернуло увагу медіа. Джон Караманіка із The New York Times описав виступ як «освіжаючий факт, який дає зрозуміти, що хтось настільки обдарований іноді здатний зробити щось неякісне» і назвав Свіфт «найбільш важливою попзіркою останніх кількох років». Свіфт також стала наймолодшою виконавицею, якій Country Music Association надала звання Entertainer of the Year; на церемонії нагородження Свіфт також виграла у категорії Album of the Year за платівку «Fearless».