Генера́л-квартирме́йстер (від ) — одна з вищих штабних посад в арміях деяких держав.
У Західній Європі з'явилася в XVI–XVII столітті.
В Росії посаду генерала-квартирмейстера як помічника головнокомандувача вперше була введена Петром I в 1701. Першим російським генералом-квартирмейстером був князь А. П. Шаховськой. В Росії спочатку генерал-квартирмейстери призначалися лише на час війни, але з кінця XVIII століття посада стала постійною.
Спочатку в обов'язки генерала-квартирмейстера входило вивчення місцевості, організація розташування і пересування військ і госпіталів, підготовка карт, зведення фортифікаційних споруд, забезпеченням тилової інфраструктури. Пізніше до них додалися обов'язки по керівництву розвідкою, будівництву мостів, веденню детальних записів про битви. У 1711 при генералові-квартирмейстерах була створена частина квартирмейстера, що послужила базою для створення в 1763 Генерального штабу.
У другій половині XIX століття посади генерал-квартирмейстерів були введені в штабах військових округів. Генерал-квартирмейстери стали найближчими помічниками начальників штабів. Вони займалися питаннями розміщення і пересування військ, їх бойовою підготовкою, мобілізаційною готовністю. Після Першої світової війни посада генерала-квартирмейстера була скасована в більшості армій, їх функції були передані у відділи генерального штабу і штабів військових округів.
У Великій Британії — генерал-квартирмейстер Збройних сил ((QMG) — один з головних генералів в Британській армії.
В армії Німеччини, в той час як квартирмейстер () був відповідальної особою за постачання, генерал-квартирмейстер () не мав ні якого відношення до постачання військ, він відповідав лише за оперативну роботу штабу. Він був найстаршим офіцером штабу після начальника штабу об'єднання.
Література Советская военная энциклопедия. М., 1976
Див. також Ад'ютант Головнокомандувач Адміністрація військова Воєвода
Посилання Вооружённые силы: историческая справка Генерал-квартирмейстерская служба