«Ітан з Афона» — науково-фантастичний роман американської письменниці Лоїс Макмастер Буджолд, написаний 1986 року. Головним героєм є доктор Ітан Уркгарт, керівник відділу біології в Центрі репродукції округу Севарін на планеті Атос, якого відправляють з'ясувати, що сталося з партією життєво важливих культур тканин яєчників. Дія роману відбувається у вигаданому всесвіті «Саги Буджолд про Форкосігана», у ньому згадується, але не фігурує її звичайний головний герой Майлз Форкосіган. На сьогодні Буджолд ніколи не поверталася до місць дії Афона чи станції Клайн у своїх багатьох наступних романах, але події «Ітана з Афона» пізніше опосередковано згадуються в романах «Межі нескінченності» (1989) та «Цетаганда» (1995).

Буджолд написала свій перший роман «Уламки честі» та його продовження «Учень воїна» — обидва неопубліковані — коли писала «Ітана з Афона», окремий твір, навмисно короткий, «бо серед охочих до публікації тоді ходили чутки про карго-культ, що редактори охочіше читатимуть короткий рукопис». Усі три романи згодом були продані та опубліковані в 1986 році.

Буджолд назвала Афон, планету, засновану та підтримувану як колонія, населена виключно чоловіками, з планетарною релігією та ідеологією, що підтримує цю одностатеву структуру, на честь грецької гори Афон, яка забороняла в'їзд жінкам з релігійних причин ще до того, як заборону було офіційно проголошено візантійським імператором Костянтином Мономахом у 1046 році.

«Ітан з Афона» перевидався кілька разів і з'явився у збірці творів Буджолд 2001 року «Майлз, таємниця та хаос» разом із «Цетагандою» та повістю «Лабіринт». Роман був випущений на аудіокасеті у вересні 1999 року у озвученні Майкла Генсона та Керол Кован, а також як цифрова аудіокнига у березні 2009 року у озвученні ГҐовера Ґарднера.

Стислий зміст сюжету Доктор Ітан Уркгарт, керівник відділу біології в Центрі репродукції округу Севарін на Афоні, засмучений, виявивши, що його довгоочікувана партія культур тканин яєчників з-за меж планети складається з непридатної суміші мертвих і тваринних тканин. Афон, планетарна колонія, що складається виключно з чоловіків, покладається на технологію реплікаторів матки для розмноження, але багатовікові культури, завезені первісними колоністами, нещодавно почали старіти. Рада з питань народонаселення Афона відправляє неохочого Ітана на планету Джексонс-Вол, звідки було отримано партію, у пошуках свіжої партії культур тканин і (якщо можливо) відшкодування від постачальника, Дому Бхарапутра, одного зі злочинних синдикатів, що керують Джексонс-Вол. Це і без того складне завдання стає ще складнішим, оскільки воно передбачає роботу з жінками, яких атосіанців навчають вважати демонічними та жахливими.

Ітан прибуває до міжзоряного центру станції Клайн і одразу зустрічає свою першу жінку, командира Еллі Квінн, досить неортодоксальну розвідку з Вільного флоту найманців Дендарійського флоту (і підлеглу адмірала Нейсміта). Хоча вона приємна і навіть корисна, Ітан ставиться до неї з обережністю. Невдовзі його викрадають і допитують військові агенти з Цетаганди, які шукають втікача на ім'я Терренс Сі, а також власні втрачені культури тканин. Вони відмовляються вірити, що Ітан не є агентом розвідки протилежної сили. Еллі рятує Ітана від неминучої страти. Вони стають неохочими союзниками; Еллі пояснює, що насправді її найняв Дім Бхарапутра, щоб відстежувати цетагандійців, і з власних міркувань визначає, що їх цікавить у культурах тканин і як це пов'язано з секретним дослідницьким проектом Цетаганди.

Терренс звертається до Ітана з проханням про притулок, виявляючи, що він останній, хто вижив у цетагандійському генетичному проекті зі створення телепатів. Хоча його телепатія надійна, вона має невеликий радіус дії і може бути активована лише на короткий проміжок часу шляхом вживання великих доз амінокислоти тираміну. Жіноча версія Терренса, Джанін, була вбита під час їхньої втечі, але йому вдалося зберегти її тіло та перевезти його до Джексонс-Хоул, де він заплатив Дому Бхарапутри за введення її генів у культури яєчників, призначені для Атоса. Терренс також планував емігрувати на Афон разом з культурами, але затримався на шляху до станції Клайн, і тепер з жахом дізнається, що культури були вкрадені.

