Мечеть Кусумба () — мечеть, розташована в селі Кусумба, району Манда, округу Наогаон, в регіоні Раджахші Бангладеш. Завершена у 1559 році, вона є одним з національних об'єктів спадщини Бангладеш. Мечеть часто називають «Чорною перлиною Бангладеш».Biswas, Abu Toha. “Stone Carving Art in the Mosque Architecture of the Varendra Region.” University of Dhaka, Dhaka University Institutional Repository, 2019, pp. 172–201.

Історія Будівництво мечеті розпочалося у 1558 році і завершилося у 1559 році. У цей період Бангладеш перебував під правлінням низки афганських правителів. Мечеть Кусумба була побудована за часів одного з останніх правителів династії Сурі, Гіяс-ад-діна Багадур-шаха II. Будівництвом мечеті керував високопосадовець на ім'я Сулейман. Хоча мечеть була побудована за правління Сурі, архітектурний стиль не зазнав впливу ранньої архітектури Сурі Північної Індії. Натомість мечеть була збудована у стилі інших бангладеських мечетей. Вона згодом стала джерелом натхнення для інших мечетей у Бангладеш та М'янмі.Vasigh, Behzad. "A comparative study between the Rangooniha mosque, Imam Mosque in Isfahan and Kousumba Mosque in Bangladesh". Journal of Subcontinent Researches, 12, 38, 2020, 261-276. doi:10.22111/jsr.2020.5247

Поточний стан Мечеть Кусумба була пошкоджена землетрусом у 1897 році. Цей землетрус майже повністю зруйнував зовнішню стіну та багато частин самої мечеті, особливо куполи на даху. Хоча землетрус завдав серйозної шкоди, основна конструкція мечеті вціліла. Це може бути можливою причиною того, що мечеть називають Кала Пахар (), що означає «чорна гора», або Кала Ротно (), що означає «Чорна перлина». Інша можлива причина цих прізвиськ походить від оригінальної зовнішньої стіни, що оточувала мечеть, оскільки деякі ділянки стіни були вкриті чорною штукатуркою. З моменту первісного будівництва мечеть жодного разу не реставрувалася. Проте деякі зовнішні куполи, пошкоджені землетрусом, були відремонтовані Департаментом археології Бангладеш. Мечеть офіційно охороняється цим департаментом.

Архітектура

Екстер'єр Мечеть Кусумба розташована всередині огородженої стіною території, більша частина якої була зруйнована. Ця огорожа мала велику вхідну браму до мечеті. Ця брама також включала споруди, які слугували місцями для варти. Первісною метою цієї зовнішньої стіни було захищати від тварин.

За межами цієї огорожі мечеть оточена різноманітною зеленню. На схід від огорожі (але все ще на території мечеті) раніше був резервуар для води, який мав забезпечувати місцевих жителів для щоденних побутових потреб. Цей резервуар часто зволожував землю поруч, створюючи бруд, який використовувався при будівництві мечеті та зовнішньої стіни.

У той час як зовнішня стіна була побудована з цегли, екстер'єр мечеті та значна частина підлоги всередині були повністю зроблені з каменю. При будівництві мечеті використовували три типи каменю: пісковик, граніт та мармур. Форма мечеті — простий прямокутник із заокругленими краями. Кожен з чотирьох кутів будівлі має заокруглені восьмикутні вежі. Уздовж даху мечеті є кам'яні жолоби для відведення дощової води. Зовнішні стіни розділені на дві частини (верхню і нижню), відокремлені молдингами. Вони також слугують обрамленням для декоративних панелей на зовнішній стороні мечеті. Північна та південна зовнішні стіни мають заґратовані вікна. Східна стіна мечеті містить три сліпі багатолопатеві арки. Це був новий стиль арки, створений при будівництві мечеті, що відрізняло її від інших мечетей регіону. Після того, як мечеть була побудована, місцеві ремісники з села Кусумба навчилися цьому стилю. Як результат, інші подібні арки є в теракотових храмах і мечетях, побудованих після мечеті Кусумба. Центральна арка з цих трьох була головним входом до мечеті. Ця арка прикрашена квітковими мотивами, переважно розетками. Ці розетки були повторюваним мотивом і їх можна знайти в інших частинах мечеті.

Зовнішні стіни мечеті вкриті неглибоким рельєфним різьбленням. Усе різьблення на зовнішніх частинах мечеті досить детальне і виконане вправними майстрами. Порівняно з іншими мечетями Бангладеш, мечеть Кусумба вирізняється складнішим та детальнішим різьбленням. Водночас, сама архітектурна структура будівлі є простішою. Це особливо помітно у внутрішньому дворі, який не має такої кількості додаткових споруд та архітектурних елементів, як в інших бангладеських мечетях. Окрім цього різьблення, на зовнішній стороні мечеті є напис, що містить дату будівництва та ім'я будівельника. Весь напис зроблено арабською мовою, зокрема у стилі письма тугра. Єдиним винятком є частина напису, що вказує, хто збудував мечеть. Вона написана перською мовою.

Інтер'єр Найвизначнішою особливістю внутрішньої частини мечеті Кусумба є великий відкритий двір у центрі споруди. Цей відкритий архітектурний стиль означає, що мечеть освітлюється сонячним світлом і добре провітрюється вітром. Усі внутрішні приміщення мечеті та інші споруди зосереджені навколо цього двору. Це дозволяє плавний перехід між внутрішнім і зовнішнім простором. В результаті, деякі приміщення в мечеті не є такими приватними та конфіденційними порівняно з іншими мечетями регіону; люди, що проходять повз, можуть відносно легко заглянути у внутрішні частини мечеті.

Хоча більшість мечетей містять лише один міхраб, мечеть Кусумба унікальна тим, що має кілька міхрабів. Ці міхраби зроблені з того ж каменю, що і зовнішні стіни мечеті, а арки міхрабів підтримуються великими колонами. Ці колони мають прикраси з китицями, що прикріплені ланцюгами. Усі міхраби прикрашені детальним різьбленням, яке зазвичай має природну тематику. Найпоширеніші мотиви різьблення включають фрукти, лози та квіти. Центральний, головний міхраб розташований у західній частині мечеті. Праворуч від нього знаходиться частина мечеті, присвячена освіті та вивченню Корану. Внутрішня західна стіна мечеті також містить ще два міхраби. Вони розташовані навпроти центрального та південно-східного входів до внутрішньої частини споруди. Кожен із цих міхрабів мав різне призначення. Один був зарезервований для молитов чиновників та знаті, тоді як інший — для широкого загалу. Це було наслідком культури села Кусумба на час будівництва; звичайною практикою було відокремлення широкого загалу від будь-кого, хто вважався важливим, під час молитви.

Примітки