В американському футболі та його варіаціях використовується м'яч характерної форми, що нагадує видовжений .
Історія
У 1860-х роках завдяки винаходам англійського шевця Річарда Ліндона були представлені надувні м'ячі ручної роботи. Вони мали набагато правильнішу форму, ніж м'ячі ручної роботи попередніх часів, що полегшувало удари ногами та перенесення. Формою ці ранні м'ячі більше нагадували сливи.
У 1934 році було прийнято правила, згідно з якими розмір м'яча посередині було зменшено, а його кінці — трохи загострено. Така форма значно полегшила користування м'ячем особливо для пасів, хоча водночас і зробила ненадійним та застарілим такий прийом, як (навмисне кидання м'яча на землю з подальшим ударом по ньому ногою). Винахідником м'яча такої форми вважається , на той час суддя з американського футболу, а пізніше керівник суддівства НФЛ.
The Duke З 1941 по 1969 рік і з 2006 року офіційний ігровий м'яч НФЛ мав прізвисько «The Duke» («Герцог») на честь , тодішнього власника команди «Нью-Йорк Джаєнтс» (Мара отримав своє ім'я на честь герцога Веллінгтона — так його назвав батько, , засновник і перший власник «Джаєнтс»). Wilson Sporting Goods, виробник м'ячів НФЛ з 1941 року, назвав м'яч на честь Веллінгтона Мари на знак подяки Тіму Марі за організацію контракту, який зробив «Wilson» офіційним постачальником футбольних м'ячів для НФЛ. Це прізвисько використовувалося до 1970 року, коли «Wilson» змінили ігровий м'яч після Національної футбольної ліги та . Коли Веллінгтон Мара у 2005 році помер, «Wilson» на його честь повернули м'ячу прізвисько «Герцог» .
Опис
Матеріал Зовнішня оболонка зазвичай зшивається з чотирьох шматків матеріалу (панелей): для професійного спорту — шкіри, для непрофесійного можливе використання гуми або пластику. У США м'ячі для американського футболу розмовно називають «pigskin», що значить «свиняча шкіра», хоча насправді м'ячі виготовляють з коров'ячої шкіри.
Матеріал зазвичай має зернисту текстуру, щоб гравцю було легше утримати м'яч. Дві з цих панелей перфоровані вздовж суміжних країв, щоб їх можна було зшнурувати разом. Одна панель для шнурівки має додаткову перфорацію та підсилення в центрі для утримання надувального клапана. Кожна панель кріпиться до внутрішньої підкладки, після чого всі чотири панелі зшиваються разом «навиворіт», окрім країв з отворами для шнурівки не зшиваються. Потім м'яч вивертається навиворіт, через отвір для шнурівки вставляється поліуретанова або гумова камера, і м'яч зшивається полівінілхлоридними шнурами. Крім іншого, ці шнури покращують зчеплення з рукою гравця для утримання, підйому та передачі м'яча.
Габарити
Стандартний м'яч НФЛ має довжину 27,5-29 см, повздовжну окружність 70,5-72,5 см (що можна порівняти з футбольним м'ячем) і горизонтальну окружність від 52,7 до 54 см в найширшому місці. Вага м'яча становить 14-15 унцій (400—430 грамів), що трохи легше за футбольний м'яч. Перед грою, згідно з правилами НФЛ, м'яч повинен бути накачаний до внутрішнього тиску повітря від 12,5 до 13,5 psi (86-93 КПа) The ball weighs .
М'ячі інших ліг можуть мати інші розміри: наприклад, до злиття м'ячі АФЛ виробництва компанії були на 1 ⁄4 дюйма (0,64 см) вужчими та на стільки ж довшими за стандартні м'ячі НФЛ.
Колір
Шкіра зазвичай дублиться до натурального коричневого кольору. Раніше команди нерідко використовували м'ячі білого кольору для тренувань у сутінках, ігри під похмурим небом тощо, щоб м'яч було краще видно, але сучасна доступність штучного освітлення зробила це необов'язковим. НФЛ раніше з такою метою використовувала білі смуги на м'ячах, але після сезону 1975 року припинила цю практику, оскільки матеріал смуг був слизьким, що ускладнювало кидок м'яча. В коледжних лігах білі смуги використовуються і досі, що, зокрема, дозволяє коледжний м'яч від професійного.
Менші ліги можуть мати іншу кольорову схему м'ячів: наприклад, використовувала м'яч із лаймово-зеленими смужками. 2001 року — чорний м'яч з червоними вигнутими лініями замість смужок, у 2003 — коричнево-темно-синій, у — стандартно коричневий з позначками X у кольорах команди, а у 2023 році перейшла на м'яч, схожий на м'яч НФЛ, але з логотипом команди, надрукованим на одній панелі.
Три ліги (American Arena League, Ultimate Indoor Football League, American Indoor Football), використовували м'яч з червоними, білими та синіми панелями. М'яч мав виразний помаранчевий колір для покращення помітності, оскільки більшість ігор цієї ліги проводилися вечорами.
Вимоги НФЛ
У грі НФЛ команда господарів повинна мати 36 м'ячів для гри на відкритому повітрі або 24 для гри в приміщенні. Суддя за допомогою манометра перевіряє ці м'ячі за дві з половиною години до початку гри, щоб запобігти можливому шахрайству. Також дванадцять нових футбольних м'ячів, запечатаних у спеціальній коробці від виробника, розпаковують при суддях за дві години 15 хвилин до гри. Ці м'ячі спеціально позначені літерою «K» (так звані «K-balls», від англ. «kick» — «удар ногою») і використовуються виключно для гри ударами ногами. Команда гостей для ігор на відкритому повітрі також може пред'явити судді для перевірки 12 своїх м'ячів. НФЛ запровадила такі м'ячі після того, як Комітет з питань змагань НФЛ (NFL Competition Committee) виявив, що команди обробляють свої м'ячі таким чином, щоб вони летіли вище й далі (наприклад, підсушуючи у мікрохвильовці.
Варіанти для рекреаційного спорту
, кікер команди «Міннесота Вайкінгс» під час своєї кар'єри у НФЛ розробив повністю пінополіуретановий м'яч, патент на який він продав компанії Nerf. Пізніше «Nerf» розробила свій м'яч «Vortex», також виготовлений з пінополіуретану, з меншим корпусом і стабілізаторами, подібними таким у торпеди, що формою нагадує старовинну часів Громадянська війни.
Пінополіуретанові футбольні м'ячі, особливо Vortex, можна кидати на більші відстані, ніж традиційний наповнений повітрям шкіряний або гумовий м'яч, але дальність філд-голу у них набагато менша, а «Vortex» взагалі практично непридатний для ударів ногами.
Примітки