Якуб Ігнацій Дедерко гербу власногоHerby szlacheckie Herb Dederkało (пол.) (; , Вількомирський повіт — , Олика) — мінський римо-католицький єпископ в 1798—1816 рр.

Біографія Народився 1751 року в Вількомирському повіті в родині дрогичинського скарбника Кароля Дедерка на Підляшші.Дадэрка (Дзядзерка) Якаў Ігнацій, сын КараляDederko Jakub Ignacy, Encyklopedia Powszechna Orgelbranda, t. 6, Warszawa 1861, s. 887. Рід Дедерків був полонізованого руського походження з Волині.

Богословські науки здобував в Віленській академії, після чого вступив до ордену єзуїтів. Після оголошення у 1773 році касації ордену був висвячений у 1776 році білоруським суфраганом на єпархіального священника і розпочав душпастирську діяльність при Віленському кафедральному соборі. Своєю ревністю у виконанні обов'язків і зразковим життям здобув підтримку генерального офіціала віленського — о. Нікодема Пузини.

У 1777 році виконував священницьке служіння в каплиці Божого Тіла при костелі святого Яна у Вільнюсі. У 1781 році увійшов до складу віленської капітули. У 1794 році, завдяки протекції князя Кароля Радзивілла, отримав гідність інфулата віленської колегіати. У 1790 році склав іспит на ступінь доктора світського і канонічного права в Академії Віленській. Після навчання став сурогатом генерального консисторіального суду у Вільнюсі.

У 1792 році король Станіслав Август призначив Дедерка суфраганом луцьким, але через політичну ситуацію він не дочекався папської булли про номінацію. У період поділів Речі Посполитої Дедерко неодноразово їздив до генерал-губернатора Михайла Кречетнікова у справах захисту прав духовенства, церковних фондів і маєтків, зайнятих державою.Jacob J. Dederko, w: Hierarchia Catholica Medii et recentioris aevi sive summorum pontificum — S.R.E. Cardinalium Ecclesiarium antistitum series e documentis tabularni praesertim Vaticani, vol. 6, A pontificatu Clementis PP. XII (1730) usque pontificatum Pii PP. VI (1799), Patavii 1958, s. 291.Jacob J. Dederko, w: Hierarchia Catholica Medii et recentioris aevi sive summorum pontificum — S.R.E. Cardinalium Ecclesiarium antistitum series e documentis tabularni praesertim Vaticani, vol. 7, A pontificatu Pii PP. VII (1800) usque pontificatum Gregorii PP. XVI (1846), Patavii 1968, s. 267.M. Godlewski, Dederko Jakub Ignacy (1751—1829), w: Polski Słownik Biograficzny, red. W. Konopczyński, t. 5, Kraków 1939—1946, s. 47–48.

Мінський єпископ Указом Павла I від 28 квітня / 9 травня 1798 року Дедерко був призначений єпископом мінським.Akty i dokumenty otnosâŝiesâ k ustrojstvu i upravleniû rimsko-katoličeskoj cerkvi v Rossii, t. 1, 1762—1825, wyd. I. Belogolov i inn., Petrograd 1915 (s. 10–11: 1769 g. Fevrala 12. — Reglament, Dannyj Sanktpeterburgskoj Rimsko-Katoličeskoj Cerkvi), s. 111—112. 15 листопада / 26 листопада 1798 року він отримав єпископське посвячення з рук суфрагана могильовського Яна Беніславського. Після урочистого в'їзду до Мінська зайнявся організацією нової дієцезії.

Він дбав про забезпечення коштів для суфраганії, наділив капітулу, визначивши для прелатів і каноніків як утримання доходи з багатших парафій, прикрасив катедру, збудував катедральну сакристію, облаштував консисторію, заснував у столиці своєї єпархії Товариство доброчинності, а монастир домініканців у Мінську переобладнав на резиденцію мінського єпископа.

У 1810 році, за волею уряду, він урочисто відкрив єзуїтську академію в Полоцьку.

Зіслання Після вторгнення Наполеона в Російську імперію у 1812 році, він підтримав інтервентів. Проголошена ним конфедерація громадян Мінська 19 липня 1812 року, поїздка до Глибокого з метою віддання шани імператору Наполеону Бонапарту, а також його участь у справах унійної церкви викликали гнів імператора Олександра І. Й указом царя від 16 травня 1816 року був позбавлений влади над дієцезією та засланий до Олики, де мав проживати при колегіаті. Там він перебував під наглядом луцького єпископа.

Це був перший католицький єпископ у Російській імперії, який на початку XIX століття був позбавлений управління єпархією та засуджений на заслання. Майже 13 років він залишався усуненим від керування дієцезією.

Помер в Олиці 24 грудня 1829 року. Похований у гробниці, яку звів для себе ще за життя.

Нагороди Орден Святого Станіслава (1789) Орден Білого Орла (19 листопада 1794)Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, oprac. M. Męclewska, Warszawa 2008, s. 274—275. Орден Святої Анни (І ступеня) Орден Святого Володимира (ІІ ступеня)

Примітки

Література Akty i dokumenty otnosâŝiesâ k ustrojstvu i upravleniû rimsko-katoličeskoj cerkvi v Rossii, t. 1, 1762—1825, wyd. I. Belogolov i inn., Petrograd 1915. Encyklopedia Powszechna Orgelbranda, t. 6, Warszawa 1861. Hierarchia Catholica Medii et recentioris aevi sive summorum pontificum — S.R.E. Cardinalium Ecclesiarium antistitum series e documentis tabularni praesertim Vaticani, vol. 6, A pontificatu Clementis PP. XII (1730) usque pontificatum Pii PP. VI (1799), Patavii 1958. Hierarchia Catholica Medii et recentioris aevi sive summorum pontificum — S.R.E. Cardinalium Ecclesiarium antistitum series e documentis tabularni praesertim Vaticani, vol. 7, A pontificatu Pii PP. VII (1800) usque pontificatum Gregorii PP. XVI (1846), Patavii 1968. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, oprac. M. Męclewska, Warszawa 2008. . Polski Słownik Biograficzny, red. W. Konopczyński, t. 5, Kraków 1939—1946.

Посилання Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy, 1564—1995, Wydział Filozoficzny Towarzystwa Jezusowego, Kraków 1996