Василь Ярославович Карабінович (20 листопада 1958, Дзвиняч, Станіславська область, УРСР — 5 березня 2015, Чикаго, США) — український греко-католицький священник, музикант та культурний діяч. Служив понад 20 років на парафії у селі Старий Лисець Івано-Франківської області.
Біографія Василь Карабінович народився 20 листопада 1958 року. До вступу в духовну семінарію він отримав ґрунтовну музичну освіту та активно займався творчою діяльністю.
Його родичем по маминій лінії був єпископ-мученик Симеон Лукач (беатифікований у 2001 році), пам'ять про якого родина свято зберігала.
Освіта та досвященницька діяльність Василь Карабінович закінчив Богородчанську музичну школу, а згодом — Івано-Франківське музичне училище імені Січинського, здобувши фах музиканта (скрипаля). Також він мав чудовий голос.
Протягом своєї мистецької кар’єри працював в Івано-Франківській обласній філармонії, був артистом Гуцульського ансамблю пісні і танцю. Пізніше працював у музичній школі та мистецьких колективах району.
Священницьке служіння
Духовна освіта та хіротонія Після здобуття музичної освіти, Василь Карабінович обрав шлях священства і вступив на Богословський факультет Івано-Франківського духовного інституту.
13 липня 1990 року він був рукопокладений на диякона. Через місяць, у серпні 1990 року, був рукопокладений в сан ієрея.
Парафіяльна праця Отець Василь служив на низці парафій на Галичині:
1990–1991: села Майдан (Тисменицький деканат) та Височанка (Галицький деканат). 1991–1992: село Міжгір’я. 10 років: село Старуня (Богородчанський деканат). 20 років (остання парафія): село Старий Лисець (Тисменицький деканат), де був настоятелем церкви Собору Пресвятої Богородиці.
У Старому Лисці він провадив активну душпастирську та соціальну роботу: налагоджував роботу церковного комітету, займався благоустроєм храму, організував церковний хор, активно працював із дітьми та молоддю, започаткувавши Марійську дружину та проводячи катехизацію. Його проповіді відзначалися глибиною та силою впливу на парафіян.
Музична спадщина Попри священницький сан, отець Василь не полишав музичної діяльності, використовуючи свій чудовий голос як інструмент проповіді.
Один із його пам'ятних виступів відбувся під час творчого звіту зведеного хору району, де він, вийшовши на сцену у священному одязі, виконав частину твору:«Владико неба і землі, взиваємо Тебе з молбою. Десніцею всіх нас святою з висот небесних осінь. Щасливі дні нам, Боже, дай, на Тебе, Спасе, уповаєм, у Тебе милості благаєм: благослови наш рідний край…» Зал слухав його стоячи.Отець Василь також виступав із духовними піснями під час парафіяльних імпрез у Чикаго, де його дружина Ольга, акомпанувала йому на фортепіано. Його останній публічний виступ у Чикаго відбувся дуетом із сином Назаром, де вони виконали пісню: «Коли розлучаються двоє, за руки беруться вони. І плачуть, і тяжко зітхають, без числа зітхають сумні…»
Служіння в США та смерть Протягом останніх років життя, коли отець Василь боровся з важкою хворобою, він перебував у США, де продовжував служити:
Долучався до Богослужінь у катедрі святого отця Миколая та храмі святих Володимира і Ольги в Чикаго. Брав участь у парафіяльних імпрезах, виступаючи з духовними піснями, зокрема разом зі своїм сином Назаром.
Отець Василь Карабінович помер 5 березня 2015 року в Чикаго. Його тіло було перевезено в Україну та поховано на Богородчанському цвинтарі.
Характеристика та внесок Отець Василь Карабінович був відомий як людина великого інтелекту, життєвої мудрості, а також як вмілий дипломат та організатор. Своїм життєвим прикладом він демонстрував жертовну любов до ближнього, вважаючи доброчинні дії, збір коштів для потребуючих та відвідування хворих важливою частиною свого служіння.
📚 Джерела
Карабінович О. 32 роки ми цього дня були разом… // Назва видання, Дата. (Основне джерело для статті)