Марія Сальвіаті (; , Флоренція, Флорентійська республіка — , вілла Кастелло поблизу Флоренції, Флорентійське герцогство) — аристократка з родини Сальвіаті, однієї з найвпливовіших у Флорентійській республіці. Дружина кондотьєра Джованні делле Банде Нере. Мати Козімо I, першого великого герцога Тоскани з дому Медічі.

Біографія Народилася 17 липня 1499 року у Флоренції у багатодітній родині банкіра та політика та Лукреції Медічі. По батьківській лінії була онукою банкіру Джованні Сальвітаті й Елені Гонді-. По материнській лінії була онукою банкіра і правителя Флорентійської республіки Лоренцо Чудового та Кларіче Орсіні. Братами Марії були кардинали Джованні та Бернардо Сальвіаті.

Деякі члени сім'ї Сальвіаті брали участь у змові Пацці, спрямованій проти сім'ї Медічі. Шлюб батьків Марії, навпаки, мав закріпити союзницькі відносини між двома домами.

15 листопада 1516 року її саму видали заміж за молодого кондотьєра Джованні Медічі, знаного також під ім'ям Джованні делле Банде Нере. Подружжя припадало одне одному кузенами. Їхній шлюб об'єднав дві гілки дому Медічі: побічну, через чоловіка, і головну, через дружину.

Джованні, який втратив батька у ранньому дитинстві, виховувався у сім'ї Марії. Більшість спільного життя подружжя прожило порізно, оскільки Джованні майже завжди брав участь у війнах. У шлюбі, 12 червня 1519 року, Марія народила єдиного сина, якого назвали Козімо. Вона важко переживала розлуку з чоловіком, свідченням чого є їхнє листування. Джованні рідко відповідав на листи дружини. Його мало цікавили справи сім'ї. Навіть народження спадкоємця не змінило поведінки кондотьєра. Марія, навпаки, часто писала чоловікові про те, як росте їхній син. Вона сама несла всі турботи про матеріальне благополуччя сім'ї. Джованні погано розпоряджався доходами з невеликого майна. Більшість грошей він витрачав на особисті потреби. Менш ніж за рік після весілля Марії довелося продати свою найдорожчу ювелірну прикрасу, щоб покрити витрати чоловіка. Їй неодноразово доводилося звертатися до родичів із проханням про матеріальну допомогу.

Так, у листопаді 1523 року, на вимогу чоловіка, Марія звернулася за матеріальною підтримкою до нового римського папи Климента VII, який доводився їй кузеном. Натомість грошей вона отримала від понтифіка лише невизначені обіцянки. Проте змогла представити Святому Престолу свого сина Козімо. Після загибелі Джованні 30 листопада 1526, Марія, намагаючись забезпечити безпеку Козімо, відправила його до Венеційської республіки під наглядом наставника П'єрфранческо Річчо. У травні 1527 року вона сама прибула до сина до Венеції.

Попри вимоги родичів, Марія відмовилася знову вийти заміж і залишилася вдовою. У вересні 1533 року на вимогу Климента VII вона супроводжувала родичку, Катерину Медічі, в Марсель на зустріч із чоловіком, принцом Генріхом Валуа, майбутнім королем Франції під ім'ям Генріха II. Після встановлення у Флоренції герцогства під правлінням дому Медічі, її син Козімо прибув до двору герцога Алессандро Медічі. Приблизно в цей же час Марія змогла отримати частину спадщини, яка належала їй, як представниці сім'ї Медічі.

При дворі у Флоренції Козімо займав незначні місця. Його матримоніальні плани на той час мали скромний характер. У нареченої їм розглядалися кандидатури Джулії да Варано, Маддалени Сансеверіно та Єлизавети Гвіччардіні.

1537 року, після вбивства герцога Алессандро Медічі, головна гілка дому Медічі припинилася. Герцог залишив лише незаконнонароджених спадкоємців, чию легітимність жителі Флоренції поставили ​​під сумнів. Стали розглядатися пропозиції про можливе повернення до республіканської форми правління або навіть приєднання до іспанського королівства, коли новим правителем оголосили сина Джованні та Марії, юного Козімо Медічі, який став першим великим герцогом Тосканським під ім'ям Козімо I. Багато в чому його обрання герцогом Флоренції сприяла доброзичливість флорентійців щодо його мами, поведінка якої в роки, що передували цій події, здобула їй загальну повагу. У книзі «Флорентійська історія» гуманіст Бенедетто Варкі залишив про неї свідчення, як про «розсудливу жінку зі зразковим життям».

1539 року одружила сина і попри добрі стосунки з невісткою, Марія віддалилася від двору, присвятивши себе турботам про онуків. Останні роки життя, частково через проблеми зі здоров'ям, які посилилися, вона провела в особистих покоях у Старому палаці та заміській резиденції Медічі на віллі Кастелло. Померла 12 грудня 1543 року і похована в усипальниці Медічі у базиліці Сан-Лоренцо у Флоренції. 16 грудня того ж року, на згадку про покійну, перед Флорентійською академією Бенедетто Варкі сказав епітафію, що тоді для жінки було знаком великої поваги.

1857 року останки Марії були ексгумовані разом з останками інших членів дому Медічі. Згідно з записами досліджень: "Останки, майже зітлілі на обличчі, добре збереглися в інших частинах… Голова покійної, вкрита вуаллю, лежала на двох цеглах… Одяг на останках був схожий на чернечий, тобто зшитий з тканини чорного кольору, але вкритий інкрустацією, від якої збереглися фрагменти.

У культурі Збереглися два портрети Марії Сальвіаті пензля Понтормо, один з яких зберігається у галереї Уффіці у Флоренції. На ньому вона зображена з книгою у руці. На іншому портреті, в Художньому музеї Уолтерса в Балтіморі, Марія зображена разом з дитиною. Ймовірно, це перший із подвійних портретів, які потім набули популярності у родини Медічі. На обох портретах Марія одягнена у чорне. Значить, на час їхнього написання вона вже була вдовою. Час створення портрета в Уффіці охоплює період з 1537 по 1543 рік.

Портрет, на якому вона зображена з маленькою дитиною, був написаний на замовлення Козімо I після 1537 року, коли він уже перебував при владі. 1940 року мистецтвознавець Едвард С. Кінг припустив, що дитина, зображена на картині, і є сам Козімо в дитячому віці. Однак 1955 року мистецтвознавець виявив запис 1612 року, зроблений під час інвентаризації майна Ріккардо Ріккарді, якому спочатку належала картина. У ній стверджувалося, що на портреті пензля Понтормо зображено Марію Сальвіаті з дівчинкою, невідомою на ім'я. 2006 року мистецтвознавець Габріель Ленгдон ідентифікував зображення дівчинки з Джулією Медічі, позашлюбною дочкою вбитого герцога Алессандро Медічі, яку Козімо прийняв у сім'ю після трагічної смерті батька. 2011 року мистецтвознавець припустила, що дитиною на картині є Бія Медічі, позашлюбна дочка Козімо I. Більшість мистецтвознавців схиляються до версії Габріеля Ленгдона і називають картину «першим зображенням дівчинки африканського походження у європейському мистецтві». Зберігся також портрет Марії пензля Джорджо Вазарі.

Примітки

Посилання