Брига́да Ле́ва Сєдо́ва (, ) ― троцькістське повстанське угруповання, яке брало участь у громадянській війні в Сирії з 2012 по 2016 рік. Унікальна для сирійського конфлікту, бригада не поділяла положення ані Вільної сирійської армії, ані ісламістських сил. Угруповання спиралося на принципи соціалізму третього табору, перманентної революції та боролося одночасно проти режиму Башара Асада та джихадистських кіл. Іноземні інтервенції, зокрема з боку Туреччини, США та Росії, бригада вважала імперіалістичними.

До опонентів бригади Лева Сєдова належали режим Башара Асада, режим Алі Хаменеї, збройні сили РФ, альянс «Сирійські демократичні сили», салафітські загони, антикомуністичні фракції Вільної сирійської армії.

Названа на честь російського публіциста , сина революціонера Лева Троцького.

Історія створення Угруповання виникло на хвилі Арабської весни. У червні 2012 року в Лівії група з 10–12 аргентинських добровольців-троцькістів на чолі з Абу Муадом (псевдонім аргентинця Леандро Хофстедера) та за участі журналіста Леандро Хофстедера і теоретика Карлоса Мунзера сформувала загін, названий на честь . Засновники бригади раніше брали участь у Лівійській революції 2011 року на боці повстанців проти режиму Муаммара Каддафі.

Усупереч повідомленням про загибель, Абу Муад вижив у Лівії (діставши тяжке поранення снайперською кулею в голову) та вирішив продовжити революційну боротьбу в Сирії; він розглядав повстання проти Асада як частину єдиного революційного процесу на Близькому Сході. Після падіння режиму Каддафі та початку повстання в Сирії (2011) група перемістилася на сирійську територію. У липні 2012 року бійці бригади проникли до Сирії через турецький кордон і закріпилися в провінції Алеппо. Там вони приєдналися до місцевої координаційної ради опозиції та зайнялися підпільною агітацією і вербуванням.

Склад і структура Початкове ядро бригади складалося з вихідців із Аргентини та країн Магрибу, які прибули на Близький Схід заради участі в революційних подіях. Однак уже в перші роки війни більшість бійців бригади почали становити сирійці з місцевого населення. За словами співлідера бригади Абу Муада, на піку своєї активності (близько 2015 року) бригада налічувала понад 200 бійців, абсолютну більшість серед яких становили сирійські робітники.

Багато новобранців походили з промислової зони Алеппо. Загін принципово не прагнув залучати професійних військових, позиціюючи себе як «робітнича армія». У мирний час ці бійці й далі працювали на фабриках і будівництвах, а зароблені кошти спрямовували на закупівлю озброєння та утримання своїх підрозділів. Крім того, бригада зберігала незалежність від зовнішнього фінансування, що вирізняло її в очах простих сирійців серед інших повстанських груп, які отримували допомогу від іноземних держав.

Командирів у бригаді обирали на визначений термін загальним голосуванням серед усіх бійців. Тимчасові командири були підзвітні бійцівським зборам, а ключові рішення (наприклад, про укладення певних союзів) ухвалювалися колективно. Командний склад бригади поєднував іноземних революціонерів і сирійських лівих. Абу Муад (Леандро Хофстедер) виступав політичним лідером та одним із засновників загону; після евакуації з Сирії він став автором книги «Сирія у вогні».Серед інших помітних фігур бригади вирізнявся Абу аль-Бараа — один із сирійських командирів загону. Його батько, Мустафа Абу Джума, вважається ветераном і ідеологом сирійського троцькізму; він приєднався до бригади разом із сином. Обидва — і Абу Джума, і Абу аль-Бараа, загинули в боях за Алеппо.

Примітки