Цетагандійці відстежили Терренса до Джексонової лабораторії; прибувши після його від'їзду, вони вбили дослідників Бхарапутри, які працювали з ним, та знищили їхні записи. Потім вони відстежили партію тканин до станції Клайн, знаючи, що Терренс врешті-решт прийде за нею, хоча вони не знають, що сталося з оригінальними культурами, і відчайдушно намагаються їх повернути. Еллі та Ітану вдається домогтися, щоб охорона станції Клайн захопила цетагандійців, якраз коли вони виявляють, що дрібний чиновник на станції з дрібних особистих причин «викинув» бхарапутринські культури тканин, які містили гени Джанін, і замінив їх непотрібним біологічним матеріалом. Еллі намагається завербувати Терренса для Дендарійців; він відмовляється, але дає Еллі невеликий генетичний зразок. Тим часом Ітан просить у Еллі (і отримує) один з її яєчників для створення нової культури тканин. Після її від'їзду оригінальна бхарапутринська партія несподівано виявляється цілою та придатною для використання, а не знищеною. Ітан все одно купує новий набір культур яєчників у Бета-Колоні як прикриття, використовує їхню упаковку, щоб перемаркувати культури генами Джанін, і повертається з ними та Терренсом до Атоса.

Афон У романі планета Афон — це повністю чоловіча колонія з самодостатньою економікою, яка практично не залежить від міжзоряної торгівлі. Буджолд назвала її «монастирською» планетою, і вона була заселена приблизно 200 років тому як святилище подалі від жінок, яких міфологізували як «демонічних» через «божевілля», яке вони викликають у чоловіків. Оскільки планетарна релігія та ідеологія підтримують цю одностатеву структуру, вся вхідна інформація перевіряється, щоб видалити всі згадки про жінок і їхні зображення. Афон віддалений, а фізичний контакт з рештою людської цивілізації обмежується щорічним спілкуванням міжзоряним кур'єром, який доставляє інформацію, припаси та поодиноких іммігрантів.

чисельність населення підтримується за допомогою технології реплікаторів матки, і за задумом зачинаються лише нащадки чоловічої статі. Завдяки військовій та громадській службі атосіанці заробляють «кредити соціального обов'язку» на розмноження. Правила також дозволяють «призначеного альтернативного батька», який може заробляти кредити соціального обов'язку, спільно виховуючи синів партнера. Гомосексуальність загалом є нормою на Атосі, і хоча партнерства зазвичай є романтичними та сексуальними, деякі з них є просто взаємовигідними домовленостями, заснованими на фінансах та вихованні дітей.

Хоча афонці за своєю природою схильні до мізогінізму, гомофобії все ще існує в інших частинах всесвіту і іноді недбало спрямована на населення Афона. Афон названий на честь грецького монастиря на горі Афон, куди заборонено входити жінкам, включаючи тварин жіночої статі.

Критичний прийом Зазначивши, що «важко уявити собі більш несподіваного героя для науково-фантастичного пригодницького роману, ніж гомосексуальний акушер-гомосексуал», Видання назвало «Ітан з Афона» «третім визначним романом Буджолд за рік» з «надзвичайно привабливим головним героєм», а потім заявило, що роман «настійно рекомендований для всіх науково-фантастичних колекцій». Зазначивши, що «Ітан Афона» зовсім не схожий на дві попередні книги Буджолд, Джо Волтон написала про роман:

Волтон також пише, що «я не могла уявити, наскільки феміністичним є поняття планети чоловіків, і наскільки Атос пов'язаний з вихованням дітей, враховуючи витрати таким чином, щоб не відкидати це як «жіночу роботу»». Library Journal зазначив, що «сюжетна історія розвивається швидко та зацікавить шанувальників фантастики всіх піджанрів». Нікі Герлах з SF Site написала: «Буджолд має дивовижну здатність створювати багатовимірних, недосконалих та милих персонажів за дуже короткий проміжок часу. Хоча Ітан майже болісно наївний протягом усієї книги, важко не співчувати йому та не вболівати за нього з самого початку». Вона також хвалить діалоги Буджолд, які поєднують гумор та «саркастичний глузд» з «дією, політикою та емоційним пафосом, що складають решту історії». Герлах також хвалить спритність Буджолд у «введенні серйозніших тем у її творах, не перетворюючи історію повністю на «Проблеми». Вона пише:

Див. також

ЛГБТ-теми у спекулятивній художній літературі Розмноження та вагітність у фантастиці Секс та сексуальність у фантастиці Одногендерний світ

Примітки

Посилання